Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року

м. Київ

справа № 360/4847/19

адміністративне провадження № К/9901/12641/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А.,

суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 (головуючий суддя Пляшкова К.О.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А.)

у справі №360/4847/19

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:

- визнати протиправними рішення відповідача, оформлене пунктом 26 протоколу комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 14.06.2019 № 78;

- скасувати пункт 26 протоколу комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 14.06.2019 № 78;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, та прийняти рішення відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок №975), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні

2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2020, яке було залишене без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2020, у позові відмовлено.

3. Не погодившись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у період з 14 листопада 1980 року по 27 жовтня 1982 року проходив строкову військову службу та брав участь у бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан у складі діючої армії, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: довідки Рубіжансько-Кремінського об`єднаного військового комісаріату Луганської області від 16 липня 2013 року № 154.

5. Згідно з архівною довідкою Архіву військово-медичних документів від 04 березня 2010 року № 6/3/0-252 та витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв від 18 листопада 2010 року № 1135 ОСОБА_1 16.01.1982 під час бойових дій отримав ЗЧМТ (контузія головного мозку) середнього ступеня тяжкості, осколкове поранення голови, 12.05.1982 захворів, ЗЧМТ-контузія головного мозку, поранення і захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

6. Позивачу з 11 липня 2013 року встановлено ІІІ групу інвалідності, причина: контузія головного мозку, поранення та захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджено довідкою до акта огляду МСЕК від 11 липня 2013 року серії 10 ААВ № 406156; з 26 травня 2016 року встановлено ІІ групу інвалідності, причина: контузія головного мозку, поранення та захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджено довідками до акта огляду МСЕК від 07 червня 2016 року серії 12 ААА № 441187, від 27 червня 2017 року серії 12 ААА № 509356, від 25 червня 2019 року серії 12 ААБ № 142239, посвідченням від 25 червня 2019 року серії ААБ № 030715.

7. Позивач звернувся до Рубіжансько-Кремінського об`єднаного військового комісаріату Луганської області із заявою від 17 квітня 2019 року про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності, пов`язаної з проходженням військової служби, до якої додав копії: паспорту, військового квитка, картки платника податків, довідки про встановлення інвалідності від 11 липня 2013 року серії 10 ААВ № 406156, витягу з протоколу засідання ЦВЛК, архівної довідки військово-медичних документів, судово-медичної експертизи, довідки до акта огляду МСЕК від 27 червня 2017 року серії 12 ААА № 509356, посвідчення інваліда ІІ групи, які разом з довідками про проходження військової служби від 16 квітня 2019 року № 136 та участь в бойових діях від 16 квітня 2019 року № 137 направлені до Луганського обласного військового комісаріату на розгляд для подальшої реалізації щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності згідно з Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

8. Згідно з пунктом 26 витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 14 червня 2019 року № 78 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, з тієї підстави, що заявнику інвалідність встановлена понад 3-місячний термін після звільнення зі служби.

9. Вважаючи незаконним зазначене рішення відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності. Позивач не набув право на звернення за отриманням одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №499, оскільки вперше інвалідність встановлена більш ніж через три місяці після звільнення зі строкової військової служби.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. У своїй касаційній скарзі позивач наголошує, що суди невірно застосували норми чинного законодавства (п. 6 ст. 16 Закону №2011-XII і Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення контузії, травми або каліцтва чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі - Порядок №499). Стверджує, що у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, одноразова грошова допомога призначається незалежно від часу звільнення зі служби.

12. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

14. Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу як інваліду ІІ групи.

15. Статтею 1 Закону №2011-XII встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

16. Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

17. Відповідно до частини 2 статті 16 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

18. Згідно з частиною 6 статті 16 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті),встановленої пунктом 5 цієї статті.

19. Пунктом другим Порядку № 499, передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

20. Відповідно до пункту другого Порядку № 975, особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

21. Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

22. Таким чином, ані статтею 16 Закону №2011-XII, ані Порядком № 499, не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.

23. Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що позивач у період з 14 листопада 1980 року по 27 жовтня 1982 року проходив саме строкову військову службу.

24. Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності та не призводить до ситуації, за якої особа, якій встановлена інвалідність, у подальшому внаслідок внесення змін до законодавства не втратить таке право взагалі або їй буде зменшено розмір відповідної допомоги.

25. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26 червня 2018 року у справі №750/5074/17, від 26 жовтня 2018 року у справі №820/2504/18, від 12 лютого 2019 року у справі №816/1458/18.

26. Доводи касаційної скарги щодо невірного застосування судами попередніх інстанцій норм чинного законодавства (статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей») ґрунтуються на невірному тлумаченні позивачем зазначеної правової норми.

27. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

28. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

29. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

30. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 350 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2020 у справі №360/4847/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб