Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.10.2018 року у справі №816/1191/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року

м. Київ

справа №816/1191/18

адміністративне провадження №К/9901/63534/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Желєзного І. В., судді Чиркіна С. М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про визнання дії неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Тацій Л. В., суддів Подобайло З. Г., Григорова А. М. ),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі також - відповідач), в якому просив:

визнати неправомірними дії щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання;

зобов'язати провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 1 січня 2012 року, з 1 квітня 2012 року, з 1 липня 2012 року, з 1 жовтня 2012 року, з 1 грудня 2012 року, з 1 січня 2013 року, з 1 грудня 2013 року, з 1 вересня 2015 року, з 1 травня 2016 року відповідно до довідок, виданих Апеляційним судом Полтавської області №06-12/425/17 від 7 листопада 2017 року, №06-12/426/17 від 7 листопада 2017 року, №06-12/427/17 від 7 листопада 2017 року, №06-12/428/17 від 7 листопада 2017 року, №06-12/462/17 від 13 грудня 2017 року, а грошові кошти відшкодувати на діючий рахунок в ПАТ "Альфа-Банк";

встановити строк для подання Полтавським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області до суду звіту про виконання постанови, яка вимагає вчинення певних дій.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними дій Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 1 січня 2012 року, з 1 квітня 2012 року, з 1 липня 2012 року, з 1 жовтня 2012 року, з 1 грудня 2012 року, з 1 січня 2013 року, з 1 грудня 2013 року, з 1 вересня 2015 року, з 1 травня 2016 року відповідно до довідок, виданих Апеляційним судом Полтавської області №06-12/462/17 від 13 грудня 2017 року, №06-12/425/17 від 7 листопада 2017 року, №06-12/426/17 від 7 листопада 2017 року, №06-12/427/17 від 7 листопада 2017 року, №06-12/428/17 від 7 листопада 2017 року; зобов'язано Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 1 січня 2012 року, з 1 квітня 2012 року, з 1 липня 2012 року, з 1 жовтня 2012 року, з 1 грудня 2012 року, з 1 січня 2013 року, з 1 грудня 2013 року, з 1 вересня 2015 року, з 1 травня 2016 року відповідно до довідок, виданих Апеляційним судом Полтавської області №06-12/462/17 від 13 грудня 2017 року, №06-12/425/17 від 7 листопада 2017 року, №06-12/426/17 від 7 листопада 2017 року, №06-12/427/17 від 7 листопада 2017 року, №06-12/428/17 від 7 листопада 2017 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до пункту 4 Розділу 2 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1 (далі - Порядок № 3-1), перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

В той же час, частина 4 статті 142 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" визначає умову перерахунку грошового утримання судді - зміна розміру складових суддівської винагороди.

Вказана норма не містить жодної відкладальної умови та тлумачиться судом в розрізі предмету спору наступним чином: право на проведення перерахунку у особи виникає з дати зміни розміру суддівської винагороди.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що отримавши 27 грудня 2017 року довідки про розмір суддівської винагороди для перерахунку пенсії ОСОБА_1 №06-12/462/17 від 13 грудня 2017 року, №06-12/425/17 від 7 листопада 2017 року, №06-12/426/17 від 7 листопада 2017 року, №06-12/427/17 від 7 листопада 2017 року, №06-12/428/17 від 7 листопада 2017 року, виданих Апеляційним судом Полтавської області, якими змінено розмір щомісячного грошового утримання/розмір складових суддівської винагороди, Полтавське ОУПФУ було зобов'язане здійснити відповідний перерахунок пенсії позивачу.

Оскільки перерахунок пенсії позивачу на підставі вищевказаних довідок так і не був проведений станом на момент розгляду справи судом, та надана позивачу відповідь від 26 січня 2018 року свідчить про відмову у здійсненні такого перерахунку, то суд погодився з доводами позивача, що мали місце протиправні дії з боку відповідача та дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.

В задоволенні інших вимог суд першої інстанції відмовив через їх необґрунтованість та незаконність.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року апеляційну скаргу Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області задоволено, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначеного довічного грошового забезпечення, може бути як відповідна заява судді у відставці за формою, встановленою Порядком №3-1 та додані до неї документи, так і зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Проте, судом апеляційної інстанції встановлено, що зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді не відбулась, оскільки позивач просив перерахувати довічне грошове забезпечення за попередні періоди у зв'язку із судовим рішенням, яким йому встановлено більший відсоток надбавки, а із заявою встановленого Порядком №3-1 зразка позивач до відповідача не звертався, надіславши засобами поштового зв'язку заяви довільної форми.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на підставі вказаних заяв позивача, у відповідача не виникало обов'язку прийняття відповідного рішення, у зв'язку з чим пенсійним органом і надано відповідь в порядку Закону України "Про звернення громадян".

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач звернувся до відповідача із заявами про перерахунок довічного грошового утримання судді у відповідності до статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". До заяв долучив оригінали довідок №06-12/462/17 від 13 грудня 2017 року, №06-12/425/17 від 7 листопада 2017 року, №06-12/426/17 від 7 листопада 2017 року, №06-12/427/17 від 7 листопада 2017 року, №06-12/428/17 від 7 листопада 2017 року, виданих Апеляційним судом Полтавської області, якими змінено розмір щомісячного грошового утримання/розмір складових суддівської винагороди.

Водночас, відповідачем безпідставно нездійсненно перерахунку позивачу грошового забезпечення, а суд апеляційної інстанції зазначеним обставинам, на відміну від суду першої інстанції, не надав належної оцінки, та скасував судове рішення суду першої інстанції, яке відповідало закону.

Скаржник зазначає, що відмова відповідача у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання є протиправною, оскільки з вини Апеляційного суду Полтавської області позивачу незаконно видавалися довідки про розмір грошового утримання працюючого судді на відповідні посаді з визначеною надбавкою за вислугою років у розмірі 60%, а не 80%, як це передбачено вимогами частини 5 статті 133 закону України "Про судоустрій та статус суддів" №2453.

Позиція інших учасників справи

5 листопада 2018 року до суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу позивача, в якому зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Касаційна скарга надійшла до суду 9 жовтня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі №816/1191/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 29 жовтня 2020 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді судді Апеляційного суду Полтавської області з 9 квітня 2002 року по 4 листопада 2010 року.

Відповідно до постанови Верховної ради України "Про звільнення суддів" від 7 жовтня 2010 року №2596-VI звільнений з займаної посади судді в зв'язку із виходом у відставку.

Згідно довідки Апеляційного суду Полтавської області №07-59/25 від 3 травня 2017 року про стаж судді, який має право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та враховується при визначенні надбавки за вислугу років працюючому судді ОСОБА_1 зараховано 32 роки 3 місяці 2 дні стажу, який дає право на надбавку за вислугу років працюючому судді, що складає 70%, однак, не враховано стаж його роботи судовим виконавцем Олександрійського районного народного суду Кіровоградської області з 21 березня 1973 року по 5 серпня 1975 року, що складає 02 роки 04 місяці 18 днів, а також стаж на посаді начальника відділу правової роботи в народному господарстві Управління юстиції Кіровоградської облдержадміністрації з 16 вересня 1993 року по 22 березня 1994 року, що складає 06 місяців 06 днів.

Дії Апеляційного суду Полтавської області по складанню довідки та розрахунку стажу оскаржені ОСОБА_1 в судовому порядку.

Постановою Крюківського районного суду міста Кременчук від 6 вересня 2017 року у справі №537/2446/17 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено: визнано дії відповідача щодо неправильного визначення надбавки за вислугу років - неправомірними; зобов'язано в довідці про розмір грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді визначити надбавку за вислугу років в розмірі 80 % у відповідності до вимог частини 5 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453; зобов'язано видати довідки про розмір грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді з визначеною надбавкою за вислугу років в розмірі 80 % у відповідності до вимог частини 5 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453 з 1 січня 2011 року, з 1 січня 2012 року, з 1 січня 2013 року, з 1 грудня 2013 року, з 1 вересня 2015 року, 1 травня 2016 року, з 1 грудня 2016 року.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 скасовано постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 6 вересня 2017 року у справі №537/2446/17 в частині визнання дій Апеляційного суду Полтавської області щодо неправильного визначення надбавки за вислугу років - неправомірними. Прийнято нову постанову, якою в цій частині позовних вимог - відмовлено. В іншій частині постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 6 вересня 2017 року у справі №537/2446/16 - залишено без змін.

На виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року Апеляційним судом Полтавської області було видано нові довідки №06-12/462/17 від 13 грудня 2017 року, №06-12/425/17 від 7 листопада 2017 року, №06-12/426/17 від 7 листопада 2017 року, №06-12/427/17 від 7 листопада 2017 року, №06-12/428/17 від 7 листопада 2017 року про розмір грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді з 1 січня 2012 року, з 1 квітня 2012 року, з 1 липня 2012 року, з 1 жовтня 2012 року, з 1 грудня 2012 року, з 1 січня 2013 року, з 1 грудня 2013 року, з 1 вересня 2015 року, з 1 травня 2016 року з визначенням надбавки за вислугу років в розмірі 80 % у відповідності до вимог частини 5 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Позивач 20 грудня 2017 року надіслав засобами поштового зв'язку до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області заяви, в яких зазначив про видачу судом нових довідок про розмір заробітної плати з урахуванням надбавки в розмірі 80%, у зв'язку з чим просив провести перерахування щомісячного довічного грошового забезпечення. До вказаних заяв позивач надав довідки про заробітну плату працюючого судді з надбавкою за вислугу років 80% з одночасним визнанням втрати чинності раніше виданих довідок з цього питання.

За результатами розгляду вищевказаних заяв листом від 26 січня 2018 року №807/Ч-14/9 Полтавським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області надано відповідь позивачу, що положенням Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 7 липня 2010 року з урахуванням рішення Конституційного суду України від 8 червня 20І6 року та Закону України "Про судоустрій та статус суддів" №1402-VIII від 2 червня 2016 року (в редакції від 5 січня 2017 року) передбачено перерахунок раніше призначеного утримання/розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Перерахунок щомісячного довічного грошового утриманні проводиться з 1 числі місяця, наступного за місцем, у якому змінились розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою. За документами пенсійної справи всі вищезазначені перерахунки довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 проведені у порядку, встановленому судовими рішеннями та в межах повноважень, покладених на управління фонду.

Не погоджуюсь із такою відповіддю та вважаючи своє право на перерахунок пенсії порушеним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України №28-2 від 22 грудня 2014 року, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд). Управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду і головних управлінь Фонду.

Відповідно до підпункту 7 пункту 4 Положення управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Наведені норми законодавства обов'язок по призначенню, перерахунку та виплаті довічного грошового утримання суддям у відставці відповідно до чинного законодавства покладають саме на управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління

Основні принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно із частиною 1 статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до частини п'ятої статті 45 зазначеного вище Закону встановлено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Таким чином, рішення про перерахунок пенсії або відмову у ньому орган, що призначає пенсію, приймає по кожному пенсіонеру окремо, а тому у випадку коли особа (пенсіонер) вважає свої права (свободи, інтереси) порушеними, це є підставою для оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності.

Статтею 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI (у редакції, чинній на момент призначення позивачеві довічного грошового утримання; далі - ~law21~) визначено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до ~law22~ суддівська винагорода регулюється ~law23~, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Аналогічні правові норми закріплені у Законі України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 №1402-VIII (далі-Закон №1402-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2016 року і діяв на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок призначеного йому довічного грошового утримання.

Спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого входить надбавка за вислугу років.

З наявних в матеріалах справи заяв позивача та довідок Апеляційного суду Полтавської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №06-12/425/17 від 7 листопада 2017 року, №06-12/426/17 від 7 листопада 2017 року, №06-12/427/17 від 7 листопада 2017 року, №06-12/428/17 від 7 листопада 2017 року, №06-12/462/17 від 13 грудня 2017 року, виданих на ім'я ОСОБА_1, судом апеляційної інстанції встановлено, що у вказаних довідках (виданих на виконання судового рішення) вказано розміри заробітної плати працюючого судді за період з 1 січня 2012 року по грудень 2016 року з урахуванням надбавки за вислугу років, яка для позивача встановлена у розмірі 80%.

Вказані довідки видані позивачу на виконання судового рішення у справі №537/2446/16, яким встановлено, що за період з 1 січня 2012 року по грудень 2016 року ОСОБА_1 нараховувалась надбавка у меншому розмірі.

Таким чином, підставою направлення заяв про перерахунок щомісячного грошового забезпечення слугували саме нові довідки, в яких зазначено інший розмір заробітної плати працюючого судді за період з 1 січня 2012 року по грудень 2016 року, який змінено саме з урахуванням відсоткового розміру надбавки для позивача.

За приписами ~law26~ у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 9,11 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384, постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1 затверджено Порядок №3-1 (чинний у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 20 березня 2017 року № 5-1)).

Відповідно до пункту 4 розділу 2 Порядку №3-1 перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

Виходячи з положень ~law28~ та Порядку №3-1, перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, за умови зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється з дати зміни розміру суддівської винагороди.

Проте, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується позивачем в касаційній скарзі, заяви, подані позивачем містили іншу підставу, ніж передбачена ~law29~, та пов'язані з отриманням нових довідок про інший розрахунок позивачу розміру суддівської винагороди за попередні періоди, а отже, в даному випадку, розмір довічного грошового забезпечення позивача підлягає перерахуванню не у відповідності до пункту 4 розділу 2 Порядку №3-1, а за заявою.

Відповідно до пункту 1 Розділу 1 Порядку №3-1 заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) (далі - щомісячне довічне утримання) подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаних управлінь (далі - органи, що призначають щомісячне довічне утримання) через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа).

Згідно з пунктом 3 Розділу IV Порядку №3-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення щомісячного довічного утримання документами або надання додаткових документів орган, що призначає щомісячне довічне утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення щомісячного довічного утримання або відмову в його призначенні відповідно до пункту 5 розділу I цього Порядку.

Відповідно до пункту 1 Розділу ІІІ Порядку №3-1, до заяви про призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання судді у відставці додається, зокрема довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2);

Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначеного довічного грошового забезпечення, може бути як відповідна заява судді у відставці за формою, встановленою Порядком №3-1 та додані до неї документи, так і зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді не відбулась, оскільки позивач просив перерахувати довічне грошове забезпечення за попередні періоди у зв'язку із судовим рішенням у справі №537/2446/16, яким йому встановлено більший відсоток надбавки, а із заявою встановленого Порядком №3-1 зразка відповідно до вимог статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та необхідним пакетом документів позивач до відповідача не звертався, надіславши засобами поштового зв'язку заяви довільної форми.

З приводу доводів касаційної скарги, то колегія суддів Верховного Суду не ставить під сумнів право позивача на перерахунок довічного грошового забезпечення судді, водночас зазначає, що позивач повинен дотриматися встановленого вище порядку подачі заяви встановленого зразка та відповідних документів до неї, однак як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи (Т.1, а. с. 14-18) дії позивача не відповідали вимогам законодавства, а тому не породжували для відповідача жодних обов'язку щодо перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дії неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, а доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскарженому судовому рішенні повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я. О. Берназюк

Судді: І. В. Желєзний

С. М. Чиркін