ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2018 року

Київ

справа №816/303/16

провадження №К/9901/8774/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т.Г.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 820/1881/17

за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду (прийняту у складі: головуючого судді - Соколенка Ф.Ф.) від 28 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Рєзнікової С.С., суддів: Бегунца А.О., Старостіна В.В. ) від 11 липня 2016 року,

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, в якому просив суд:

1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Управління державної міграційної служби України в Полтавській області №19 від 26.02.2016р. про скасування дозволу на імміграцію в Україну;

1.2. зобов'язати Управління державної міграційної служби України в Полтавській області документувати ОСОБА_2 посвідкою на постійне проживання в Україні.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення є безпідставним та необгрунтованим, оскільки прийнято за відсутності передбачених законом підстав для скасування рішення про надання дозволу на імміграцію. Позивач стверджує, що з дати надання дозволу на імміграцію в Україну та документування посвідкою на постійне проживання не виникло нових обставин, передбачених ст. 12 Закону України "Про імміграцію", які б тягли за собою скасування дозволу на імміграцію.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 28 квітня 2016 року Полтавський окружний адміністративний суд вирішив:

3.1. Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити.

3.2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 26.02.2016 року №19 про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 03.08.2007 громадянину Азербайджану ОСОБА_2.

3.3. Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області документувати громадянина Азербайджану ОСОБА_2 посвідкою на постійне проживання в Україні.

3.4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 102,40 грн. (одна тисяча сто дві гривні сорок копійок).

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при наданні позивачу посвідки на постійне проживання в Україні відповідач підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну не виявив та у відповідності до Закону України "Про імміграцію" надав позивачу посвідку на постійне проживання в Україні від 14.12.2007 НОМЕР_1 безстроково. Таким чином, дозвіл на імміграцію був наданий позивачу у 2007 році при відсутності будь-яких протиправних дій з його сторони та з урахуванням перебування у близьких родинних відносинах з громадянином України - повнорідним братом позивача - ОСОБА_3. Також зазначено, що відповідачем не надано, а судом не встановлено, що за визначений проміжок часу з'явилися обставини, які б тягли за собою обґрунтування скасування дозволу на імміграцію. Таким чином, рішення Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 26.02.2016 року №19 про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 03.08.2007 громадянину Азербайджану ОСОБА_2, є протиправним та підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 11 липня 2016 року Харківський апеляційний адміністративний суд вирішив:

5.1. Апеляційну скаргу Управління державної міграційної служби України в Полтавській області залишити без задоволення.

5.2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2016р. по справі № 816/303/16 залишити без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 05 серпня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області.

8. У касаційній скарзі скаржник просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2016 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2016 року у згаданій справі.

10. У жовтні 2016 року представник позивача подав заперечення на касаційну скаргу.

11. 24 січня 2018 року вказана касаційна скарга Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (відповідача у справі)

12. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Відповідач стверджує, що документального підтвердження підстав для надання дозволу на імміграцію в Україну позивачу на момент прийняття рішення не було. Вказує, що дозвіл на імміграцію, який є підставою для видачі посвідки на постійне проживання в Україні, видано позивачу з порушенням вимог ст. 4 Закону України "Про імміграцію", а тому відповідач правомірно в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, прийняв рішення про скасування дозволу на імміграцію.

Б. Доводи позивача у справі

13. У запереченнях на касаційну скаргу представник позивача просить касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. Вказує, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 14.12.2007 громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_2 було документовано посвідкою на постійне проживання в України НОМЕР_1 безстроково.

15. Підставою для надання дозволу на імміграцію в Україну вказаному громадянину слугувало перебування у близьких родинних відносинах з громадянином України - повнорідним братом позивача - ОСОБА_3 (а.с. 81).

16. 23 грудня 2015 року позивач звернувся до Управління ДМС України в Полтавській області із заявою про обмін посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку (а.с. 71).

17. Рішенням Управління ДМС України в Полтавській області від 29.12.2015 позивачу відмовлено у видачі посвідки на постійне проживання, з огляду на те, що дозвіл на імміграцію в Україну (посвідка про постійне проживання) іноземцю надано безпідставно (а.с. 83).

18. За результатами розгляду заяви позивача про обмін посвідки на постійне проживання в Україні, 26.02.2016 Управління ДМС України в Полтавській області винесено рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну (а.с. 91 зі звороту).

19. Підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну позивачу було те, що дозвіл на імміграцію в Україну (посвідка про постійне проживання) іноземцю надано безпідставно, оскільки дозвіл на імміграцію позивачу видано на підставі перебування у близьких родинних відносинах з громадянином України - повнорідним братом позивача - ОСОБА_3, який на час звернення та винесення рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію не був громадянином України.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

20. Конституція України

20.1. Частина 2 статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства " від 22 вересня 2011 року №3773-VI

21.1. Стаття 1. Іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

22. Закон України "Про Імміграцію" від 7 червня 2001 року №2491-ІII

22.1. Стаття 1. Імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

22.2. Стаття 3. Правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

22.3. Стаття 12. Дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

22.4. Частина 1 статті 13. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

23. Порядок оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251

23.1. Пункт 9. Строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25- і 45-річного віку.

23.2. Пункт 12. Посвідка видається іноземцеві та особі без громадянства під розписку після пред'явлення паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, в якому на останній вільній сторінці проставляється відмітка про отримання посвідки за встановленим МВС зразком, що скріплюється печаткою (за бажанням іноземця та особи без громадянства така відмітка може проставлятися у вкладному талоні).

23.3. Пункт 16. Для обміну посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцем та особою без громадянства 25- і 45-річного віку подаються документи, зазначені у підпунктах 1-4 і 6 пункту 15 цього Порядку.

23.4. Пункт 18. Посвідка на постійне проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статей 12 і 13 Закону України "Про імміграцію".

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

25. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

26. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

27. Доводи скаржника, що документального підтвердження підстав для надання дозволу на імміграцію в Україну позивачу на момент прийняття рішення не було, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

28. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, громадянин ОСОБА_2, повнорідний брат позивача, до громадянства України прийнятий Указом Президента України від 13.08.2007р. №705/2007 та паспорт громадянина України ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 оформлено на підставі довідки про реєстрацію особи громадянином України від 27.08.2007р. №5420/07 та видано 19.09.2007р. Лубенським МРВ УМВС України в Полтавській області.

29. 03.08.2007р. начальником ВГІРФО УМВС України в Полтавській області затверджено висновок про надання громадянину Азербайджану ОСОБА_2 дозволу на імміграцію в Україну (а.с.65)., а 07.12.2007р., на підставі вказаного висновку, відповідачем ОСОБА_2 видано дозвіл НОМЕР_3 на імміграцію в Україну (а.с.66).

30. Вищенаведене вказує, що на момент видачі позивачу дозволу на імміграцію в Україну, який в подальшому скасований оскаржуваним рішенням відповідача, були наявні законодавчі підстави для видачі такого дозволу.

31. Стосовно доводів скаржника щодо втручання судами в дискреційні повноваження відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

32. Враховуючи положення ч.4 ст.105, ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017), захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов'язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов'язання вчинити певні дії.

33. Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

34. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

35. Зважаючи на те, що судом встановлено неправомірність оскаржуваного рішення відповідача, колегія суддів вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про необхідність зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області документувати громадянина Азербайджану ОСОБА_2 посвідкою на постійне проживання в Україні, що є належним способом захисту та поновлення порушеного права позивача.

36. Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.

37. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

38. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

39. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області - залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх