Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.01.2019 року у справі №818/112/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2019 року

Київ

справа №818/112/17

адміністративне провадження №К/9901/29382/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т.Г.,

суддів: Бевзенка В.М., Білоуса О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 818/112/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на службі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду (прийняту у складі: головуючого судді - Павлічек В.О.) від 04 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Калиновського В.А., суддів: Зеленського В.В., П'янової Я.В.) від 11 липня 2017 року,

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Сумській області, в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області № 5 о/с від 05.01.2017р. про звільнення ОСОБА_2 з 05 січня 2017 року з посади оперуповноваженого сектору розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами відділу кримінальної поліції Сумського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області;

- поновити ОСОБА_2, на службі в Сумському відділу поліції (м.Суми) Головного управління Національної поліції в Сумській області на посаді оперуповноваженого сектору розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами відділу кримінальної поліції Сумського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції України в Сумській області на користь ОСОБА_2 заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29 грудня 2016 року позивачем був поданий рапорт про звільнення зі служби за власним бажанням. Відповідач повинен був звільнити позивача через 2 тижні, а саме - 12 січня 2017 р., оскільки він не зазначав будь-яких поважних причин для звільнення. Проте, не дочекавшись спливу 2-х тижнів після подання заяви про звільнення зі служби, відповідач звільнив ОСОБА_2 05.01.2017 року.

Позивач вважає своє звільнення протиправним, оскільки чинне трудове законодавство не передбачає можливості скорочення встановленого законом строку попередження власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору з ініціативи працівника. Єдиний виняток - це звільнення працівника з поважних причин (через неможливість продовжувати роботу), чого в даному випадку не мало місця.

Також зазначено, що позивач 04.01.2017 року подав до канцелярії Сумського ВП ГУНП в Сумській області рапорт про відкликання раніше поданого ним рапорту про звільнення зі служби. Рапорт зареєстрований 05.01.2017 за вх. № 66.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 04 квітня 2017 року Сумський окружний адміністративний суд вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на службі та стягнення грошового забезпечення - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області № 5 о/с від 05.01.2017 року в частині звільнення ОСОБА_2 з 05 січня 2017 року з посади оперуповноваженого сектору розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами відділу кримінальної поліції Сумського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області.

Поновити ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на службі в Сумському відділі поліції (м. Суми) Головного управління Національної поліції в Сумській області на посаді оперуповноваженого сектору розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами відділу кримінальної поліції Сумського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції України в Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 23, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 40108777) на користь ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 30 493,18 грн. (тридцять тисяч чотириста дев'яносто три гривні 18 коп.).

Допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на службі в Сумському відділі поліції (м. Суми) Головного управління Національної поліції в Сумській області на посаді оперуповноваженого сектору розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами відділу кримінальної поліції Сумського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 10 449,95 грн. (десять тисяч чотириста сорок дев'ять гривень 95 коп.).

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявність волевиявлення позивача щодо бажання продовжити службу в лавах Національної поліції, було реалізовано шляхом повідомлення керівництва про вищевказане бажання в день перебування на службі, тому є безпідставним та незаконним звільнення ОСОБА_2 спірним наказом.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 11 липня 2017 року Харківський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.04.2017р. по справі № 818/112/17 залишити без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 31 липня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Сумській області.

8. У касаційній скарзі скаржник просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року.

10. 27 лютого 2018 року вказана касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Сумській області надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

11. Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (відповідача у справі)

12. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Скаржник зазначає, що чинним законодавством не передбачено процедуру відкликання заяви про звільнення за власним бажанням, а посилання судів на норми ст. 38 КЗпП України щодо залишення працівника на роботі після закінчення строку попередження можливо застосувати лише в тому випадку, якщо в заяві про звільнення працівником не зазначено дату з якої він бажає бути звільнений. Також касатор вказує, що право повернутися на роботу і відкликати заяву про звільнення за ст. 38 КЗпП України працівник може тільки протягом строку попередження. Якщо цей строк закінчився і працівник не скасував подану ним заяву про звільнення, то він може вважатися таким, що залишив роботу і втратив право на повернення до роботи після закінчення відпустки.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. ОСОБА_1 проходив службу з 07.11.2015 року в Національної поліції України на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Сумського відділу поліції (м. Суми) ГУНП в Сумській області.

21 грудня 2016 року позивачем на ім'я начальника ГУНП в Сумській області подано рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням з 05.01.2017р., у зв'язку з небажанням проходити службу, незадовільними умовами праці та ненормованим робочим днем (а.с.38). Даний рапорт написаний особисто ОСОБА_2 та зазначена дата його написання - 21.12.2016р.

05 січня 2017 року у Сумському ВП ГУНП у Сумській області було зареєстровано рапорт ОСОБА_2 на ім'я начальника ГУНП в Сумській області про відкликання свого попереднього рапорту про звільнення у зв'язку з подальшим проходженням служби (а.с.37).

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області №5 о/с від 05.01.2017 р. ОСОБА_2 був звільнений зі служби в поліції за власним бажанням (пункт 7 ч.1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію») з 05.01.2017р.

Не погодившись з оскаржуваним наказом, позивач звернувся з даним позовом до суду.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

14. Конституція України

14.1. Частина 2 статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)

15.1. Частина 3 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

16. Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII

16.1. Стаття 77. Звільнення зі служби в поліції

1. Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється:

1) у зв'язку із закінченням строку контракту;

2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції;

3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції;

4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

5) через службову невідповідність;

6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

7) за власним бажанням;

8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій);

9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі;

10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення;

11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

2. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

3. День звільнення вважається останнім днем служби.

17. Кодекс Законів про працю України

17.1. Стаття 38. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

19. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Аналіз наведених вище норм свідчить, що чинним трудовим законодавством працівника наділено правом як прямо шляхом подання відповідної заяви (рапорту, клопотання), так і опосередковано шляхом продовження фактичного виконання посадових обов'язків, відкликати власну заяву про звільнення з роботи за власним бажанням.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач 21.12.2016 р. подав рапорт про звільнення за власним бажанням з 05.01.2017р.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.77 Закон України «Про Національну поліцію» 05.01.2017 р. позивач перебував на службі та в цей же день відкликав рапорт про звільнення.

Таким чином, позивач виявив бажання продовжити службу в лавах Національної поліції, яке було реалізовано шляхом повідомлення керівництва про вищевказане бажання в день перебування на службі.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність звільнення позивача, необхідність поновлення його на відповідній посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Питання правильності обрахунку періоду вимушеного прогулу та суми стягнення не є предметом касаційного оскарження.

20. Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

21. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

22. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

23. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області - залишити без задоволення.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у справі №818/112/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді В. М. Бевзенко

О. В. Білоус