ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №820/1329/16

адміністративне провадження №К/9901/7836/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М., Шарапи В.М.,

розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Державної судової адміністрації України

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року (головуючий суддя - Мельников Р.В.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року (головуючий суддя - Спаскін О.А., судді - Любчич Л.В., Сіренко О.І..)

у справі № 820/1329/16

за позовом ОСОБА_2

до Апеляційного суду Харківської області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Державна казначейська служба України, Державна судова адміністрація України,

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

Короткий зміст позовних вимог.

1. 22 березня 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Апеляційного суду Харківської області (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Державна казначейська служба України, Державна судова адміністрація України (далі - ДСА України, скаржник) в якому просила :

1.1. - визнати відмову у розрахунку та виплаті вихідної допомоги при виході у відставку неправомірною, а право позивача - порушеним;

1.2. - зобов'язати Апеляціний суд Харківської області нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу в розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що право на відставку набуто під час дії Закону України "Про судоустрій і статус суддів", в редакції, яка надавала право судді при виході у відставку право на вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат, виключення положення щодо такого нарахування та виплати не може скасовувати вже існуюче та той час право на одержання вихідної допомоги, отже відмова у виплаті вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою є протиправною, оскільки порушує права та інтереси гарантовані Конституцією України.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій.

3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року, адміністративний позов ОСОБА_2 до Апеляційного суду Харківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Державна казначейська служба України, Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.

3.1. Зобов'язано Апеляційний суд Харківської області (61001, м. Харків, м. Героїв Небесної Сотні,36, ідентифікаційний код 02994131) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 61174, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

3.2. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Задовольняючи позов, суд попередніх інстанцій виходили з того, що реалізація права судді на відставку за наявності підстав, встановлених ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», є підставою для виплати такому судді вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Також, реалізація права позивача на відставку, яка здійснювалася шляхом подання останньою заяви до Вищої ради юстиції з подальшим направленням подання про звільнення до Верховної Ради України, мали місце до набрання чинності ЗУ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким із ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» було виключено ст.136, що гарантувало виплату вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

5. 13 липня 2016 року Вищим адміністративним судом України отримано касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року.

6. В касаційній скарзі ДСА України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

7. В обґрунтування поданої касаційної скарги, Державна судова адміністрація України вказує на те, що підстави для нарахування та виплату позивачу вихідної допомоги при виході у відставку відсутні, позаяк реалізація права на відставку відбулася 12.11.2015 - дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення ОСОБА_2, а не на дату набуття стажу, що дає право їй на відставку. Також скаржником зазначено, що рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2013 від 19.11.2013, вихідна допомога визначена разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. А тому, як стверджує відповідач 2, не може бути віднесена до соціальних гарантій судді і її невиплата не звужує дані гарантії, що зазначено у рішеннях судів попередніх інстанцій

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 липня 2016 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

9. Позивачем заперечення на дану касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.

10. 15 грудня 2017 року припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду.

11. На виконання пп. 4 п. 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції з 15 грудня 2017 року, касаційну скаргу Державної судової адміністрації України разом з матеріалами адміністративної справи передано на розгляд Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду.

12. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, касаційне провадження № К/9901/7836/18, (адміністративна справа № 820/1329/16) визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: судді - доповідача - Данилевич Н.А., суддів - Бевзенка В.М., Шарапи В.М.

13. Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2018 року касаційну скаргу Державної судової адміністрації України прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

14. ОСОБА_2 з 08.02.1988 по 25.02.2002 працювала суддею Московського районного суду м. Харкова, а з 25.02.2002 - суддею Апеляційного суду Харківської області.

15. 21 травня 2015 року позивач подав до Вищої ради юстиції заяву про відставку.

16. 12.11.2015 року Верховною Радою України винесено постанову №788-VIІІ «Про звільнення суддів», якою відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, у зв'язку з поданням заяви про відставку, ОСОБА_2 звільнено з посади судді Апеляційного суду Харківської області.

17. На підставі постанови Верховної Ради України № 788-VIII від 12.11.2015 року (далі - постанови № 788-VIII), наказом голови Апеляційного суду Харківської області № 04-03/89-ос від 17.11.2015 ОСОБА_2 відраховано зі штату Апеляційного суду Харківської області 17.11.2015 у зв'язку з поданням заяви про відставку та наданням відставки.

18. 29 лютого 2016 року Апеляційний суд Харківської області листом за вих. № 03-54/3935 відмовив позивачу у проведенні виплати вихідної допомоги з посиланням на втрату чинності ст. 136 Закону № 2453-VI згідно із Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 року №1166-VII і на відсутність відповідного фінансування в межах бюджетних асигнувань у 2016 році.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ.

19. Частина 2 статті 19 Конституції України, в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови №59-VIІІ: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Частина 1 статті 58 Конституції України в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови №788-VIІІ: закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

21. Пункт 9 частини 5 статті 126 Конституції України в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови №788-VIІІ: суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив у разі подання суддею заяви про відставку або звільнення з посади за власним бажанням.

22. Частина 1 статті 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови № 1515-VIII: суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

23. Частини 3,4 статті 120 Закону №2453-VI, в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови № 788-VIII: заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

24. Частини 2,3 статті 122 Закону №2453-VI, в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови № 788-VIII: питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

25. Частина 1 ст. 136 Закону №2453-VI, в редакції до 01.04.2014 : судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

26. Підпункт 1 пункт 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII (далі - Закон № 1166-VII): у Законі України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529 із наступними змінами): статтю 136 виключити.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

27. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

28. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

30. Аналіз вищенаведеної норми Конституції України, із застосуванням Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, дає розуміння про дію нормативно - правового акта в часі як момент початку набрання цим актом чинності та припинення - як момент втрати ним чинності. Тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

31. Тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно - правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади судді.

32. Крім того, Суд зауважує, що ОСОБА_2 звільнено з посади судді 12 листопада 2015 року, тобто у той час, коли право на вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, передбачене статтею 136 Закону №2453-VI не існувало, оскільки дана норма виключена положенням Закону № 1166-VII.

33. Крім того, Суд зазначає, що приписами абзацу 6 п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, передбачено: "&lУ;за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю&?з;".

34. З огляду на викладене, Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли хибного висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2. Позаяк підстави для виплати вихідної допомоги позивачу, станом на дату її виходу у відставку - 12 листопада 2015 року, що є датою прийняття Верховною Радою України постанови № № 788-VIII відсутні.

35. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

36. Відповідно до ч. 1, 3 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

37. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

38. Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до помилкового висновку про підставність виплати позивачу вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

39. Керуючись статтями 341, 345, п.3 ч.1.ст.349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

40. Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити.

41. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року - скасувати.

42. Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 до Апеляційного суду Харківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Державна казначейська служба України, Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити повністю.

43. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Головуючий суддя Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В.М. Шарапа