Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.02.2018 року у справі №820/4077/17
Ухвала КАС ВП від 01.02.2018 року у справі №820/4077/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2019 року

Київ

справа №820/4077/17

адміністративні провадження №К/9901/1999/18; К/9901/2157/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Державної фіскальної служби України та ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року (головуючий суддя Панченко О.В., судді - Тітов О.М., Старосєльцева О.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року (головуючий суддя Курило Л.В., судді - Бартош Н.С., Русанова В.Б.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України, треті особи: виконуючий обов'язки Голови Державної фіскальної служби України Продан М.В., ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), треті особи: виконуючий обов'язки Голови Державної фіскальної служби України Продан М.В., ОСОБА_2, в якому просив: визнати незаконним та скасувати наказ в.о. Голови ДФС України Продана М.В. від 7 вересня 2017 року №2093-о «По особовому складу» про звільнення 15 вересня 2017 року полковника податкової міліції ОСОБА_3 (А-026383) з посади начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Харківській області, зарахувавши у розпорядження Головного управління ДФС у Харківській області; визнати незаконним та скасувати наказ в.о. Голови ДФС України Продана М.В. від 7 вересня 2017 року №2075-о «Про призначення ОСОБА_2», яким полковника податкової міліції ОСОБА_2 (М-035389) 15 вересня 2017 року призначено на посаду начальника управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Харківській області Головного управління ДФС у Харківській області, звільнивши з посади заступника начальника відділу оперативних заходів управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Донецькій області; поновити полковника податкової міліції ОСОБА_3 (А-026383) на посаду начальника управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Харківській області Головного управління ДФС у Харківській області.

В обґрунтування позову зазначив, що при звільнені його з посади не дотримана встановлена трудовим законодавством процедура дій, а саме: його не було попереджено про можливе звільнення, не ознайомлено з наказом про звільнення із займаної посади, не пропонувалось іншої, тобто нової за штатним розписом посади, позивач не писав рапортів щодо згоди на призначення на новостворену посаду, так як фактично вона залишалась вакантною, бо змінювалась лише її назва. Також позивач зазначив, що його звільнено, за підпунктом «в» пункту 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України РСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), який не може бути підставою для звільнення в силу того, що названий пункт 40 стосується правовідносин призначення на посаду. Займана ОСОБА_3 до звільнення посада не скорочувалась та не виключалась, фактично змінилась тільки її назва, що обумовлено зміною назви самого Управління внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Харківській області. Тобто, у даному випадку мало місце перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший структурний підрозділ із іншою назвою, але майже однаковими завданнями і функціями, та зміна назви посади позивача, що не може бути підставою для звільнення із займаної посади та зарахування в розпорядження органу внутрішніх справ. Крім того, позивач, вважаючи своє звільнення з посади незаконним також зазначив, що він має переважне право на залишення на роботі, оскільки є учасником бойових дій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. Голови ДФС України Продана М.В. від 7 вересня 2017 року №2093-о «По особовому складу» про звільнення 15 вересня 2017 року полковника податкової міліції ОСОБА_3 (А-026383) з посади начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Харківській області, зарахувавши у розпорядження Головного управління ДФС у Харківській області. Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. Голови ДФС України Продана М.В. від 7 вересня 2017 року №2075-о «Про призначення ОСОБА_2», яким ОСОБА_2 (М-035389) призначено на посаду начальника управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Харківській області Головного управління ДФС у Харківській області, звільнивши з посади заступника начальника відділу оперативних заходів управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Донецькій області. Поновлено полковника податкової міліції ОСОБА_3 (А-026383) на посаді начальника управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Харківській області ГУ ДФС у Харківській області. В частині поновлення позивача на посаді постанову звернуто до негайного виконання.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконним та скасування наказу в.о. Голови ДФС України Продана М.В. від 7 вересня 2017 року №2075-о «Про призначення ОСОБА_2» скасовано та в цій частині ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків судів обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати.

Державна фіскальна служба України не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій також оскаржила їх в касаційному порядку. У касаційній скарзі відповідач посилаючись на неповне з'ясування судами обставин, які мають значення для правильного і законного вирішення спору, невідповідність висновків судів обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, а саме на думку відповідача, суди невірно застосували приписи Положення № 114, просить скасувати їх рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

ОСОБА_3 скористався своїм правом та надіслав до суду відзив на касаційні скарги, в яких зазначив, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що полковника податкової міліції ОСОБА_3 згідно наказу ДФС України від 18 квітня 2016 року № 1433-о призначено на посаду начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Харківській області.

Наказом ДФС України від 7 вересня 2017 року №591 "Про внесення змін до наказу ДФС від 11 січня 2016 року №17", введено в дію Зміни до структур Головних управлінь ДФС в областях, Головного управління ДФС у м. Києві, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Зміни до Структури головних управлінь ДФС в областях полягають у виведенні зі структури управлінь (відділів, секторів), внутрішньої безпеки та введення до структури управлінь (відділів) внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у області.

Наказом ДФС України від 7 вересня 2017 року №2093-о у зв'язку із здійсненням організаційно-штатних заходів, відповідно до підпункту "в" пункту 40 Положення №114 позивача 15 вересня 2017 року звільнено з посади начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Харківській області, зарахувавши у розпорядження Головного управління ДФС у Харківській області.

Наказом ДФС України від 7 вересня 2017 року №2075-о полковника податкової міліції ОСОБА_2 (М-035389) 15 вересня 2017 року призначено на посаду начальника управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Харківській області Головного управління ДФС у Харківській області, звільнивши з посади заступника начальника відділу оперативних заходів управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Донецькій області.

З вказаними наказами від 7 вересня 2017 року №2093-о, №2075-о позивач не погодився, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача з посади є безпідставним та ґрунтується на помилковому застосуванні приписів підпункту "в" пункту 40 Положення №114 та Кодексу законів про працю України, що свідчить про його незаконність. Суд дійшов висновку про недотримання встановлених трудовим законодавством процедур, зокрема: позивача не попереджено про можливе звільнення, не ознайомлено із наказом про звільнення із посади, не пропонувалась інша, тобто нова за штатним розписом посада, ОСОБА_3 не писав рапортів щодо згоди на призначення на новостворену посаду, так як фактично вона залишилась вакантною, бо змінювалась лише її назва. Крім того, позивача звільнено за підпунктом "в" пункту 40 Положення №114, який не може бути підставою для звільнення в силу того, що названий пункт 40 стосується правовідносин призначення на посаду.

Харківський апеляційний адміністративний суд, переглянувши постанову суду першої інстанції, погодився з позицією суду першої інстанції щодо безпідставного звільнення позивача із займаної посади на підставі підпункту "в" пункту 40 Положення №114. Водночас, скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині, суд апеляційної інстанції зазначив, що до адміністративного суду має право звернутися з позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Тобто, оскаржити наказ може особа, щодо якої було прийнято такий наказ, в даному випадку - це ОСОБА_2 Предметом адміністративного позову в даному випадку є надання правової оцінки законності чи незаконності наказу відповідача про звільнення полковника податкової міліції ОСОБА_3 з посади начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Харківській області. В разі визнання судом незаконності вказаного наказу, належним способом захисту прав позивача у судовому порядку є скасування такого наказу суб'єкта владних повноважень та поновлення позивача на відповідній посаді. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу в.о. Голови ДФС України Продана М.В. від 7 вересня 2017 року №2075-о "Про призначення ОСОБА_2" задоволенню не підлягають.

Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідачем та третьою особою оскаржуються рішення судів першої та апеляційної інстанцій лише в частині позовних вимог які були задоволені, тому оскаржувані рішення судом касаційної інстанції перевіряються лише в цій частині в межах доводів та вимог касаційних скарг.

Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції і вважає їх такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 7 Положення "Про Державну фіскальну службу України", Державна фіскальна служба України здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС України та її територіальні органи є органами доходів і зборів. У складі ДФС та її територіальних органах діють підрозділи податкової міліції.

Згідно із статтею 353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Порядок проходження служби в органах внутрішніх справ встановлений Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114.

Згідно з частиною другою статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Пунктом 8 Положення №114 визначено що дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться:

за станом здоров'я - відповідно до висновків військово-лікарської комісії;

у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі;

за власним бажанням - при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків;

у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства, відомства (організації, установи);

за службовою невідповідністю;

у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, пов'язаного з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", або кримінального правопорушення;

через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

у зв'язку з не проходженням випробування в період іспитового строку;

у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі.

Таким чином, вищезазначений пункт Положення містить вичерпний перелік підстав дострокового звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ.

Підпунктом "в" пункту 40 Положення № 114 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ відповідно до його компетенції.

При цьому враховується таке: при здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу можуть зараховуватися в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб.

У виняткових випадках, пов'язаних з особливими обставинами, перебування в розпорядженні органу внутрішніх справ понад 15 діб, але не більше двох місяців, допускається з дозволу Міністра внутрішніх справ. До цього строку не зараховуються періоди перебування в установлених цим Положенням № 114 відпустках (крім відпусток по вагітності, родах і догляду за дитиною), на лікуванні (обстеженні) у лікувальних закладах.

Відповідно до підпункту "г" пункту 40 цього Положення, переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу має здійснюватися, як правило, без зарахування їх у розпорядження відповідного органу внутрішніх справ; призначення на посади осіб, які перебувають у розпорядженні відповідного органу, провадиться в найкоротший строк, але не пізніше двох місяців із дня звільнення їх з посади.

Разом з тим, у пунктах 42 - 43 Положення № 114 наведений вичерпний перелік підстав для переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, жодна з яких не зазначена в наказі про звільнення позивача з посади.

Оскільки жодна з підстав для переміщення ОСОБА_3 не зазначена в оскаржуваному наказі, суд касаційної інстанції відхиляє доводи третьої особи та відповідача про те, що позивач повинен був призначатися на вищу посаду, оскільки ці доводи не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій, а тому є безпідставними.

Також, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, скаржники у касаційних скаргах посилались на наказ ГУ ДФС у Харківській області від 14 вересня 2017 року №101-ф, яким введено в дію перелік змін №8 до штатного розпису на 2017 рік, проте, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає їх безпідставними, оскільки як встановлено судами передніх інстанцій, зміни у штаті Головного управління ДФС у Харківській області не стосувалися посади начальника управління внутрішньої безпеки, а посада начальника управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Харківській області Головного управління ДФС у Харківській області за своїми обов'язками та завданням відповідає посаді начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Харківській області, з якої позивача було звільнено.

Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що займана позивачем до звільнення посада не скорочувалась та не виключалась, фактично змінилась тільки її назва, що обумовлено зміною назви самого Управління.

Необхідно зазначити, що у разі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами в їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо. Саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не може бути підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів цієї юридичної особи до і після її реорганізації.

Надаючи правовий аналіз нормам Положення про Управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Харківській області ГУ ДФС у Харківській області та Положення про Управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Харківській області, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що всі зміни та нововведення є фактичною оптимізацією існуючої системи підрозділів ДФС України, оскільки жодних змін в структурі ГУ ДФС України у Харківській області не відбулося, в той час як виведення зі структури управління внутрішньої безпеки та введення до структури управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Харківській області не може розцінюватись як реорганізація чи перетворення такого управління.

Штатний розпис управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Харківській області ГУ ДФС у Харківській області в порівнянні з штатним розписом управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Харківській області не містить змін щодо посади керівника, а саме начальника Управління внутрішньої безпеки.

Таким чином, доводи скаржників про те, що в даному випадку відбулась істотна зміна як посадових обов'язків начальника управління внутрішньої безпеки, так і організаційно-штатна структура управління внутрішньої безпеки, не відповідають дійсності.

З огляду на викладене, зарахування позивача у розпорядження, у зв'язку із здійсненням організаційно-штатних заходів, відбулось із одночасним звільненням його з посади.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що питання звільнення при проведенні організаційно - штатних заходів Положенням "Про державну фіскальну службу України" Податковим кодексом України, Постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1998 року № 1716 Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги, Інструкцією про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції у розпорядженні органів державної податкової служби України, затвердженою Наказом Державної податкової адміністрації України від 26 серпня 2009 року № 459 "Про затвердження Інструкції про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції у розпорядженні органів державної податкової служби України" - не врегульовано, а тому в цій частині слід застосовувати норми трудового законодавства.

Так, відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Зміна найменування бюджетної установи, її структури та штатного розпису є її реорганізацією. В юридичній практиці така форма реорганізації називається перетворенням.

Переведення працівників з однієї посади на іншу чи з одного структурного підрозділу до іншого здійснюється в разі, якщо діяльність бюджетної установи не припиняється, але змінюються її повноваження, структура чи штатний розпис, тобто проводяться організаційно-штатні заходи, реорганізація.

Можливість для звільнення працівників у разі реорганізації підприємства, допускається тільки за умови скорочення штату або чисельності працівників.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що при звільненні ОСОБА_3 з посади, відповідачем не була дотримана встановлена трудовим законодавством процедура звільнення.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що позивача звільнено за підпунктом "в" пункту 40 Положення № 114, який не може бути підставою для звільнення в силу того, що названий пункт стосується правовідносин призначення на посаду.

Крім того, згідно з частинами другою та третьою статті 36 КЗпП України, зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню.

Займана ОСОБА_3 до звільнення посада не скорочувалась та не виключалась, фактично змінилась тільки її назва, що обумовлено зміною назви самого Управління внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Харківській області.

Тобто, в даному випадку мало місце перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший структурний підрозділ із іншою назвою, але майже з однаковими завданнями і функціями, та зміна назви посади позивача, що не може бути підставою для звільнення із займаної посади та зарахування в розпорядження органу внутрішніх справ.

За таких обставин і правового врегулювання Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваного наказу в.о. Голови ДФС України Продана М.В. від 7 вересня 2017 року №2093-о "По особовому складу" щодо звільнення позивача із займаної посади.

Разом з тим, згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно приписів частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Тобто, працівник поновлюється на тій же посаді, з якої відбувалось таке звільнення, а не на іншій роботі.

У пункті 24 Положення №114 зазначено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ, підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

Тобто, враховуючи вимоги частини першої статті 235 КЗпП України та пункту 24 Положення №114, суд повинен зобов'язати роботодавця поновити працівника на посаді, яку він займав до звільнення, а після поновлення роботодавець зобов'язаний вжити заходів для призначення (переведення) працівника на відповідну посаду.

Ухвалюючи постанову про поновлення ОСОБА_3 на роботі, суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені вище норми та своїм рішенням зобов'язав відповідача поновити позивача на посаді начальника управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Харківській області ГУ ДФС у Харківській області, тобто судом поновлено позивача на посаді, яку останній не займав перед звільненням.

Вказані помилки судом апеляційної інстанції виправлені не були.

За правилами частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Частиною другою статті 353 вказаного Кодексу передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Враховуючи викладене, ухвалені у справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині поновлення позивача на посаді начальника управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Харківській області ГУ ДФС у Харківській області підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд у цій частині до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Державної фіскальної служби України та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про поновлення ОСОБА_3 на посаді скасувати, а справу у цій частині направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В. Білоус

Судді І.Л. Желтобрюх

Т.Г.Стрелець