Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2018 Київ К/9901/1703/17 810/3419/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року (суддя Аліменко В.О.) у справі № 810/3419/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасуванням податкових повідомлень-рішень від 18.04.2016 № 0019071702/105, № 0019091702/105 та рішення про застосування штрафних санкцій від 18.04.2016 № 103/17-2.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року позов задоволено.

Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року відповідачу відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 13 липня 2017 року №2136-VIII).

Рішення апеляційного суду мотивоване наявністю ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху та невиконанням контролюючим органом її вимог.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції були не враховані доводи відповідача щодо поважності пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження, у зв'язку з чим його апеляційну скаргу було залишено без руху, а в подальшому - відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Стаття 129 Конституції України визначає, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Одним із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша), а провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя).

Відповідно до частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, що діяв на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, контролюючий орган не погодившись з рішенням суду першої інстанції (постанова Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року) 22 серпня 2017 року подавав апеляційну скаргу на вказане судове рішення.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2017 року апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області було залишено без руху у зв'язку з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

На виконання вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2017 року контролюючим органом 29 вересня 2017 року було подане клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке відповідач мотивував тим, що співробітником податкового органу була допущена бездіяльність, яка проявилась у неналежному прийнятті вхідної кореспонденції, що і призвело в подальшому до пропущення процесуального строку на подання апеляційної скарги.

В ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року апеляційний суд обґрунтовано визнав такі доводи Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській неналежними як для підстав поновлення строку апеляційного оскарження, оскільки відповідно до зворотного повідомлення, контролюючим органом оскаржуване рішення було отримано уповноваженим працівником 5 травня 2017 року і з цього часу у відповідача було достатньо процесуальних можливостей та часу для оскарження судового рішення у встановлені процесуальні строки.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, що діяв на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції).

Відповідно до п. 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, враховуючи статтю 129 Конституції України та частину четверту статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, що діяв до 15 грудня 2017 року) колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року у справі № 810/3419/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова