Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.04.2019 року у справі №620/3257/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2019 року

Київ

справа №620/3257/18

адміністративне провадження №К/9901/10964/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шурка О. І., суддів: Василенка Я. М., Кузьменка В. В. від 19.03.2019 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від
22.05.2018 №0000264-1301-2525.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що належний йому на праві власності автомобіль не підпадає під визначення об'єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році згідно із підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, оскільки його середньоринкова вартість становить менше 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 податкового (звітного) року, тобто менше 1033500,00 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до відомостей, отриманих від Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України та завантажених на центральному рівні до ITC "Податковий блок" позивач є власником легкового автомобіля AUDI А8, тип кузову Седан-В, рік випуску - 2013, об'єм двигуна 3993 куб. см., який є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, що доводить правомірність спірного податкового повідомлення-рішення. При цьому судом відхилено посилання позивача на висновок експертного дослідження, оскільки останній протирічить Методиці визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів та виконаний без врахування пробігу автомобіля.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області форми "Ф" від
22.05.2018 №0000264-1301-2525.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що оскільки доказів отримання від Мінекономрозвитку розрахунку середньо ринкової вартості автомобіля, що є ідентичним автомобілю позивача, податковим органом надано не було, то наявність інформації в ITC "Податковий блок" стосовно фізичної особи платника податку та належного йому транспортного засобу не дає сама по собі право податковому органу визначати податкове зобов'язання зі сплати транспортного податку.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення цим судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі Інспекція вказує на те, що приймаючи рішення, апеляційний суд не врахував того, що відповідно до дотриманого листа від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 03.12.2018, який було подано разом із відзивом на апеляційну скаргу, середньоринкова вартість легкового автомобіля AUDI А8 з об'ємові циліндрів двигуна 4,0 літра, бензин, автоматичною коробкою переключення передач, 2013 року випуску, з урахуванням нормативного середньорічного пробігу 27 тис. кілометрів становила 1445503,50 грн., а тому Головне управління ДФС у Чернігівській області мало усі законні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін. При цьому зазначає, що ні під час розгляду скарги позивача в адміністративному порядку, ні під час судового розгляду відповідачем не надано доказів наявності переліку легкових автомобілів, що підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2016 році, наданого Мінекономрозвитку до ДФС, а також доказів розрахунку середньоринкової вартості автомобіля з ідентичними характеристиками позивача.

Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником легкового автомобіля марки "AUDI", модель "А8", 2013 року випуску, з об'ємом циліндрів двигуна 3993 сантиметрів кубічних, реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2, видане: центр ДАІ7402.

22.05.2018 Головним управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №0000264-1301-2525, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік" у розмірі 25000,00 грн.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України у редакції, що діяла у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

У відповідності до статті 10 ПК України транспортний податок належить до місцевих податків.

Положеннями підпунктів 12.3.2, 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні підпунктів 12.3.2, 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 ПК України з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII підпунктів 12.3.2, 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 ПК України для відповідного місцевого податку чи збору.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Зміни до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, які діяли у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, були внесені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року №909-VIII.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року №909-VIII в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Отже ~law33~ не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01 січня 2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378 грн. (стаття 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік"), а тому 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року складали 1033500 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абз.2 підпункту
267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 (далі - Методика), відповідно до положень пункту 2 якої (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., №44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики).

На коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно додатком 1 та додатком 2 Методики впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів. При цьому, технічний стан автомобіля відповідно до Методики не впливає на обрахунок середньоринкової вартості автомобіля.

Апеляційний суд, приймаючи рішення на користь платника податків та зазначаючи про ненадання податковим органом доказу отримання від Мінекономрозвитку розрахунку середньо ринкової вартості автомобіля, що є ідентичним автомобіля позивача, а також податкової інформації стосовно його вартості вище ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, не надав оцінки наданому до суду апеляційної інстанції та наявному у матеріалах справи листу Мінекономрозвитку від 07.11.2018 №3805-05/48926-06 щодо визначення середньоринкової вартості автомобіля Audi А8, розрахованої з урахуванням нормативного середньорічного пробігу 27 тис. кілометрів, і яка становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2016 року - 1445503,50 грн.

Відтак, зважаючи на відсутність встановлення судом апеляційної інстанції вказаних обставин, які є визначальними для віднесення транспортного засобу позивача до об'єкту оподаткування, висновки суду апеляційної інстанції, на підставі яких він прийняв оскаржуване рішення є необґрунтованими та такими, що зроблені без дослідження усіх матеріалів справи.

За правилами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас відповідно до частини 1 вказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частини 1 вказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, слід відзначити, що положеннями підпункту 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 ПК України передбачено право фізичних осіб-платників податку звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо об'єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об'єкт оподаткування, перехід права власності на об'єкт оподаткування), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Між тим, апеляційним судом не з'ясовано, чи звертався позивач із письмовою заявою для проведення звірки розрахунку, здійсненого податковим органом, зокрема, щодо показників, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля, та, відповідно, правомірності віднесення транспортного засобу, який зареєстрований за позивачем, до об'єкту оподаткування транспортним податком.

Не містить судове рішення, в контексті цього питання, й вказівки на обґрунтування позивача, підтверджені відповідними доказами, яким би була надана оцінка судом.

Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (частина 3 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

За правилами частини 4 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частинами 1 -3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає, оскільки судом не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, що, в свою чергу, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування цим судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, а тому, судове рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відтак, для правильного вирішення спору у даній справі суд апеляційної інстанції, з урахуванням вказаних вище норм процесуального права, мав надати оцінку вказаним вище доказам, наданим позивачем та суб'єктом владних повноважень, та встановити належність/неналежність транспортного засобу позивача до об'єктів оподаткування транспортним податком за 2016 рік за наявності такої інформації.

Відповідно до частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.........................................

С. С. Пасічник

І. А. Васильєва

В. П. Юрченко,

Судді Верховного Суду