Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2023 року

м. Київ

справа № 640/13028/21

адміністративне провадження № К/990/31558/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Білак М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/13028/21

за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною

за касаційною скаргою голови Апарату Верховної Ради України

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2022 року, ухвалене головуючим суддею Балась Т.П.,

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Пилипенко О.Є., суддів: Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. 11 травня 2021 року за допомогою системи «Електронний Суд» ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Цикалевич В.М., звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Апарату Верховної Ради України (далі - відповідач, Апарат ВРУ), у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Апарату ВРУ щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні з 27.11.2014 по день фактичного розрахунку, з 05.01.2015 по день фактичного розрахунку, з 07.02.2017 по день фактичного розрахунку, з 29.08.2019 по день фактичного розрахунку;

1.2. зобов`язати Апарат ВРУ виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні з 27.11.2014 по день фактичного розрахунку, з 05.01.2015 по день фактичного розрахунку, з 07.02.2017 по день фактичного розрахунку, з 29.08.2019 по день фактичного розрахунку.

2. В обґрунтування позовних вимог позивачка указувала, що на виконання рішення в адміністративній справі № 640/20872/19 відповідачем нараховано та виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористані 84 календарних днів щорічної основної відпустки. Разом з тим, у порушення вимог статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), відповідачем при здійсненні вказаного розрахунку їй не виплачено середній заробіток за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні.

Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 працювала на посаді помічника-консультанта народних депутатів України з наступною кількістю календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки:

- VII скликання ОСОБА_2 з 01.02.2013 по 28.11.2014 - 24,5 календарних дні;

- VIII скликання ОСОБА_2 з 28.11.2014 по 05.01.2015 - 3 календарні дні;

- VIII скликання ОСОБА_3 з 06.01.2015 по 07.02.2017 - 62,5 календарних дні;

- VIII скликання ОСОБА_4 з 11.09.2017 по 28.08.2019 - 59 календарних дні.

4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2020 у справі №640/20872/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2021, зобов`язано Апарат ВРУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 84 календарні дні невикористаної щорічної основної відпустки, а саме: з 01.02.2013 по 28.11.2014 - за 23,5 календарних дні, з 28.11.2014 по 05.01.2015 - за 3 календарних дні, з 06.01.2015 по 07.02.2017 - за 0,5 календарний день, з 11.09.2017 по 29.08.2019 - за 57 календарних днів.

5. Це рішення було виконане відповідачем 02.04.2021 у добровільному порядку, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням на суму 35 131,03 грн.

6. Позивачка 06.04.2021 звернулася до Апарату ВРУ із заявою про виплату середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні по день фактичного розрахунку.

7. Листом від 29.04.2021 № 15/26-2021/146135 Апарат ВРУ відмовив позивачці у виплаті середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки по день фактичного розрахунку.

8. Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, позивачка звернулася до суду із цим адміністративним позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

9. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2022, позов задоволено частково:

9.1. визнане протиправним та скасоване рішення Апарату ВРУ, викладене у листі від 29.04.2021 № 15/26-2021/ НОМЕР_1 , про відмову ОСОБА_1 у виплаті середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки по день фактичного розрахунку;

9.2. зобов`язано Апарат ВРУ на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні з 27.11.2014 по день 02.04.2021, з 05.01.2015 по 02.04.2021, з 07.02.2017 по 02.04.2021, з 29.08.2019 по 02.04.2021;

9.3. у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

10. Задовольняючи позовні вимоги у вказаній частині, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що, оскільки саме на Апарат ВРУ, як роботодавця у розумінні вимог частини першої статті 117 КЗпП України, покладений обов`язок виплати позивачці компенсації за невикористану основну відпустку при звільненні з посади помічника-консультанта народного депутата України, а обставини наявності вини саме відповідача у здійсненні неcвоєчасної виплати їй означеної компенсації встановлені рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2020 у справі № 640/20872/19, то вимоги позивачки про застосування до відповідача відповідальності за частиною першою статті 117 КЗпП України є обґрунтованими.

10.1. При вирішенні цього спору, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходячи з того, що за наявності рішення суб`єкта владних повноважень, яке визнане судом протиправним, оскаржувана бездіяльність поглинається скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб`єктом владних повноважень проявлено активну поведінку, а саме прийнято рішення про відмову позивачці у виплаті компенсації, то на підставі статті 9 КАС України з метою ефективного захисту прав останньої уважав за необхідне вийти за межі позовних вимог та, замість визнання протиправною бездіяльності, як про те просила позивачка в позовній заяві, визнати протиправним та скасувати рішення Апарату ВРУ, викладене у листі від 29.04.2021 № 15/26-2021/ НОМЕР_1 , про відмову у виплаті середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки по день фактичного розрахунку.

10.2. Обираючи спосіб захисту порушеного права позивачки та приймаючи до уваги те, що остання не заявляла вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, а порушувала питання щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а саме нарахувати та виплатити їй такий середній заробіток, то з огляду на це суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, не вбачав підстав для здійснення розрахунку середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку із позивачем, натомість уважав за належне зобов`язати відповідача на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні з 27.11.2014 по 02.04.2021, з 05.01.2015 по 02.04.2021, з 07.02.2017 по 02.04.2021, з 29.08.2019 по 02.04.2021.

10.3. Відмовляючи у задоволенні клопотання Апарату ВРУ про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском місячного строку звернення до суду, суд першої інстанції, ураховуючи, що остаточний розрахунок із позивачкою на виконання рішення суду у справі № 640/20872/19 відповідачем проведений 02.04.2021, то подаючи до суду позовну заяву 11.05.2021, за висновком суду цієї інстанції, ОСОБА_1 діяла без зайвих зволікань, а беручи до уваги, що на її письмову заяву про проведення таких виплат відповідач відмовив лише листом від 29.04.2021 № 15/26-2021/ НОМЕР_1 , то позивачка не пропустила місячний строк звернення до суду, який слід обраховувати саме з цієї дати (29.04.2021).

10.4. За оцінкою суду апеляційної інстанції, не заслуговують на увагу доводи Апарату ВРУ, викладені в апеляційній скарзі щодо пропуску строку звернення до суду, оскільки відповідно до судової практики Великої Палати Верховного Суду, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а отже до спірних правовідносин слід застосовувати загальний строк оскарження, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, з огляду на що позов від 11.05.2021 поданий у строк, передбачений нормами КАС України.

10.5. Відхиляючи доводи відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині необхідності сплати позивачкою судового збору у більшому розмірі (як за позовну вимогу майнового характеру) як необґрунтовані, суд апеляційної інстанції виходив з того, що прохальна частина позову не містить точної суми до стягнення у той час як містить вимогу «зобов`язати виплатити за відповідні періоди» у той час як визначення суми до стягнення належить до виключної компетенції відповідача.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

11. Із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції не погодився Апарат ВРУ, у зв`язку з чим звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із цією касаційною скаргою, у якій просить рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2022 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

12. Ця касаційна скарга подана з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

13. В обґрунтування підстав касаційного оскарження за цим пунктом скаржник наголошує, що в оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статей 122 та 123 КАС України без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 240/532/20 та від 18.02.2021 у справі № 640/25034/19, в частині прийняття та розгляду цієї позовної заяви поза межами місячного строку, установленого частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду з позовом про прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з неї, без оцінки поважності причин пропуску позивачкою цього строку та без вирішення питання про його поновлення у встановленому цим Кодексом порядку.

13.1. Також скаржник наполягає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09.09.2020 у справі №826/3730/16 та у постанові від 17.07.2019 у справі № 524/5572/16-а, відповідно до яких термін проведення остаточного розрахунку зі звільненим працівником відповідно до статті 116 КЗпП України у випадку спірних правовідносин повинен обраховуватися починаючи з дати звернення працівника із зазначеною вимогою до роботодавця.

13.2. У цьому аспекті скаржник наголошує, що станом на дати звільнення ОСОБА_1 27.11.2014, 05.01.2015, 07.02.2017 та 29.08.2019 між позивачкою та відповідачем не існувало спору про розмір належних позивачці сум щодо виплати компенсації за невикористані нею дні щорічної основної відпустки, а такий спір виник лише у вересні 2019 році, а саме 16.09.2019, коли нею була подана заява з вимогою про виплату їй грошової компенсації, а тому до вказаної дати Апарат ВРУ не був обізнаний про її претензії щодо невиплати грошової компенсації за невикористану відпустку.

13.3. Поряд із цим, касатор підкреслює, що зобов`язуючи відповідача здійснити нарахування та виплату позивачці середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суди попередніх інстанцій не визначили його суму та не застосували принцип співмірності, про необхідність застосування якого наголошував Верховний Суд у постановах від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 і від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц.

13.4. Своєю чергою, здійснивши розрахунок середнього заробітку за статтею 117 КЗпП України, розмір якого склав 1148447, 68 грн, Апарат ВРУ наголошує, що виплата позивачці такої значної суми коштів у порівнянні із невиплаченою сумою компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки може призвести до нерозумних та несправедливих наслідків для відповідача, як державного органу, фінансування якого здійснюється виключно з Державного бюджету України.

13.5. Апарат ВРУ також уважає, що суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_1 і визнав протиправним та скасував рішення відповідача, викладене у листі від 29.04.2021 № 15/26-2021/ НОМЕР_1 про відмову ОСОБА_1 у виплаті середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, чим порушив вимоги частини другої статті 9 КАС України.

13.6. Насамкінець, Апарат ВРУ послався на порушення судом першої інстанції вимог процесуального законодавства, оскільки не зобов`язав позивачку сплатити судовий збір за позовну вимогу про зобов`язання відповідача виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку, як за позовну вимогу майнового характеру, натомість позивачкою сплачений судовий збір як за позовну вимогу немайнового характеру (908,00 грн).

14. Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями для розгляду касаційної скарги від 14.11.2022 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Єресько Л.О., суддів Білак М.В., Соколова В.М.

14.1. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.11.2022 відкрите касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

14.2. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 23.03.2023 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 4 частини першої статті 345 КАС України.

15. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2023, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23.06.2023 № 993/0/78-23, у зв`язку з відпусткою судді Соколова В.М., який входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справ, визначено для розгляду цієї справи колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Єресько Л.О. - головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Загороднюк А.Г., Білак М.В.

Позиція інших учасників справи

16. Від адвоката Цикалевича В.М., який діє в інтересах позивачки, до Верховного Суду надійшов письмовий відзив на касаційну скаргу Апарату ВРУ, у якому сторона позивачки просить відмовити у її задоволенні.

16.1. В підтримку законності та обґрунтованості рішень судів попередніх інстанції, у цьому відзиві наголошено, що відповідно до статей 116 117 КЗпП України, Апарат ВРУ повинен нести відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, а саме виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

16.2. На спростування доводів касаційної скарги щодо порушення позивачкою місячного строку звернення до суду із цим позовом, сторона позивачки зазначає, що станом на 02.04.2021 (день остаточного розрахунку із позивачкою) факт порушення прав ОСОБА_1 щодо невиплати середнього заробітку був відсутній і звернення останньої із таким позовом був передчасний, оскільки факт зазначеного порушення відбувся саме з 29.04.2021 коли позивачці з листа відповідача від 29.04.2021 за №15/26-2021/ НОМЕР_1 стало відомо про відмову у вказаній виплаті, а тому звернення ОСОБА_1 11.05.2021 до суду із цим позовом відбулося із дотриманням процесуального строку.

16.3. Щодо сплати судового збору, то сторона позивача зауважує, що оскільки позиваці невідома конкретна сума середнього заробітку, яка повинна бути розрахована і виплачена відповідачем, нею у позові заявлено вимоги немайнового характеру та відповідно сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

17. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Спірні правовідносини виникли з приводу стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку відповідно до статей 116 117 КЗпП України у зв`язку з невиплатою позивачці у день звільнення компенсації за невикористану відпустку помічнику-консультанту народного депутата України.

19. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

20. Приписами статті 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

21. Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

22. Колегія суддів зазначає, що настання відповідальності передбаченої статтею 117 КЗпП України пов`язане із наявністю таких юридично значимих обставин, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку, наслідком чого є сплата роботодавцем середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

23. Тож у випадку встановлення порушення роботодавцем вищевказаних норм та наявності для застосування до останнього наслідків, передбачених статтею 117 КЗпП України, належним способом захисту порушених прав працівника буде стягнення з такого роботодавця суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

24. При цьому, застосування наслідків, визначених статтею 117 КЗпП України не ставиться в залежність від додаткового визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності роботодавця щодо невиплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу чи протиправним рішення щодо відмови у його виплаті, позаяк вказаною нормою чітко визначено механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

25. За таких обставин суди попередніх інстанцій безпідставно вийшли за межі позовних вимог визнаючи протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

26. Поряд із цим, при вирішенні питання стягнення з роботодавця на користь працівника середнього заробітку за час затримку рорахунку при звільненні обов`язковим є визначення судом його розміру.

27. Так, Верховний Суд надаючи оцінку застосуванню положень статті 117 КЗпП неодноразово наголошував на обов`язку визначення розміру середнього заробітку за час затримки органом, який виносить рішення по суті спору, зокрема у постановах від 30.04.2020 у справі № 140/2006/19, від 26.11.2020 у справі № 520/1365/2020, від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а та інш.

28. Зокрема у постанові від 30.04.2020 у справі № 140/2006/19 Верховний Суд констатував, що статтею 117 КЗпП України покладено обов`язок щодо визначення розміру середнього заробітку за час затримки на орган, який виносить рішення по суті спору.

29. Отже, встановивши порушення законодавства про оплату праці (як-то невиплата працівнику при звільненні компенсації за невикористану відпустку), що створює підставу для відповідальності роботодавця за статтею 117 КЗпП України, суд повинен визначити розмір як суми, яка включається за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, до належної працівнику заробітної плати, що складається із усіх виплат згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, так і суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

30. У цій справі суди попередніх інстанцій не здійснювали розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи із неправильного предмета та підстав цього позову та уважаючи, що підстави для його розрахунку судом відсутні.

31. У зв`язку із зазначеним оцінка необхідності застосування принципу співмірності при визначенні розміру суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як на тому наполягає відповідач, судами не надавалася.

32. А тому Верховний Суд немає можливості перевірити доводи відповідача щодо наявності/відсутності підстав застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні суми розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, підходи щодо визначення якого викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 та від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.

33. Спір у цій справі стосується захисту трудових прав в частині проведення роботодавцем із звільненим працівником з публічної служби повного розрахунку та виплати всіх сум, що йому належать, а тому до спірних правовідносин субсидіарно застосовуються положення статей 116 та 117 КЗпП України при розгляді справ в порядку адміністративного судочинства.

34. Осільки спір у цій пов`язаний із проходженням та звільненням з публічної служби, то строк звернення до суду із цим позовом визначений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

35. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в справі № 240/532/20 (постанова від 11.02.2021) сформулював висновок згідно із яким строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як і в розглядуваному випадку, охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, а саме строк звернення до суду обмежується місячним строком.

36. Судами попередніх інстанцій установлено, що остаточний розрахунок із позивачкою на виконання рішення суду у справі № 640/20872/19 відповідачем проведено 02.04.2021, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

37. Суд також зауважує, що питання встановлення початку перебігу строку звернення до суду неодноразово було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема і у постановах від 25.02.2021 у справі № 240/5092/20, від 11.03.2021 у справі №560/3338/19, від 15.07.2021 у справі № 300/2782/20, від 07.02.2023 у справі № 480/2878/22, від 18.05.2023 у справі № 420/9651/22 та багатьох інш, який дійшов висновку, що початок перебігу строку звернення до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні має обчислюватися з дня проведення остаточного розрахунку з працівником.

38. Отже, перебіг строку звернення до суду з позовом у цій справі, що розглядається, розпочався 03.04.2021 (наступний день за днем остаточного розрахунку), а сплив зазначений строк, відповідно, 03.05.2021. Оскільки позивачка звернулася до суду з позовом 11.05.2021, то вона пропустила місячний строк звернення до суду з позовом.

39. При зверненні до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 не подавала клопотання про поновлення строку звернення до суду і суди попередніх інстанцій неправильно визначивши предмет і підстави цього позову помилково виходили із того, що позивачкою такий строку не пропущено, оскільки помилково рахували початок його перебігу із дати отримання позивачкою відповіді, наданої Апаратом ВРУ.

40. Питання поновлення та наявності поважних причин пропуску позивачкою місячного строку зверення до суду із цим позовом судами не вирішувалося.

41. А відтак колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме статей 9 та 121-123 КАС України.

42. Таким чином, колегія суддів констатує, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спірних правовідносин допустили як порушення норм процесуального права, так і неправильне застосування норм матеріального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи та правильне її вирішення.

43. Щодо доводів Апарату ВРУ про не стягнення з позивачки судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як за вимогу майнового характеру, колегія суддів Верховного Суду зауважує, що згідно із вимогами з підпунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання фізичною особою до адміністративного суду позову майнового характеру, судовий збір справляється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб. Враховуючи те, що позивачкою при зверненні до суду із цим позовом сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не визначалася, то ставка за вимогу майнового характеру обчислюється із її мінімального розміру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 908,00 грн, яка і була сплачена позивачкою.

44. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

45. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

46. Під час нового розгляду цієї справи суду першої інстанції необхідно надати оцінку поважності причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом відповідно до вимог процесуального закону, за умови подання позивачкою відповідного клопотання, та, за наявності достатніх підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, прийняти законне та обґрунтоване рішення по суті спору з дотриманням норм процесуального і матеріального права, з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування статті 117 КЗпП України, викладених у постановах від 30.04.2020 у справі № 140/2006/19, від 26.11.2020 у справі № 520/1365/2020, від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, із наданням оцінки доводам відповідача щодо наявності підстав застосування принципу співмірності при обрахунку такого середнього заробітку.

47. Водночас відповідно до Закону України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду", який набрав чинності з 15.12.2022, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві. При цьому, у пункті 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, а тому ця справа направляється на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

48. З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Апарату Верховної Ради України задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року у справі № 640/13028/21 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк М.В.Білак