ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №295/13716/16-а

адміністративне провадження №К/9901/45456/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №295/13716/16-а

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третя особа: Головне управління Національної поліції в Житомирській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 10 лютого 2017 року, ухвалену головуючим суддею Зосименком О.С., та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Моніча Б.С., суддів: Жизневської А.В., Охрімчук І.Г., -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо встановлення основного розміру пенсії в розмірі 56 % від грошового забезпечення працівника поліції, оскільки це суперечить пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити пенсії у розмірі 61 % його грошового забезпечення, починаючи з 01.09.2016.

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 10 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2017 року, позов задоволено в повному обсязі.

Задовольняючи позов, суди виходили із того, що свідоцтво про хворобу військово-лікарської комісії № 244/158 від 28.07.2016 є належним документом, який підтверджує наявність у позивача хвороби, що зумовлює його непридатність до служби в поліції, що, в свою чергу, стало підставою для звільнення позивача зі служби в поліції згідно з пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі також Закон № 580-VIII) (через хворобу), а тому позивач має право на призначення пенсії за вислугу років в підвищеному розмірі відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі також Закон № 2262-XII).

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що поняття «не придатний до військової служби в мирний час, обмежено приданий у воєнний час» і «непридатний до служби в поліції» не є тотожними, тому ГУ ПФУ, призначаючи позивачу пенсію, діяло відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки військово-медичною комісією не приймалось рішень про непридатність ОСОБА_1 до служби в поліції.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, оскільки відсутні підстави для їх скасування.

Суди встановили, що за результатами проходження позивачем медичного огляду, військово-лікарською комісією ДУ "ТМО МВС України по Житомирській області" було видано свідоцтво про хворобу № 244/158 від 28.07.2016, відповідно до якого ОСОБА_1 не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

10 серпня 2016 року наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області № 184 о/с позивача звільнено зі служби поліції відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію".

ОСОБА_1 із 30.08.2016 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Листом заступника начальника управління начальника відділу з питань призначення пенсій військовослужбовцям та членам їх сімей Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області ОСОБА_2 №2200/09-23 від 21.09.2016 ОСОБА_1 повідомлено, що пенсію призначено в розмірі 56 % грошового забезпечення.

Наведені обставини слугували підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Дослідивши спірні правовідносини, Суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 2262-ХІІ пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Пунктом 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.

Разом з тим, наказом ГУ Нацполіції в Житомирській області № 184 капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону №580-VIII. Цей наказ є чинним та не оспорювався.

Відповідно до статті 70 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII «Основ законодавства України про охорону здоров'я» та на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2000 року № 16479/19 Міністерство внутрішніх справ України (далі - МВС України) наказом від 6 лютого 2001 року № 85 затвердило Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС України (далі - Положення № 85) та Порядок проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС (далі - Порядок № 85).

Згідно з пунктом 1.2 Положення №85 військово-лікарська комісія - це спеціальні органи в складі лікарів-спеціалістів, які створюються в системі Міністерства внутрішніх справ з метою проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду кандидатів на службу, осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і членів їх сімей, військовослужбовців внутрішніх військ МВС України осіб цивільної молоді, які бажають вступити до навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони України, курсантів і слухачів навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і колишніх військовослужбовців.

Підпунктом 1.63.5 пункту 1.63 Порядку № 85 передбачено, що за результатами медичного огляду військово-лікарські комісії щодо осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виносить такі постанови: «Придатний до військової служби»; «Придатний до військової служби. Не придатний на посаду» (вказану в направленні відділу роботи з особовим складом та згідно з Таблицею вимог до індивідуальних психофізіологічних особливостей); «Обмежено придатний до військової служби»; «Потребує звільнення від виконання службових обов'язків (занять), відпустки за станом здоров'я»; «Не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час»; «Не придатний до військової служби зі зняттям з військового обліку».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з висновком якого погодився і апеляційний суд, обґрунтовано виходили з того, що ГУ ПФУ було неправомірно призначено позивачу пенсію за вислугу років у розмірі 56 процентів відповідних сум грошового забезпечення, не урахувавши, що позивача було звільнено зі служби в поліції Наказом ГУ Нацполіції саме на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до військової служби, а відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону №2262-ХІІ, зазначені обставини надають право позивачу на отримання пенсії за вислугу років у розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення, тобто позивач має законодавчо визначене право на отримання пенсії за вислугу років у розмірі 61 проценту відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням стажу його служби в поліції на день звільнення - 22 роки 06 місяців 8 днів, що встановлено Наказом про звільнення позивача.

Суд погоджується з такими висновками, оскільки відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 2262-ХІІ підставою для призначення відповідачем позивачу пенсії у підвищеному розмірі є факт звільнення особи на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (через хворобу), а не зміст висновку військово-лікарської комісії, так як свідоцтво про хворобу ОСОБА_1 відповідає вимогам Порядку № 85.

Проте, всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Як передбачено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами рішень, а тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Богунського районного суду м. Житомира від 10 лютого 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2017 року у справі №295/13716/16-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду