Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.11.2020 року у справі №808/913/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 808/913/16

адміністративне провадження № К/9901/25768/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А.,

суддів - Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року (головуючий суддя - Нечипуренко О. М. )

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Поплавський В. Ю.; судді - Чепурнов Д. В., Сафронова С. В. )

у справі № 808/913/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1; позивач; підприємець) звернувся до суду з адміністративним позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Бердянська ОДПІ; відповідач; контролюючий орган), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2016 року № 0004661702 та від 25 січня 2016 року № 0004651702.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 25 квітня 2016 року адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Бердянська ОДПІ звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права. При цьому зазначає, що ФОП ОСОБА_1 при наявності зареєстрованого реєстратора розрахункових операцій не здійснив розрахунки із Товариством з обмеженою відповідальністю "Азов-Фарма" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за надання в оренду приміщень із його застосуванням, а також не оприбуткував отриману від цих осіб готівку в загальному розмірі 28425,00 грн у книзі обліку розрахункових операцій.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 08 листопада 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Бердянської ОДПІ.

28 листопада 2016 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також наголосив на тому, що надання в оренду приміщень не є послугою, а тому готівкові розрахунки могли проводитися без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

20 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, а також додержання вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 18 вересня 2015 року № 74/1720/ НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено порушення підприємцем вимог пункту 1 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) з підстав проведення розрахункових операцій на загальну суму в розмірі 28425,00 грн при наданні в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Азов-Фарма" та Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 нежитлових приміщень без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про недотримання позивачем правил пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення), з огляду на неоприбуткування готівкових коштів у розмірі 28425,00 грн у книзі обліку розрахункових операцій.

На підставі зазначеного акта перевірки та за наслідками адміністративного оскарження контролюючим органом 25 січня 2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0004651702, згідно з яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн; № 0004661702, згідно з яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 142125,00
грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 Положення оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 2.6 глави 2 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

Згідно з пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених пункту 1 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до статті 2 Закону № 265/95-ВР розрахунковою операцією є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, поняття плати за орендоване майно не є тотожним із поняттям оплати наданих послуг, а відтак розрахунки позивача з орендарями приміщень не підлягають проведенню із застосуванням реєстратора розрахункових операцій з огляду на те, що такі операції здійснюються не у сфері послуг.

Водночас пунктом 2.2 глави 2 Положення передбачено, що підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Книга обліку доходів і витрат - це документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки (пункт 1.2 глави 1 Положення).

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Форма Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та порядок її ведення затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року № 48.

У справі, яка розглядається, судами встановлено та не заперечується контролюючим органом, що при фактичному надходженні готівки, отриманої від Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов-Фарма" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за надання в оренду нежитлових приміщень, позивачем вносились записи до Книги обліку доходів і витрат на підставі прибуткових касових ордерів.

За таких обставин висновок судових інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Бердянської ОДПІ без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX, статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова