Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2019 року

м.Київ

справа №815/3992/16

адміністративне провадження №К/9901/30854/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Гриціва М.І., Кравчука В.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінгова компанія "АО ОМК" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017р. (судді: Градовський Ю.М., Кравченко К.В., Лук'янчук О.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінгова компанія "АО ОМК" до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Токарської Тетяни Валентинівни, треті особи - управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації та Одеської обласної ради, Одеська міська рада про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Холдінгова компанія "АО ОМК" звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №25540326 від 23.10.2015р. по об'єкту за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 59, нежилі приміщення першого поверху, об'єкт житлової нерухомості загальною площею 520,9 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 757846351101.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що прийнятим рішенням відповідача фактично порушуються права позивача на отримання в оренду спірного приміщення, оскільки воно вчинено в порушенням вимог законодавства та відносно об'єкту нерухомого майна, який є охоронюваним об'єктом культурної спадщини, оформлення права на які вчиняється за іншою процедурою, ніж відносно звичайних об'єктів нерухомого майна. Крім того на час вчинення оскаржуваних дій судовими рішеннями скасовано право Одеської міської ради на нежитлові приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 59 на підставі технічного паспорту будівлі від 2004р., який не відповідав дійсності.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2016р. позовні вимоги задоволено.

Скасовано рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №25540326 від 23.10.2015р., по об'єкту за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 59, нежилі приміщення першого поверху, об'єкт житлової нерухомості загальною площею 520,9 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 757846351101.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017р. скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати судові рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована, крім іншого, тим, що 17.05.2012р. по справі 2-а 412/10/1522 була винесена постанова суду, яка набрала законної сили, якою «визнано протиправним та скасовано право власності Одеської міської ради на 178 об'єктів».

Крім того, зобов'язано комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» скасувати запис у Державному реєстрі прав щодо права власності Одеської міської ради на 178 об'єктів культурної спадщини спільної власності територіальних громад .

Одеська міська рада у поданому до суду запереченні на касаційну скаргу просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нежилі приміщення від 01.02.2007р. Територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради належить на праві власності нежиле приміщення першого поверху будинку №59 по вул. Пушкінській в м. Одесі (т.1 а.с.162).

Свідоцтво про право власності видано на підставі Рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №710 від 25.11.2004р.

25.11.1999р. між представництвом по управлінню комунальної власності Одеської міської ради та позивачем укладено договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 520,9 кв. м. за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 59, строком до 29.11.2009р. Зазначений договір було продовжено на такий самий строк.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.11.2014р. у справі №916/4155/14 в задоволенні заяви департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ТОВ «Холдінгова компанія «АО ОМК» про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 75 446, 48 грн. в частині розірвання договору оренди та виселення відмовлено.(а.с.154-155)

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.04.2015р. рішення місцевого господарського суду в частині відмови у позові скасовано і прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Розірвано договір оренди нежитлових приміщень від 25.11.1999р.

Виселено ТОВ «Холдінгова компанія «АО ОМК» з приміщення першого поверху, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 59.

Відповідачем на підставі свідоцтва про право власності від 01.02.2007р. рішенням про державну реєстрації прав та їх обтяжень від 23.10.2015р. за №25540326 (т.1 а.с.203) проведено державну реєстрації права власності на 1/1 частину нежилого приміщення першого поверху, що розташоване в м. Одесі по вул. Пушкінська,59 за суб'єктом Територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Позивач вважаючи дії відповідача щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна протиправним звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні підстави для здійснення оскаржуваної реєстраційної дії, оскільки поданий відповідачу для реєстрації правовстановлюючий документ - свідоцтво про право власності Територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради від 01.02.2007р. Серія ЯЯЯ №574002 на нежилі приміщення першого поверху будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса вулиця Пушкінська 59 було скасовано судом у справі № 2-а-412/10/1522.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012р. у справі № 2-а-412/10/1522 визнано протиправними дії виконавчого комітету Одеської міської ради щодо оформлення за Одеською міською радою свідоцтв про право власності на 178 об'єктів культурної спадщини спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, у тому числі й на об'єкт Будинок Раухвергера, 1893, вул. Пушкінська, 59 домоволодіння літ. «А», «А1», м. Одеса.

В свою чергу апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що на час проведення реєстраційної дії відповідачем у позивача не було договірних відносин з Одеською міською радою щодо оренди нежитлового приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 59.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувана реєстраційна дія відповідача не порушує прав та охоронюваних інтересів позивача.

Крім того апеляційним судом встановлено, що на час розгляду справи судового спору щодо нежилого приміщення площею 520,9 кв.м. в будинку № 59 по вул. Пушкіна в м. Одесі між позивачем та Одеською міською радою не існує.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №710 від 25.11.2004р. на підставі якого видано свідоцтво про право власності від 01.02.2007р. на нежилі приміщення першого поверху в м. Одесі по вул. Пушкіна, 59 за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради є законним та дійсним та в судовому порядку у справі № 2-а-412/10/1522 скасовано не було.

Вирішуючи спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що справа, яка розглядається, є справою адміністративної юрисдикції.

Проте такий висновок не можна визнати обґрунтованим виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України (в зазначеній редакції) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до статті 4 цього Кодексу (в зазначеній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Велика Палата Верховного Суду приймаючи у подібних правовідносинах постанову від 04.09.2018р. у справі № 823/2042/16 прийшла до висновку, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, а тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду від 27.11.2018р. у справі 820/3534/17 дійшла висновку, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

У справі яка розглядається позивач просить скасувати рішення відповідача про реєстрацію за іншими особами права на об'єкт нерухомого майна.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що залежно від суб'єктного складу учасників справи судовий захист порушених прав позивача слід здійснювати за правилами цивільного (господарського) судочинства, що в свою чергу виключає можливість розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства, в зв'язку з чим за правилами статті 354 КАС України провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись статтями 238, 343, 349, 354, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,-

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінгова компанія "АО ОМК" задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.20016р. та постанову постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017р. скасувати і провадження у даній справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

М.І. Гриців

В.М. Кравчук