Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2019 року

Київ

справа №814/975/16

адміністративне провадження №К/9901/22697/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Данилевич Н.А.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року (суддя Марич Є.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2017 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Крусяна А.В., Вербицької Н.В., Джабурія О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області, треті особи - Первомайський відділ поліції Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області, Міністерство внутрішніх справ України, про визнання протиправним та скасування рішення, наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

установив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області (далі - ГУ НП в Миколаївській області), в якому просив: визнати нечинним рішення атестаційної комісії №1 ГУ НП в Миколаївській області від 12 березня 2016 року за результатами атестування позивача; визнати протиправним та скасувати наказ від 18 квітня 2016 року №86 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність за підпунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію України»; поновити його на службі та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання нечинним рішення атестаційної комісії №1 ГУ НП в Миколаївській області від 12 березня 2016 року за результатами атестування позивача.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2017 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП в Миколаївській області від 18 квітня 2016 року № 86 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції; поновлено позивача на посаді інспектора - чергового Первомайського відділу поліції; стягнуто з ГУ НП в Миколаївській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 12255,04 грн.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права в частині задоволених позовних вимог, ГУ НП в Миколаївській області просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2017 року, та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

На думку скаржника, атестування позивача проведене в межах повноважень атестаційної комісії та у спосіб, передбачений законом, а тому висновки судів попередніх інстанцій про порушення порядку проведення атестування є безпідставними. Зауважує, що суди не надали правової оцінки підставам, які передували висновку атестаційної комісії про невідповідність позивача займаній посаді та необхідність його звільнення, а саме: низький рівень теоретичних знань нормативно-правових актів, що регулюють діяльність на займаній посаді, неналежне виконання функціональних обов'язків, відсутність мотивації до подальшої служби. Наголошує на тому, що рішення атестаційної комісії про службову невідповідність поліцейського прийняте колегіальний органом, і адміністративний суд не має повноважень здійснювати переоцінку такого рішення. Крім того, такий висновок (рішення) атестаційної комісії стосовно позивача є чинним і не скасованим. Також скаржник вважає помилковим висновок апеляційного суду про те, що питання відповідності поліцейського займаній посаді може вирішуватися лише у зв'язку із накладенням на нього дисциплінарного стягнення.

Заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з липня 1999 року по листопад 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Наказом ГУ НП в Миколаївській області від 7 листопада 2015 року № 1 о/с відповідно до пунктів 9 та 12 Закону України «Про Національну поліцію» позивача призначено в порядку переатестування на посаду інспектора-чергового Первомайського відділу поліції як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до наказу ГУ НП в Миколаївській області від 1 лютого 2016 року № 52 з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого та всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, вирішено провести атестування поліцейських ГУ НП в Миколаївській області та підпорядкованих підрозділів атестаційними комісіями, починаючи з 22 лютого 2016 року.

Позивача включено до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

9 лютого 2016 року начальником ІТТ Первомайського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області майором поліції складено атестаційний лист на позивача. За висновком прямого керівника - позивач займаній посаді відповідає.

За результатами тестування позивач отримав 43 бали за тестом на загальні здібності та навички і 30 балів за тестом на знання законодавчої бази.

З урахуванням результатів тестування, проведення з позивачем співбесіди, атестаційною комісією № 1 ГУ НП в Миколаївській області прийнято рішення, згідно з яким позивач займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Не погоджуючись із висновком атестаційної комісії, позивач оскаржив його до апеляційної атестаційної комісії Південного регіону № 3, однак, за результатами розгляду скарги позивача, 29 березня 2016 року апеляційна атестаційна комісія її відхилила.

Наказом ГУ НП в Миколаївській області від 18 квітня 2016 року № 86 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність). Підставою для прийняття оскаржуваного наказу вказано висновок атестаційної комісії.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, визнав, що проведення атестування щодо позивача було здійснене з порушенням вимог чинного законодавства, а прийнятий за наслідками атестації наказ про звільнення позивача не відповідає закону.

Колегія суддів погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Порядок призначення на посади поліцейських працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, визначений у пункті 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII.

Так, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Отже, пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII не передбачено проведення атестування чи переатестування працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції.

Вимоги до кандидатів на службу в поліції, а також обмеження, пов'язані зі службою в поліції, визначені у статтях 49, 61 Закону №580-VIII. До таких вимог належать, зокрема: досягнення 18 років, наявність повної загальної середньої освіти, відповідність рівня фізичної підготовки вимогам, що затверджені Міністерством внутрішніх справ України.

Натомість, завданням атестування, згідно з частиною першою статті 57 Закону №580-VIII, є оцінка ділових, професійних, особистих якостей поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівні, фізична підготовка на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною другою статті 57 Закону №580-VIII визначений вичерпний перелік підстав для проведення атестування поліцейських, до яких належать: призначення на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Прийняття рішення про проведення атестування поліцейських з інших підстав, ніж зазначені у частині другій статті 57 Закону №580-VIII, суперечить частині другій статті 19 Конституції України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №580-VІІІ. При цьому, наказ про призначення позивача на посаду в органи поліції не містив застережень про тимчасовість призначення позивача на посаду, Тобто, питання відповідності позивача вимогам до поліцейських було вирішене на момент видання наказу про його прийняття на службу.

Відповідачем, у свою чергу, не надано доказів того, що на час проведення атестації стосовно позивача вирішувалося питання щодо його призначення на вищу посаду, переміщення на нижчу посаду чи були наявні підстави для звільнення позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що призначення атестації позивача одразу ж після прийняття його на службу в поліції безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження є неправомірним.

При цьому, суд касаційної інстанції зауважує, що відповідно до вимог законодавства передумовою винесення наказу про призначення особи на посаду поліцейського є вирішення питання щодо його відповідності вимогам, які передбачені Законом України №580-VІІІ. Саме під час вирішення питання про прийняття позивача на службу до поліції відповідач мав право оцінити ділові, професійні, особисті якості, освітній та кваліфікаційній рівень, фізичну підготовку та прийняти рішення про прийняття його на роботу або відмову у прийнятті на роботу. Отже, з'ясування відповідності особи вимогам до поліцейського, визначеним у статтях 49, 61 Закону №580-VIII, повинно встановлюватися до прийняття такої особи на службу, а не після.

Посилання скаржника на незадовільні результати тестування та співбесіди як на обставину, що свідчить про службову невідповідність позивача, Суд відхиляє, оскільки саме по собі проведення атестування щодо позивача відбулося без законних на те підстав.

При цьому, як встановили суди з атестаційного листа позивача, останній за період служби в Національній поліції України на займаній посаді зарекомендував себе як грамотний фахівець, ініціативний та принциповий працівник, поставлені перед ним завдання виконує якісно та вчасно, здатен працювати та приймати правильні рішення в екстремальних ситуаціях, морально стійкий. Прямий керівник позивача дійшов висновку про його відповідність займаній посаді.

Стосовно доводів касаційної скарги про те, що рішення атестаційної комісії про службову невідповідність поліцейського прийняте колегіальний органом, і адміністративний суд не має повноважень здійснювати переоцінку такого рішення, Суд зазначає наступне.

Пункт 3 частини третьої статті 2 КАС України (в редакції, що була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачав, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано.

Враховуючи, що підставою до прийняття спірного наказу про звільнення позивача зі служби в поліції слугував саме висновок атестаційної комісії про його невідповідність займаній посаді, суди в наведеній категорії справ мають право і зобов'язані перевіряти обґрунтованість такого рішення атестаційної комісії.

Наведене узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів, встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення, належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті. За загальним правилом, суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про незаконність звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність, необхідність поновлення позивача на відповідній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів враховує посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що поліцейський може бути звільнений через службову невідповідність лише в крайньому випадку і за умови дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення. Однак, на переконання Верховного Суду, таке твердження апеляційного суду не вплинуло на правильність його ж висновку про незаконність проведення атестації щодо позивача та, як наслідок, протиправність звільнення з органів поліції останнього.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив :

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2017 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.А. Данилевич