Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 листопада 2018 року

Київ

справа №812/913/15

касаційне провадження №К/9901/27271/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляк В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 (головуючий суддя Міронова Г.М., судді: Арабей Т.Г., Геращенко І.В.) по справі №812/913/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» до Управління Державної казначейської служби України у м. Сєвєродонецьку Луганської області, Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання бездіяльності незаконною та стягнення з державного бюджету надлишково сплаченого податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» звернулося до суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області, управління Державної казначейської служби України у м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області, що полягала у невиконанні обов'язку щодо формування та направлення протягом п'яти днів органу державної казначейської служби висновку із зазначенням підтвердженої суми бюджетного відшкодування; стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно з податковою декларацією з ПДВ за лютий 2015 року в сумі 756760,00грн.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.11.2015 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області щодо невиконання обов'язку стосовно формування та направлення протягом п'яти днів органу державної казначейської служби висновку із зазначенням підтвердженої суми бюджетного відшкодування.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість згідно податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 рік у розмірі 756760,00грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.11.2015 скасовано, прийнято нове рішення. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області щодо невиконання обов'язку стосовно формування та направлення протягом п'яти днів органу державної казначейської служби висновку із зазначенням підтвердженої суми бюджетного відшкодування.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області протягом п'яти днів подати Управлінню Державної казначейської служби України у м. Сєвєродонецьку Луганській області висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню Товариству з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» за декларацією з ПДВ за лютий 2015 року в розмірі 756760,00грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» подало касаційну скаргу, в якій просило постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 скасувати, залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.11.2015.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року, розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації зподатку на додану вартість, розрахунок суми залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування .

У період податковим органом проведено камеральну перевірку правомірності нарахування бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2015 року у сумі 756760,00грн. Перевіркою при відображенні ТОВ «Кларіант Україна» у податковій декларації з ПДВ за лютий 2015 року бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 756760,00грн. порушень не встановлено.

Відповідно до зворотнього боку облікової картки ТОВ «Кларіант Україна» сума, яка зазначена позивачем до бюджетного відшкодування, відображена у зворотньому боці облікової картки платника податків та відображена у колонці «переплата».

Відповідно до довідки про розмір невідшкодованих сум відшкодування податку на додану вартість від 12.11.2015 №321/12-14-20-03-62 по ТОВ «Кларіант Україна» за декларацією від 20.03.2015 №9045306589 обліковується залишок невідшкодованого податку на додану вартість в сумі 756760,00грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковим органом порушено права позивача на отримання бюджетного відшкодування в передбачені законом строки, у зв'язку із неподанням у п'ятиденний строк після закінчення перевірки органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком, проте дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково обрав захист прав позивача шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно податкової декларації за лютий 2015 року у розмірі 756760,00грн., оскільки належним способом захисту є зобов'язання податкового органу надати висновок до органу казначейства.

Позивач не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції в частині обраного способу захисту порушеного права товариства

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пунктів 200.10 та 200.11 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Згідно з приписами пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Відповідно до пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: зокрема, у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до пунктів 6 та 7 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 №39, разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

Орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість протягом п'яти операційних днів після отримання висновку орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування ПДВ з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку, що податковий орган повинен був подати відповідний висновок до органу державного казначейства із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на розрахунковий рахунок позивача, а на підставі отриманого висновку орган державного казначейства повинен був перерахувати кошти з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

В той же час, позовна вимога про стягнення суми бюджетного відшкодування не є належним способом захисту, оскільки бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державної казначейської служби з дотриманням процедури та на умовах, встановлених законодавством, на підставі податкової декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку. Такий порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення.

При цьому, відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державної казначейської служби, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в цьому випадку правильним способом захисту прав позивача є вимога про зобов'язання контролюючого органу до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 по справі №812/913/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду