ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №808/2232/17

адміністративне провадження №К/9901/6300/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_3

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року (головуючий суддя - Чабаненко С.В., судді - Баранник Н.П., Щербак А.А.)

у справі №808/2232/17

за позовом ОСОБА_3

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області,

третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області

про визнання протиправною бездіяльність, стягнення суддівської винагороди та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

Короткий зміст позовних вимог.

1. 21 липня 2017 року ОСОБА_3 (далі - позивач, скаржник) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - відповідач, ТУ ДСА в Запорізькій області), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, в якому просила:

1.1. - визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо нездійснення нарахування ОСОБА_3 суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік»;

1.2. - стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на користь ОСОБА_3 суддівську винагороду за лютий 2017 року в сумі 16 000,00 грн., за квітень 2017 року у сумі 16 000,00 грн.;

1.3. - зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_3 суддівської винагороди і сум щорічної оплачуваної відпустки, а також додаткової відпустки за січень і березень 2017 року, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеного статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік».

2. В обґрунтування позовних вимог скаржник зазначила, що за січень-березень 2017 року позивачу виплачена суддівська винагорода, з урахуванням надбавок та доплат, передбачених законодавством, виходячи з розміру посадового окладу 16000,00 грн. - тобто з розміру окладу, що відповідає 10-ти прожиткових мінімумів доходів громадян. Однак, посадовий оклад належить обраховувати з огляду на розмір, що визначений ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", який має становити 10 мінімальних заробітних плат. Таким чином, ТУ ДСА в Запорізькій області протиправно не виплачено суддівську винагороду за січень - квітень 2017 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

3. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльність, стягнення суддівської винагороди та зобов'язання вчинити певні дії, задоволено в повному обсязі.

3.1. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо не здійснення нарахування ОСОБА_3 суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік».

3.2. Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на користь ОСОБА_3 суддівську винагороду за лютий 2017 року в сумі 16 000,00 грн., за квітень 2017 року у сумі 16 000,00 грн.

3.3. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_3 суддівської винагороди і сум щорічної оплачуваної відпустки, а також додаткової відпустки за січень і березень 2017 року, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеного статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік».

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив гарантоване державою право позивача на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності, що виявилось в застосуванні при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди за січень-березень 2017 року п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІ та невиконанні п. 23 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції.

5. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області задоволено.

5.1. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року у справі № 808/2232/17 скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено.

6. Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час розгляду даної справи, Закон № 1774-VІІ не визнаний неконституційним та прийнятий пізніше у часі за норми статті 133 Закону № 2453-VІ, тому при подоланні колізій положень нормативно-правового(их) акту(ів) рівної юридичної сили слід надавати перевагу тому, що прийнятий пізніше, тобто, Закону № 1774-VІІ. Крім того, у зв'язку з прийняттям Закону №1774-VІІ не відбулось зменшення розміру суддівської винагороди, яку фактично отримував позивач до його ухвалення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

7. 19 січня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року.

8. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року повністю та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року .

9. В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_3 вказує на те, що на конституційному рівні законодавцем закріплено фінансове забезпечення судді в розмірі суддівської винагороди , яка визначається виключно відповідним законом про судоустрій, при цьому матеріальне забезпечення судді є невід`ємною частиною гарантій незалежності суддівської влади. Тому, відповідач, відмовляючи у проведенні виплати суддівської винагороди , виходячи з посадового окладу 32000 грн., діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

10. 07 лютого 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив відповідача на подану касаційну скаргу, в якому зазначено, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області не мало правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди скаржнику у іншому розмірі, який не передбачений Законами України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII , а також від 07.07.2010 № 2453-VI та штатному розписі Жовтневого районного суду м.Запоріжжя, позаяк відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2018 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

12. Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2018 року касаційну скаргу призначено до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

13. ОСОБА_3 обрана 27.09.1991 народним суддею Жовтневого районного суду м. Запоріжжя. До виконання обов'язків приступила з 03.10.1991 (наказ №1/52 від 03.10.1991 по управлінню юстиції Запорізького облвиконкому).

14. Згідно постанови Верховної Ради України від 10.07.1997 №440/97-ВР позивач обрана суддею Жовтневого районного суду м. Запоріжжя безстроково.

15. ОСОБА_3 не проходила кваліфікаційного оцінювання відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ.

16. Відповідно до наказу голови суду від 16.05.2017 №17-ос суддю ОСОБА_3 відраховано зі складу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя 16 травня 2017 року у зв'язку із звільненням з посади судді відповідно до Рішенням Вищої ради правосуддя від 11.05.2017 №1101/0/15-17 «Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Жовтневого районного суду міста Запоріжжя у відставку» у зв'язку з поданням заяви про відставку.

17. З матеріалів справи, зокрема - довідки ТУ ДСА України в Запорізькій області від 04.05.2017 №08-03/1540 за січень-квітень 2017 року вбачається, що суддівська винагорода, суми щорічної оплачуваної відпустки у січні 2017 року і додаткової відпустки у березні 2017 року скаржнику розраховані виходячи із посадового окладу у розмірі 16000 грн., тобто із врахуванням п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

18. Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Частина 2 статті 130 Конституції України: розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

20. Частина 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VII (далі - Закон № 1402-VII): суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно - правовими актами.

21. Пункт 1 частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII: базовий розмір посадового окладу для судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

22. Пункт 22 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII: право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

23. Пункт 23 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII: до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI).

24. Частина 3 статті 133 Закону № 2453-VІ: посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

25. Стаття 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 №1801-VIII (далі - Закон №1801-VIII): установити в 2017 році мінімальну заробітну плату в місячному розмірі з 1 січня - 3200 гривень.

26. Стаття 7 Закону №1801-VIII: установити в 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року у розмірі 1600 грн.

27. Пункт 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII (далі - Закону №1774-VII): мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

28. Пункт 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII: до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

29. Стаття 3 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР): мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

30. Частина 1 статті 8 Закону №108/95-ВР: держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

31. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

32. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

33. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

34. Аналіз вищенаведених норм Конституції України, Закону №1402-VIII, Закону № 2453-VI із застосуванням Закону №1774-VIII, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що розмір посадового окладу судді місцевого суду до проходження кваліфікаційного оцінювання становить 16 000 гривень.

35. Суд зазначає, що норми Закону №1774-VIII впливаючи на числове вираження розміру суддівської винагороди, безпосередньо не стосуються її визначення, позаяк ними врегульовано виключно порядок застосування мінімальної заробітної плати при обрахунку суддівської винагороди.

36. Суд вважає, що нормами Закону №1774-VIII лише змінено підходи до визначення розміру мінімальної заробітної плати, зокрема, шляхом запровадження нової методології визначення мінімальної заробітної плати при обрахунку розмірів посадових окладів, як нижньої межі оплати праці, що гарантується державою. Оскільки Законом №1774-VIII не внесено зміни до Закону № 2453-VІ в частині розміру суддівської винагороди, а відтак її число залишилося сталим - 10 мінімальних заробітних плат.

37. Суд зауважує, що положення Закону № 1774-VІІІ не втручаються у регулювання відносин судоустрою, проте, ними запроваджено саме зміни по відношенню до загального правового регулювання розміру заробітної плати, що має бути безпосередньо враховано при визначенні її величини.

38. З огляду на викладене, Суд вважає, що рішенням суду апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні вимог скаржника. Позаяк під час нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди, відповідач діяв у відповідності до приписів вищенаведених правових актів, а тому право скаржника на передбачений Законом № 2453-VI розмір суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу в 10 мінімальних заробітних плат, визначених ст. 8 Закону № 1801-VІІІ не порушене.

39. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

40. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

41. Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_3 безпідставними та правомірно спростованими судом апеляційної інстанції, а його висновки - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

42. Керуючись статтями 341, 343, п.1ч.1.ст.349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

43. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

44. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року залишити без змін.

45. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В.М. Шарапа