ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2019 року

м. Київ

справа №753/18107/16-а

адміністративне провадження №К/9901/23348/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 753/18107/16-а

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2016 року, ухвалену у складі головуючого судді Лужецької О.Р. та

ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В., -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним дії ГУ ПФУ щодо відмови у проведенні перерахунку і виплати йому пенсії з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - постанова № 889) у розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення та премії, відповідно до протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 3 у розмірі 400 відсотків посадового окладу;

- зобов`язати ГУ ПФУ здійснити у передбачені статтею 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) строки перерахунок і виплату призначеної йому пенсії з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, вищевказаних щомісячної додаткової винагороди та премії.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ і та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону № 2262-ХІІ. 13 вересня 2016 року він звернувся до ГУ ПФУ з заявою здійснити перерахунок пенсії з урахуванням додатково наданих документів про підвищення розмірів грошового забезпечення для відповідної категорії військовослужбовців Збройних Сил України шляхом введення нового додаткового виду грошового забезпечення - щомісячної додаткової грошової винагороди та нової щомісячної премії у збільшених розмірах і провести відповідні виплати, проте листом від 28 вересня 2016 року йому було відмовлено. Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними та такими, що порушують його конституційні права і законні інтереси, а тому змушений звернутися з позовом до суду.

Дарницький районний суд міста Києва постановою від 29 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року, відмовив у задоволені позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ні щомісячна додаткова грошова винагорода введена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, ні підвищення розміру премій введене наказом Міністра оборони України від 27 січня 2016 року № 44 не підпадають під категорію встановлених виключно законами України нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, на підставі введення яких усі призначені за цим законом пенсії підлягають перерахунку, в розумінні рішення Конституційного Суду України від 13 травня 2015 року № 1-9/2015.

16 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дарницького районного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що щомісячна додаткова грошова винагорода є додатковим видом грошового забезпечення (підвищення) та підлягає обов`язковому включенню до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, так само як і премія, оскільки вона не має тимчасового характеру.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06 березня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Верховний Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, відповідно, - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Суди встановили, що згідно посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Харківським РВК 04 жовтня 1999 року, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 9).

12 вересня 2016 позивач звернувся до ГУ ПФУ з проханням зробити позивачу перерахунок і виплату пенсії з урахуванням у складі грошового забезпечення з якого призначається пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою № 889 у розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення та премії відповідно до протокольного рішення Кабінету Міністрів України у розмірі 400 відсотків посадового окладу згідно розміру вказаного Київським міським військовим комісаріатом (а.с 10-12).

Листом ГУ ПФУ від 28 вересня 2016 року № 18894/03/Л-696/1 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки Кабінетом Міністрів України після 01 січня 2008 не приймалося рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення.

Також суди встановили, що грошова винагорода та підвищення розміру премій було введено після виходу позивача на пенсію. Під час проходження служби позивач зазначеної винагороди та розмірів премій не отримував та відповідно не сплачував із них єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ( в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про протилежне).

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі врегульовано Законом № 2262-ХІІ.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.

Пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Згідно з підпунктом 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 1294) керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надати право, зокрема, установлювати посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою, - у розмірах, визначених затвердженими цією постановою схемами згідно з додатками 1- 23 і 30- 32 за аналогічними посадами.

Водночас, Міністерством оборони України прийнято Наказ № 44, яким врегульовано окремі питання виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України за рахунок збільшення (зменшення) премій і у межах видатків, передбачених на грошове забезпечення військовослужбовців у 2016 році. В цьому Наказі зазначено, що він прийнятий відповідно до Постанови № 1294 (зі змінами) і протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 3.

Відповідно до положень Наказу № 44, останній носить тимчасовий характер, оскільки визначає порядок витрат на грошове забезпечення військовослужбовців в межах виділених асигнувань у 2016 році та у визначений порядок щодо виплат. Преміювання здійснюється у більшому розмірі в межах виділених асигнувань на їх утримання та встановлюється наказами щомісяця виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, але не менше 10 відсотків посадового окладу та відповідно до особистого внеску в загальні результати служби (роботи) та за виконання покладених на підрозділ завдань.

Тобто, премія, яку встановлено Наказом № 44 носить індивідуальний характер і залежить від результатів служби конкретного військовослужбовця, індивідуальні заслуги в межах кошторисних призначень на оплату праці та не може бути розповсюджені на осіб, що перебували на цій посаді в попередні роки.

Верховний Суд у постанові від 30 січня 2018 року (справа № 753/21475/16-а) висловив правову позицію стосовно того, що Наказ № 44 має індивідуальний і тимчасовий характер (на 2016 рік), а також обмежений вже передбаченими у кошторисі Міністерства оборони України видатками на грошове забезпечення військовослужбовців у 2016 році, встановленому на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік», він є відомчим документом і відповідно не є законодавчим актом, а тому даний документ не може бути застосований органами Пенсійного фонду України і не може бути правовою підставою для перерахунку пенсії відповідно до правил статті 63 Закону № 2262-ХІІ.

Щодо щомісячної додаткової грошової виногради, яку було запроваджено постановою № 889, то колегія суддів зазначає, що вказана винагорода має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії, за умови якщо військовослужбовець отримував її під час проходження служби.

Разом цим, суди встановили, що відповідна грошова винагорода була введена після виходу позивача на пенсію. Під час проходження служби позивач зазначеної винагороди не отримував та відповідно не сплачував із неї єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, оскільки з січня 2008 року Кабінет Міністрів України не приймав нормативних актів, які б визначали нові розміри грошового забезпечення військовослужбовців, а наказ Міністра оборони України від 27 січня 2016 року № 44 не є законодавчим актом, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність позовних вимог щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до наказу Міністра оборони України від 27 січня 2016 року № 44 «Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році» у зв`язку із зміною розміру щомісячного грошового забезпечення, з врахуванням премії 450% посадового окладу та щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 відсотків щомісячного грошового забезпечення.

Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних рішень і погоджується з їх висновками у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року у справі № 753/18107/16-а - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук ,

Судді Верховного Суду