ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №348/9/17

адміністративне провадження №К/9901/18843/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №348/9/17

за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Мужика І.І.., та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Рибачука А.І., суддів Багрія В.М., Старунського Д. М.,

в с т а н о в и в :

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо незарахування їй до трудового стажу періоду роботи продавцем у кооперативі «Дари природи» з 2 січня 1989 року по 25 квітня 2000 року, зобов'язати відповідача зарахувати їй вказаний період роботи до трудового стажу, провести перерахунок (нарахувати, виплатити недоплачені суми) пенсії з 25 вересня 2014 року.

Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2017 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача щодо незарахування ОСОБА_1 до трудового стажу періоду роботи продавцем у кооперативі «Дари природи» з 2 січня 1989 року по 25 квітня 2000 року, зобов'язано Управління зарахувати їй до трудового стажу вказаний період роботи та з 28 травня 2016 року провести перерахунок пенсії (нарахувати, виплатити недоплачені суми пенсії) та виплачувати таку пенсію в подальшому згідно з проведеним перерахунком. В решті позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо незарахування до трудового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи продавцем у кооперативі «Дари природи» з 2 січня 1989 року по 25 квітня 2000 року.

Зобов'язано Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати вказаний період роботи до її трудового стажу та провести перерахунок і виплату пенсії з врахуванням періоду її роботи продавцем у кооперативі «Дари природи», починаючи з 5 липня 2016 року.

Позовні вимоги за період з 25 вересня 2014 року по 4 липня 2016 року залишено без розгляду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суди встановили, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Надвірнянському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) з вересня 2014 року.

У листопаді 2016 року позивач звернулась до відповідача із заявою про зарахування до стажу роботи період її роботи в кооперативі «Дари природи» з 2 січня 1989 року по 25 квітня 2000 року.

Листом від 28.11.2016 №331/А-15 Управління повідомило про відсутність підстав для включення вказаного періоду роботи до загального стажу з тих підстав, що в трудовій книжці не зазначено документа на підставі якого її звільнено з роботи. Крім цього, у вказаному листі зазначено, що провести звірку про підтвердження стажу її роботи немає можливості, у зв'язку з відсутністю інформації про місцезнаходження кооперативу «Дари природи», у якому працювала позивач.

Задовольняючи частково позов, апеляційний суд дійшов висновку про те, що наданими позивачем документами підтверджується стаж роботи позивача у кооперативі «Дари природи», а відсутність у трудовій книжці номера наказу про звільнення позивача з роботи не може бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого правового регулювання.

Частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Судом установлено, що в трудовій книжці, виданій на ім'я ОСОБА_1 наявні записи про її прийняття з 2 січня 1989 року на роботу продавцем у кооператив «Дари природи» та про її звільнення з вказаної роботи з 25 квітня 2000 року за власним бажанням.

Як підставу прийняття позивача на роботу у трудовій книжці у відповідній графі зазначено рішення зборів від 2 січня 1989 року. Водночас, у вказаній графі не вказано документа на підставі якого її звільнено з роботи 25 квітня 2000 року.

Разом з цим, на підтвердження обставин щодо роботи у вказаному Кооперативі, ОСОБА_1 надано та судом досліджено копію оформленої кооперативом «Дари природи» на її ім'я санітарної книжки з відповідними відмітками про допуск до роботи, копію квитанції про оплату ОСОБА_1 послуг оздоровчого центру при вказаному кооперативі від 25 лютого 1994 року та копію квитанції до касового ордера від 25 лютого 1995 року про надання ОСОБА_1 позики кооперативу, які підтверджують те, що вона працювала у цьому кооперативі.

Отже, дослідженими судами доказами встановлено, що позивач дійсно з 2 січня 1989 року по 25 квітня 2000 року працювала продавцем у кооперативі «Дари природи», а тому відмова Пенсійного органу у зарахування вказаного періоду роботи до загального трудового стажу є необґрунтованою.

За наведених вище обставин, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для зарахування до загального трудового стажу позивача період її роботи у кооперативі «Дари природи» з 2 січня 1989 року по 25 квітня 2000 року.

Також, апеляційний суд дійшов вірного висновку про залишення без розгляду позовних вимог за період з 25 вересня 2014 року по 4 липня 2016 року з огляду на таке.

Так, з гідно з ч.1 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній, на момент звернення позивача до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки пенсія є періодичним платежем, який здійснюється щомісяця, тому позивач, отримуючи пенсію, могла дізнатися про порушення своїх прав під час отримання пенсії.

До суду позивач звернулась 5 січня 2017 року, тобто після спливу строку звернення до суду щодо частини позовних вимог, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду не надала, що свідчить про наявність підстав для залишення позовних вимог по 5 липня 2016 року без розгляду.

Також апеляційний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в частині вимог про зобов'язання відповідача продовжувати здійснювати виплату пенсії в подальшому, оскільки суд не може захищати права на майбутнє, тобто не порушені права.

Оцінюючи наведені скаржником аргументи, Суд виходить з такого, що всі доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані апеляційним судом, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Апеляційний суд ухвалив судове рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустивши порушень норм процесуального права, тому у відповідності до статті 350 КАС України касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року у справі №348/9/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду