ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року

м. Київ

справа № 336/12/19

адміністративне провадження № К/9901/42323/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.10.2021 (колегія суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., Чумак С.Ю.) у справі №336/12/19 за позовом ОСОБА_1 до Приморської міської ради Приморського району Запорізької області про визнання нечинним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

В січні 2019 року позивач звернулась до суду з позовом до Приморської міської ради Приморського району, в якому просила (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 03.04.2019):

- визнати нечинним та скасувати рішення Приморської міської ради Приморського району Запорізької області «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Приморськ Приморського району Запорізької області» від 28.12.2012 №28.

- визнати нечинним та скасувати рішення Приморської міської ради Приморського району Запорізької області «Про проведення нормативно грошової оцінки земель міста Приморськ Приморського району Запорізької області» від 31.08.2012 №19.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 січня 2021року адміністративний позов задоволено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.10.2021 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.01.2021 в адміністративній справі №336/12/19 скасовано.

Позов ОСОБА_1 до Приморської міської ради Приморського району про визнання нечинними та скасування рішень залишено без розгляду.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, позивач подала касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та справу направити на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палата Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №461/8220/13-а, у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 1440/2398/18. Вказує, що предметом спору є нормативні акти, які чинні на момент звернення до суду, порушення прав є триваючим, що спричинює збільшення грошових зобов`язань позивача з орендної плати.

Ухвалою Верховного Суду від 03.12.2021 відкрито касаційне провадження.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, законодавець встановлює строк звернення до адміністративного суду з дня, коли особа дізналася або мала б дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суди, перевіряючи наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду, мають враховувати сутність і ознаки нормативно-правового акту.

Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує своєї дії фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням конкретних правовідносин.

Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 9901/520/19.

Для оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень закон передбачає особливий порядок адміністративного провадження, який встановлений статтею 264 КАС України.

Відповідно змісту частини першої цієї статті такий порядок поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 264 КАС України встановлено, що право оскаржити нормативно - правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Відповідно до частини третьої статті 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом усього строку їх чинності.

Отже, обчислюючи строк звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження нормативно-правового акту, необхідно враховувати наступне:

- багаторазове застосування та триваюча дія (тривала чинність) нормативно-правового акту;

- дійсність факту перебування суб`єкта у відносинах, які регулюються нормативно-правовим актом;

- дата факту порушення прав, свобод, інтересів, тобто - коли саме особа (позивач) дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

- чи є чинним нормативно-правовий акт, яким порушено права, свободи, інтереси особи (позивача);

- чи перебуває особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду;

- коли вступила особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і, коли з них вибула.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 457/908/17.

Предметом спору є рішення Приморської міської ради Приморського району Запорізької області «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Приморськ Приморського району Запорізької області» від 28.12.2012 №28, №19 «Про проведення нормативно грошової оцінки земель міста Приморськ Приморського району Запорізької області» від 31.08.2012.

Залишаючи позов без розгляду, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачка з 2010 року орендувала земельну ділянку, що належить територіальній громаді в особі Приморської міської ради Приморського району Запорізької області, проводить щорічно оплату за договором оренди, тобто є особою яка зацікавлена в прийнятті відповідачем певних рішень, що стосуються орендної плати за землю, а тому могла дізнатись про оскаржувані рішення з дня їх опублікування. Крім того вказав, що як зазначає позивач, вона вперше дізналась про існування оскаржуваних рішень 14.04.2018, тому позивач все ж таки пропустила встановлений КАС України шестимісячний строк звернення до суду, оскільки подала цей позов лише 03.01.2019.

Проте, колегія суддів Верховного Суду не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки дія нормативно-правового акту мала вплив на права та обов`язки осіб, на яких поширювалася його дія, як на дату набрання чинності актом, так і упродовж перспективної дії цього документа. Суб`єкт правовідносин, до якого буде застосований чи застосується цей акт, якщо вважатиме, що цей нормативний документ порушує або порушуватиме його права чи інтереси, за наявності відповідного обґрунтування, може оскаржити нормативно-правовий акт як відразу після часу набрання ним чинності, так і будь-коли й тоді, коли нормативно-правовий акт чинний і продовжує регулювати певні відносини, внаслідок яких відбувається порушення його прав та/чи законних інтересів.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку що у разі, коли суб`єкт правовідносин оскаржує нормативно-правовий акт по спливу певного проміжку часу від дати набрання ним чинності, але який є чинним, діючим і обов`язковий до застосування на час звернення суб`єкта правовідносин до адміністративного суду із позовною заявою, то звернення до суду такого суб`єкта не повинно розцінюватися як здійснене з порушенням порядку та строків, передбачених статтею 122 КАС України, оскільки вимога про порушення права триваючою дією чинного нормативно-правового акту, яка для суб`єкта правовідносин є реальною, актуальною, об`єктивно обґрунтованою хоча б на етапі звернення до суду про його оскарження, не може визнаватись такою, що подана з пропуском строків звернення за захистом порушеного права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2019 у справі №826/16725/17, від 02.10.2019 у справі № 160/7524/18 та від 15.04.2020 у справі № 1440/2398/18.

Колегія суддів вказує, що 13.10.2017 позивач отримала від податкового органу податкове повідомлення-рішення від 10.10.2017 №16870-1303, яким визначена сума податкового зобов`язання за податковий період 2017 року за платежем: «Орендна плата з фізичних осіб» в сумі 12816830 грн., (замість 55404,30 грн.), сформованого на підставі оскаржуваного рішення Приморської міської ради №28 від 28.12.2012 року «Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель міста Приморськ Приморського району Запорізької області», про що позивач дізналась при судовому оскарженні цього податкового повідомлення-рішення. Оскаржуваний нормативно-правовий акт був чинний і застосовувався до позивача на час звернення до суду. Отже, правовідносини, які виникли на підставі цього акта, тривали.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись ст.ст. 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.10.2021 скасувати.

Справу №336/12/19 направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук