ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

31 липня 2018 року

справа №804/5200/17

адміністративне провадження №К/9901/51692/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 27 квітня 2018 року у складі колегії суддів Чередниченка В.Є., Іванова С.М., Панченко О.М. у справі № 804/5200/17 за позовом Приватного підприємства Видавництво «Навчальна книга» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною вимогу,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року Приватне підприємство Видавництво «Навчальна книга» (далі - позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив визнати нечинною з дати видання як таку, що не надсилалась до видавництва «Навчальна книга» для узгодження або оскарження вимогу № Ю-225/25/66У від 04 квітня 2017 року Головного управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області про стягнення 18149, 50 грн на користь не зазначеної у вимозі особи.

23 січня 2018 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позовні вимоги задовольнив, визнав протиправною та скасував вимогу податкового органу від 04 квітня 2017 року № Ю-225/25/66У.

Вказане рішення оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2018 року апеляційну скаргу податкового органу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року повернуто відповідачу на підставі статей 59, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки долучена до апеляційної скарги копія довіреності видана Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на ім'я ОСОБА_1 не засвідчена у встановленому законом порядку, а отже не є належним документом, що підтверджує право особи, яка підписала апеляційну скаргу на вчинення такої дії. Суд апеляційної інстанції також врахував і те, що до апеляційної скарги не надано документу на підтвердження повноважень в.о. начальника Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області ОСОБА_2

30 березня 2018 року на адресу суду апеляційної інстанції повторно надійшла апеляційна скарга, яка ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року залишена без руху на підставі статей 120, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, запропоновано протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків вказавши поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

13 квітня 2018 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява податкового органу про поновлення строків на апеляційне оскарження, в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження відповідач їх порушення пояснює неможливістю сплати судового збору.

За результатом розгляду заяви про поновлення строку Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки наведені у заяві причини пропуску строку визнані судом апеляційної інстанції неповажними.

У поданій касаційній скарзі податковий орган, із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

19 липня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, яким Підприємство просить відхилити касаційну скаргу, ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено строки апеляційного оскарження.

Частиною першою вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення відповідач посилався на неможливість звернення з апеляційною скаргою у строки визначені процесуальним законодавством у зв'язку з неможливістю сплатити судовий збір.

Суд вважає, що наведені скаржником доводи не можуть бути підтвердженням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.

Окрім того, пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року №484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" Кабінет Міністрів України зобов'язаний забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

В той же час, з огляду на приписи, зокрема, статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

З огляду на зазначене, Суд приходить до висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 27 квітня 2018 року у справі № 804/5200/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер