ПОСТАНОВА

Іменем України

30 жовтня 2018 року

Київ

справа №234/3038/17

адміністративне провадження №К/9901/30786/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №234/3038/17

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на постанову Краматорського міського суду Донецької області від 10 квітня 2017 року, ухвалену головуючим суддею Бакуменко А.В., та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М.,

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про:

- визнання протиправним та скасування рішення № 19 від 8 лютого 2017 року про відмову в призначення пенсії позивачу за віком на пільгових умовах згідно з п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов'язання відповідача поновити виплату призначеної пенсії за віком на пільгових умовах, починаючи з 1 січня 2017 року

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю необхідного стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1. що свідчить про протиправність зупинення виплати пільгової пенсії.

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 10 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області № 19 від 8 лютого 2017 року про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов'язано Управління поновити виплату призначеної позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з 1 січня 2017 року

Суди встановили, що 29 липня 2016 року позивач звернувся з заявою до Управління Пенсійного фонду України у в м. Краматорську Донецької області про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. «а» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Розпорядженням № 5290 від 5 серпня 2016 року позивачу призначено пенсію на пільгових умовах згідно з п. «а» ч.1ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 29 липня 2016 року.

При повторній перевірці заяви про призначення пенсії та доданих до неї документів, посадовими особами відповідача 8 лютого 2017 року прийнято рішенням №19 про відмову в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно з п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» через відсутність необхідного пільгового стажу з одночасним визнанням розпорядження № 5290 від 5 серпня 2016 року недійсним.

Пенсійний орган обґрунтовував своє рішення тим, що довідки про підтвердження пільгового стажу роботи заявника надані підприємствами, розташованими у м. Макіївка та м. Донецьк, тобто на непідконтрольній Українській владі території, що позбавляє пенсійний орган можливості їх перевірки.

Так, в рішенні зазначено про неможливість включення до пільгового стажу періодів роботи на ВП «Шахта «Жовтневий рудник» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», ВП «Шахта «Чайкіно» ДП «Макіїввугілля», ТОВ «Стройком», ТОВ «Ремшахтастрой», ТОВ «Шахтосервіс», оскільки дані підприємства перебувають в зоні АТО, та провести перевірку достовірності документів щодо підтвердження пільгового характеру роботи та підстав їх видачі не має можливості. Державна воєнізована гірничорятувальна служба Ордена Трудового Червоного Знамені «Третій воєнізований гірничорятувальний загін» перереєстрована на території України, але первинні документи, що підтверджують пільговий характер роботи, відсутні.

За висновками відповідача спеціальний трудовий стаж позивача складає 8 років 6 місяців 22 дні, що є меншим за необхідний пільговий стаж для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Не погодившись із вищевказаним рішенням Управління, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суди дійшли висновку про наявність у позивача стажу роботи, який дає право на призначення пільгової пенсії за Списком №1, що підтверджується наявними у справі доказами, відтак, призначена пенсія підлягає відновленню, а спірне рішення Управління - скасуванню як таке, що прийнято з порушенням норм статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, з огляду на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України від 15 квітня 2014 року №1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон № 1207-VII) тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;

Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

На підставі частини першої статті 17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно із статтею 18 Закону № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII.

Згідно із частинами першою - третьою статті 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з цим, Суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Так, статтею 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18 листопада 2005 року №383 (далі - Порядок), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 10 вищевказаного Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Згідно з пунктом 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону 1058-ІV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або державними архівними установами..

Судами встановлено, що позивачем до Пенсійного органу надано Довідки ВП «Шахта «Жовтневий рудник» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», ВП «Шахта «Чайкіно» ДП «Макіїввугілля», ТОВ «Стройком», ТОВ «Ремшахтастрой», ТОВ «Шахтосервіс» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній № 107 від 12 вересня 2014 року, якою підтверджено пільговий характер роботи позивача за Списком № 1 у період з 5 січня 1996 року по 17 січня 1997 року, довідка № 48 від 19 серпня 2015 року - період роботи з 3 жовтня 2005 року по 31 грудня 2010 року, довідка № 82 від 16 вересня 2014 року - період роботи з 24 вересня 2001 року по 31 травня 2005 року, довідка № 63 від 14 жовтня 2014 року - період роботи з 1 серпня 1997 року по 31 грудня 2003 року, довідка № 300 від 25 серпня 2015 року - періоди роботи з 18 вересня 1989 року по 18 жовтня 1995 року, довідка №; 71 від 18 жовтня 2014 року - період роботи з 31 серпня 1987 року по 23 жовтня 1989 року.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що факт роботи позивача на ВП «Шахта «Жовтневий рудник» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», ВП «Шахта «Чайкіно» ДП «Макіїввугілля», ТОВ «Стройком», ТОВ «Ремшахтастрой», ТОВ «Шахтосервіс» підтверджено також і дослідженими судами відомостями з системи «Індивідуальні відомості про застраховану особу» форми ОК-5, згідно з якими підтверджено пільговий стаж роботи ОСОБА_1 на вказаних підприємствах та відповідно до яких вказані підприємства вносили за позивача страхові внески.

Враховуючи викладене, Суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину, який працював на роботах зі шкідливими умовами праці.

Також, Суд звертає увагу, що законодавцем чітко визначено підстави, які зумовлюють припинення виплату пенсії пенсіонеру, а саме статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави зробити висновок про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону № 1058.

Проте, відповідне рішення Пенсійним органом не приймалось, оскільки додатком до спірного рішення №19 від 08.02.2017 розпорядження № 5290 від 5 серпня 2016 року визнано недійсним. Однак, прийняття такого додатку не визначено законодавством.

За наведених вище обставин, суди дійшли вірного висновку про необґрунтованість прийнятого відповідачем рішення №19 від 08.02.2017.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що цими судами невірно застосовано норми матеріального права.

За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами рішень, а тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Краматорського міського суду Донецької області від 10 квітня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року у справі №234/3038/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду