Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.12.2018 року у справі №820/1218/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 листопада 2018 року

Київ

справа №820/1218/17

адміністративне провадження №К/9901/36514/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.05.2017 (суддя -Старосєльцева О.В.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 (колегія суддів: головуючий суддя - Бегунц А.О., судді - Рєзнікова С.С., Старостін В.В.)

у справі № 820/1218/17

за позовом ОСОБА_2

до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ОДПІ), в якому суд просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 254/ІІІ-13 від 07.10.2016 на суму 25000 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, оскільки у даному випадку відсутні підстави для виконання податкового обов'язку з транспортного податку за 2016 рік через неоднозначність діючого у 2016 році законодавства з питання справляння транспортного податку, порушення принципу стабільності податкового законодавства (запровадження змінених правил справляння транспортного податку менш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду - року), введення в дію ставки місцевого податку та механізму його справляння рішенням Верховної Ради України, неврахування податковим органом усіх обов'язкових елементів розрахунку транспортного податку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.05.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що автомобіль позивача, згідно з пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України), є об'єктом оподаткування транспортним податком, тому, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, визначених Законом.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального й процесуального права, просив скасувати вказані рішення й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

20.07.2017 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження.

Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

12.03.2018 касаційну скаргу з матеріалами справи передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017, що діє з 15.12.2017) (далі - КАС України).

Пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 341 КАС України).

Верховний Суд, переглянувши постанови судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач є власником автомобіля MERCEDES-BENS, модель - L 4 MATIC, рік випуску - 2013, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

07.10.2016 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 254/ІІІ-13 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем транспортний податок за 2016 рік в розмірі 25 000 гривень.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що автомобіль позивача підпадає під визначення об'єкта оподаткування транспортним податком відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, яким було введено, шляхом викладення в новій редакції статті 267 ПК України, новий податок - транспортний. Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 вказаної статті, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Приписи пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Базою оподаткування, у відповідності до пп.267.3.1 п. 267.3 ст. 267 ПК України, є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

При цьому, згідно з п. 267.4 ст. 267 ПК України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Тобто, із набранням 01.01.2015 чинності положень ст. 267 ПК України власники транспортних засобів віком до 5 років та об'ємом більше 3 000 куб. см є платниками транспортного податку.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 № 909-VIII (далі - Закон № 909-VIII) внесено зміни до ст. 267 ПК України, які набрали чинності з 01.01.2016. Зокрема, положення пп. 267.2.1 п. 267.2 викладено в редакції, відповідно до якої об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Тобто, об'єктом оподаткування транспортним податком на момент виникнення спірних правовідносин були легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до ст. 10 ПК України, транспортний податок належить до місцевих податків.

21.01.2015 Харківською міською радою 36 сесії 6 скликання прийнято рішення №1793/15 «Про внесення змін до 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 № 126/22 «Про врегулювання питання справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України». Даним рішенням затверджено Положення про транспортний податок у місті Харкові, яким встановлено ставку податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, якій використовувався до 5 років і має об'єм циліндра двигуна понад 3000 куб. см. Згідно з п. 2 рішення № 1793/15, воно набирає чинності з 01.01.2015.

Рішення Харківської міської ради 7 скликання від 13.01.2016 №112/16 «Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 № 126/11 «Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України», яким викладено у новій редакції пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, набрало чинності з дня його опублікування і застосовується з 01.01.2016. Відповідно до змін, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Таким чином, на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення транспортний податок у м. Харкові був установлений у порядку, визначеному ПК України, з урахуванням особливостей, передбачених п. 4 розділу ІІ «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році».

Відповідно до Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459, Міністерство є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. На його офіційному веб-сайті розміщена інформація про середньоринкову вартість легкових автомобілів.

Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, за розрахунком середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей оподаткування транспортним податком, що проводиться, відповідно до п. 267.2 ст. 267 ПК України, за Методикою, середньоринкова вартість автомобіля позивача марки «MERCEDES-BENZ» модель «S 500L 4 МАТІС», рік випуску - 2013, дата першої реєстрації - 07.11.2014, об'єм двигуна 4663 куб. см, номерний знак НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта коригування ринкової ціни автомобіля залежно від строку експлуатації транспортного засобу у роках та коефіцієнта коригування ринкової ціни залежно від пробігу транспортного засобу, становить 1 526 301,88 гривень.

Середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 403 від 10.04.2013, де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів).

Ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що автомобіль марки «MERCEDES-BENZ» модель «S 500L 4 МАТІС», рік випуску - 2013, дата першої реєстрації - 07.11.2014, об'єм двигуна 4663 куб. см, номерний знак НОМЕР_1, є об'єктом оподаткування транспортним податком відповідно до пп.267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, а позивач у такому разі є платником вказаного податку.

Щодо посилання позивача на положення пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки Законом № 909-VIII змінено лише визначення об'єкта оподаткування транспортним податком, а не запроваджено транспортний податок як такий.

Разом з тим, пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 909-VIII визначено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Тобто, в даному випадку не встановлюється новий податок та не змінюється його ставка, а лише змінюються вимоги до об'єкта оподаткування таким податком, що зумовлено внесенням змін до ПК України, та якими має бути запроваджено механізм справляння та порядок сплати транспортного податку, встановленого ПК України, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому пп. 12.3.4 п. 12.3.4 ст. 12 ПК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що нарахування відповідачем податкових зобов'язань з транспортного податку в даному випадку є правомірним.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені ПК України. Відтак, підстави для задоволення адміністративного позову та скасування вказаного рішення податкового органу відсутні.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

З урахуванням того, що суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи та ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд, відповідно до вимог ст. 350 КАС України, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.05.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова