Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2020 року

м. Київ

справа №816/1378/16

касаційне провадження №К/9901/33048/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник-1» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017 (головуючий суддя - Мельнікова Л.В.; судді: Бенедик А.П., Донець Л.О.) у справі № 816/1378/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник-1» до Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорожник-1» звернулось до адміністративного суду з позовом до Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2016 № 0017581405 та від 30.05.2016 № 0017531405.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 10.01.2017 адміністративний позов задовольнив, дійшовши висновку, що твердження контролюючого органу про порушення позивачем касової дисципліни ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені.

Харківський апеляційний адміністративним суд постановою від 28.03.2017 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2017 скасував з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорожник-1» звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017 та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2017.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 1.2 глави 1, пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції).

Зокрема, наголошує на тому, що при розгляді справи судом апеляційної інстанції не забезпечено повне, всебічне та об`єктивне дослідження обставин, що призвело до прийняття рішення на підставі необґрунтованих даних та припущень.

Крім того, Карлівською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на Головне управління ДФС у Полтавській області у зв`язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Полтавській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник-1» з питань дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої складено акт від 19.05.2016 № 0058/16-31-14-38492231.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на: неведення за місцем реалізації газу обліку товарних запасів, а саме - на автогазозаправній станції знаходилось 2400 л. скрапленого газу за ціною 8,00 грн. за 1 л., всього на суму 19200,00 грн., необлікованого відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 № 332; несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у загальному розмірі 4044,64 грн. у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій № 3000158615Р/2 на підставі фіскального звітного чека реєстратора розрахункових операцій № 263 за 18.05.2016 шляхом внесення відповідного запису до книги.

На підставі зазначеного акта перевірки органом доходів і зборів 30.05.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0017531405, згідно з яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 38401,00 грн.; № 0017581405, згідно з яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20223,20 грн.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту на газонаповнювальних станціях (ГНС), газонаповнювальних пунктах (ГНП), автогазозаправних станціях (АГЗС) та автогазозаправних пунктах (АГЗП) незалежно від форм власності визначає Інструкція про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 № 332.

Відповідно до пунктів 9.1, 9.2, 9.3, 10.1 цієї Інструкції на АГЗС (АГЗП) проводиться оперативний контроль за кількістю скрапленого вуглеводневого газу (СВГ), результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманого і відпущеного СВГ. Кількісний облік руху СВГ на АГЗС (АГЗП) ведеться за змінним звітом за формою № 14-ГС (додаток 14).

Під час приймання-здавання зміни касири і оператори АГЗС (АГЗП) спільно: визначають залишки СВГ на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни, надходження СВГ за зміну, які підтверджені відповідними документами, та кількості відпущеного газу за зміну за сумарними показниками лічильників усіх газозаправних колонок; вимірюють рівні наповнення скрапленим газом резервуарів АГЗС (АГЗП) і за результатами проведених вимірювань визначають об`єм СВГ; роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виторгу за зміну; передають по зміні залишок грошових коштів.

Після закінчення кожної зміни касиром і оператором складається змінний звіт за формою № 14-ГС в двох примірниках, з яких один - з додатком до нього первинних документів на приймання і відпуск СВГ передається в бухгалтерію підприємства, а другий - залишається на АГЗС (АГЗП).

Матеріально відповідальні особи ведуть кількісний облік СВГ у товарній книзі кількісного руху СВГ за формою № 15-ГС (додаток 15), в якій записуються надходження і відпуск газу за день, а також виводять залишки на кінець дня.

Крім цього, для посилення контролю за кількісним збереженням СВГ під час приймання, відпуску та його зберігання, матеріально відповідальні особи ведуть журнал оперативного обліку СВГ за формою № 2-ГС.

У справі, яка розглядається, судом апеляційної інстанції на підставі письмових пояснень бухгалтера підприємства від 19.05.2016, наданих контролюючому органу під час проведення перевірки, встановлено відсутність на господарському об`єкті журналу оперативного обліку газу за формою № 2-ГС та змінних звітів за формою № 14-ГС. Фактичні залишки скрапленого газу в кількості 2400 л. на суму 19200,00 грн. встановлено матеріально-відповідальною особою оператором ГАЗС ОСОБА_1 . в присутності посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник-1» (директора та бухгалтера), що зафіксовано у «Відомості» за підписом відповідальної особи та поясненні головного бухгалтера товариства.

Отже, висновок Харківського апеляційного адміністративного суду про незабезпечення позивачем ведення за місцем реалізації газу обліку товарних запасів є цілком об`єктивним.

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій; книга обліку розрахункових операцій - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Відповідно до пункту 2.6 глави 2 цього Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

Системний аналіз норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дає підстави для висновку про те, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки) та відображення на їх підставі готівки в книзі обліку розрахункових операцій.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлено відповідальність статтею 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному в постановах від 01.04.2014 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Богодухівська Птахофабрика» до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції, третя особа - Державна податкова адміністрація в Харківській області, про скасування рішення, а також від 04.11.2015 у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Козелецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

У спірній ситуації належним оприбуткуванням готівки в розмірі 4044,64 грн. на підставі фіскального звітного чека № 263, роздрукованого 18.05.2016, було б внесення відповідного запису в цей же день до книги обліку розрахункових операцій № 3000158615Р/2 про повну суму отриманих коштів.

Утім, останній запис в книзі обліку розрахункових операцій здійснено позивачем 17.05.2016 (Z-звіт № 262) на суму виторгу 3873,28 грн., що засвідчується копією витягу з книги обліку розрахункових операцій № 3000158615Р/2, яка долучена до акта перевірки від 19.05.2016 № 0058/16-31-14-38492231 як додаток.

Відтак висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник-1» без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача у справі - Карлівську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Полтавській області її правонаступником - Головним управлінням ДФС у Полтавській області.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник-1» залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017 у справі № 816/1378/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк