ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №674/1639/16-а

адміністративне провадження №К/9901/18299/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області в складі судді Артемчук В.М. від 02.02.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Сушка О.О., Залімського І.Г., Смілянця Е.С. від 29.03.2017 у справі №674/1639/16-а за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

В листопаді 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області щодо відмови у переведенні з одного виду пенсії на інший та зобов'язати відповідача призначити йому пенсію відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 року (далі - Закон №1697-VII).

Постановою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 02 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року, позов задоволено. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області щодо відмови позивачу у переведенні з одного виду пенсії на інший та її призначення відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону №1697-VII. Зобов'язано відповідача призначити позивачу пенсію відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону №1697-VII у зв'язку з встановленням 2-ої групи інвалідності та наявності 10 років стажу роботи в органах прокуратури, з урахуванням довідки прокуратури Хмельницької області від 18.07.2016 року №18-353вих16, з 19.09.2016 року.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII (далі - Закон № 213-VIII), яким з 01.06.2015 року скасовано норми щодо призначення спеціальних пенсій, в тому числі відповідно до Закону України "Про прокуратуру", не скасовано, а до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру" не призначаються та не перераховуються.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю - доповідача та перевіривши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області з 02.02.2016 року та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

19 вересня 2016 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області із заявою про переведення призначеної йому пенсії з одного виду на інший та її призначення у зв'язку з інвалідністю ІІ групи відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідач листом №40/Р-10 від 03.10.2016 року повідомив позивача про відсутність підстав для призначенні пенсії на підставі ч. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» з посиланням на те, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII з 01.06.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались, зокрема, згідно із Законом України «Про прокуратуру», тому з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про прокуратуру», не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.

Не погодившись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення на пенсію відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону №1697-VII під час дії Закону №1697-VII, то відповідач протиправно відмовив йому у призначенні пенсії з посиланням на Закон № 213-VIII, який прийнятий пізніше і який стосувався діючих станом на 01.06.2015 року норм щодо пенсійного забезпечення певних категорій громадян.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно пункту 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону № 213-VIII у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону №213-VIII закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01.06.2015 року прийнятий не був, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-ХІІ щодо права прокурорів і слідчих на пенсійне забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

Проте, 15.07.2015 року набрав чинності Закон №1697-VII.

Отже, Законом №213-VIII скасовані діючі станом на 01.06.2015 року норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, а не система спецпенсій взагалі.

Відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону №1697-VII прокурорам, визнаним інвалідами I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Вказана норма набрала законної сили після 01.06.2015 року, станом на вказану дату не була діючою, а тому положення Закону № 213-VIII на неї не розповсюджуються, ця норма іншими законами не скасовувалась, її дія не зупинялась, у зв'язку з чим з 15.07.2015 року право прокурорів на пенсійне забезпечення законодавцем відновлено і прокурори з вказаної дати мають таке право відповідно до положень ст. 86 Закону № 1697-VII.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обгрунтованого висновку щодо неправомірності дій відповідача в частині відмови у переведенні на пенсію відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону №1697-VII з посиланням на Закон № 213-VIII.

Разом з тим, зобов'язуючи відповідача призначити позивачу спірну пенсію, суди попередніх інстанцій не врахували передчасності зазначених вимог, оскільки відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії не у зв'язку з недостатністю стажу роботи, а у зв'язку з відсутністю в Україні системи спецпенсій.

Крім того, питання наявності у позивача достатнього стажу для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1697-VII, предметом розгляду та дослідження органом Пенсійного фонду України не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З огляду на викладене та враховуючи, що судами попередніх інстанцій повністю встановлено фактичні обставини справи, проте помилково зобов'язали відповідача призначити позивачу пенсію відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону №1697-VII, суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, замінивши третій абзац резолютивної частини рішення суду першої інстанції таким абзацом: "Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про переведення на пенсію відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону № 1697-VII з урахуванням викладених висновків суду та прийняттям відповідного рішення по суті заяви про переведення на пенсію відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону № 1697-VII або про відмову в переведенні на такий вид пенсії".

Керуючись ст.ст. 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області задовольнити частково.

Постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 02 лютого 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року змінити, замінивши третій абзац резолютивної частини постанови Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 02 лютого 2017 року таким абзацом: "Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про переведення на пенсію відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону № 1697-VII з урахуванням викладених висновків суду та прийняттям відповідного рішення по суті заяви.".

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

Судді Верховного Суду