ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року

м. Київ

справа №813/1311/13-а

адміністративне провадження № К/9901/4205/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Юрченко В.П., Хохуляк В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Золочівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (правонаступник Головне управління ДФС у Львівській області),

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2014 року (Судді: Судова-Хомюк Н.М., Гуляк В.В., Святецький В.В.),

у справі № 813/1311/13-а

за позовом Приватного підприємства «Мастак»

до Золочівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2013 року Приватне підприємство «Мастак» (далі - позивач, ПП «Мастак») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Золочівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (правонаступник Головне управління ДФС у Львівській області, далі - відповідач), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.02.2013 року: № 0000012200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 58 681,16 грн та №0000022200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 75 309,07 грн (т. 1 а.с. 3-8).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено (т. 2 а.с. 8-16).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2014 року скасовано вищенаведену постанову суду першої інстанції та задоволено адміністративний позов (т. 2 а.с. 57-62).

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої посилався на неврахування судом апеляційної інстанції під час висновку про документальне підтвердження реальності господарських операцій із контрагентом ПП «Ардея-Тех» за перевіряємий період, що за результатами проведеної перевірки контролюючим органом встановлено неправомірне відображення позивачем у складі податкового кредиту та валових витрат господарських операцій по придбанню позивачем у контрагента ПП «Ардея-Тех» товарно-матеріальних цінностей, у зв`язку з відсутністю у вказаного контрагента основних фондів (виробничих та складських приміщень, транспортних засобів) та технічного персоналу. Додатковим аргументом скаржника, що на його думку підтверджує відсутність у контрагента позивача ПП «Ардея-Тех» економічних можливостей щодо поставки товару є постанова Вищого адміністративного суду України від 15.10.2012 року у справі № 2а-11320/11/1270 (про оскарження висновків акту перевірки від 14.11.2011 року № 1813/236-37156768), в якій встановлено неможливість здійснення ПП «Ардея-Тех» господарських операцій у зв`язку з відсутністю у підприємства основних засобів та трудового персоналу. Враховуючи викладене, скаржник просив суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції (т. 2 а.с. 65-66).

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за наслідками проведеної відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Мастак» з питань дотримання вимог податкового законодавства по проведених розрахунках з ПП «Ардея-Тех» за період грудень 2010 р., березень 2011 р., 29.01.2013 року складено акт перевірки № 2/22-23960435 з висновками про порушення позивачем: 1) ст.ст.3 55 Господарського кодексу України, п.5.1, п.5.2., п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем знижено та не доплачено до бюджету податок на прибуток за 4 квартал 2010 р. та 1 квартал 2011 року на суму 60 247, 26 грн; 2) ст.ст.3 42 55 Господарського кодексу України, ст.ст.203 215 216 228 234 Цивільного кодексу України, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, а саме: завищено податковий кредит по нікчемних операціях на загальну суму 48 197 грн. 81 коп., в т.ч. за грудень 2010 р. на суму 41 929,41 грн., за березень 2011 р. на суму 6 268,40 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 48 197,81 грн., а саме за грудень 2010 р. на 41929,41 грн., за березень 2011 р. на 6268,40 грн (т. 1 а.с. 20-41).

Дійшовши таких висновків, відповідач керувався висновками акта перевірки Алчевської ОДПІ Луганської області ДПС від 15.05.2012 р. №299/22-300/37156768 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ардея-Тех» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.09.2010 р. до 31.05.2011 р.», в яких встановлено відсутність у ПП «Ардея-Тех» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, при значних обсягах купівлі та реалізації товарів (робіт, послуг).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 12.02.2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000012200, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 58 681,16 грн, з яких за основним платежем на суму 48 197, 81 грн та 10 483,35 грн штрафні санкції (т. 1 а.с. 9 );

- №0000022200, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 75 309,07 грн, з яких за основним платежем на суму 60 247, 26 грн та 15 061,81 грн штрафні санкції (т. 1 а.с. 10).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, за результатами оцінки первинних документів, поданих позивачем в підтвердження реальності господарських операцій із контрагентом, дійшов висновку, що останні не спростовують висновки відповідача за результатами перевірки, прийнявши до уваги зафіксовані в іншому акті перевірки Алчевської ОДПІ Луганської області ДПС від 15.05.2012 р. №299/22-300/37156768 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ардея-Тех» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.09.2010 р. до 31.05.2011 р.» висновки про відсутність у контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, при значних обсягах купівлі та реалізації товарів (робіт, послуг).

Також, за висновком суду першої інстанції, у матеріалах справи відсутні докази здійснення директором позивача перевезення товару власним транспортним засобом з м.Алчевська до м.Золочева, не оформлене відрядження свідка на таку поїздку, подорожні листи чи інші документи. До того ж, на виконання ухвали про судове доручення від 08.05.2013 р., Луганський окружний адміністративний суд у судовому засіданні 03.07.2013 р. допитав ОСОБА_1 як свідка і зі звукозапису судового засідання від 03.07.2013 р. ОСОБА_1 директор ПП «Ардея-Тех» зазначив, що він справді приїжджав до м.Золочів Львівської області, проте не зміг пригадати жодних обставин здійснення господарської діяльності з позивачем, а також не зміг надати відповідь на запитання стосовно господарських операцій між ПП "Ардея-Тех" та ПП "Мастак, пояснивши значною кількістю контрагентів та неможливістю пригадати події, що мали місце у 2010-2011 роках. Вищенаведені обставини в сукупності стали підставою для відмови в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції, не погодившись з такими висновками суду першої інстанції, посилався на документальне підтвердження позивачем реальності господарських операцій із ПП «Ардея-Тех», додатково посилаючись на неналежну оцінку первинних документів судом першої інстанції, тоді як останні є доказами, що підтверджують факт реального виконання сторонами обов`язків за договорами, в результаті чого відбувся рух активів між контрагентами і зміна фінансового стану позивача, що є обов`язковою умовою при здійсненні господарських операцій. Додатково, суд апеляційної інстанції посилався на індивідуальну відповідальність платника, яка не ставить в залежність формування ним податкового кредиту від виконання податкового обов`язку іншими платниками, а також відсутність вироку у кримінальній справі відносно контрагента позивача, яким підтверджено факт злочинної господарської діяльності, що сприяло ухиленню від сплати податків, зокрема і у взаємовідносинах з позивачем (т. 2 а.с. 57-62).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР об`єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України №334/94-ВР, під валовими витратами розуміються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду, у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім цього у відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР (втратив чинність 1 січня 2011 року) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

До того ж, пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов`язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим підпунктом. Згідно підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення вартості придбаних платником податків товарів та послуг до витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, а сум сплаченого ПДВ - до податкового кредиту є факт реального здійснення операцій з придбання робіт/послуг, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Оцінюючі реальність здійснення господарських операцій позивача із контрагентом ПП «Ардея-Тех», суди попередніх інстанцій встановили, що між Приватним підприємством «Мастак» та ПП «Ардея-Тех» укладено договори на постачання комплектуючих та матеріалів №16/11/01 від 16.11.2010 р.(т. 1 а.с. 12) та №24/01/01 від 24.01.2011 р. (т. 1 а.с. 13-14), відповідно до умов вказаних договорів ПП «Ардея-Тех» (продавець) зобов`язується поставити позивачу (покупцю) комплектуючі вироби та матеріали, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити її.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження отримання послуг за договорами, укладеними з ПП «Ардея-Тех», позивачем надано копії: податкових накладних №601 від 02.12.2010 р., №778 від 03.12.2010 р., №803 від 06.12.2010 р., №792 від 17.12.2010 р., №804 від 17.12.2010 р., №48 від 14.03.2011 р., №49 від 21.03.2011 р., №172 від 22.03.2011 р., №171 від 28.03.2011 р., №173 від 29.03.2011 р. (т. 1 а.с. 15-19, 60-64); видаткових накладних №021201 від. 02.12.2010 р., №031201 від 03.12.2010 р., №061203 від 06.12.2010 р., №171203 від 17.12.2010 р., №171204 від 17.12.2010 р., №140303 від 14.03.2011 р., №210301 від 21.03.2011 р., №220304 від 22.03.2011 р., №280303 від 28.03.2011 р., №290302 від 29.03.2011 р. (т. 1 а.с. 51); журналів реєстрації довіреностей за 2004-2011 роки (т. 1 а.с. 54-59); накладних на відпуск від 02.03.2011 р. №17, 18, від 25.03.2011 р. №21, 22, від 28.03.2011 р. №25, від 25.03.2011 р. №24, від 29.03.2011 р. №26, від 30.03.2011 р. №27, від 23.03.2011 р. №20, від 14.03.2011 р. №19, від 16.12.2010 р. №97, від 20.12.2010 р. №99, від 28.12.2010 р. №104, від 29.12.2010 р. №105 (т. 1 а.с. 91-96), книги оборотних відомостей по товарно-матеріальних рахунках за 2010-2011 рр (т. 1 а.с. 157-169).

Також судами встановлено, що оплата за договором №16/11/01 від 16.11.2010 р. здійснювалася на підставі договору поруки №16/11/02 від 16.11.2010 р., відповідно до якого поручитель ( ОСОБА_2 ) зобов`язується солідарно відповідати перед кредитором (ПП «Ардея-Тех») за виконання всіх зобов`язань боржника (ПП «Мастак»), що виникли з договору №16/11/01 від 16.11.2010 р (т. 1 а.с. 90-91). Згідно з актом від 16.12.2010 р., на виконання умов вказаного договору, ОСОБА_3 повністю виконав умови договору поруки, а саме погасив заборгованість позивача перед ПП «Ардея-Тех» у сумі 95422 грн. 80 коп (т. 1 а.с. 78), факт оплати за договорами підтверджується платіжними дорученнями №388 від 23.12.2010 р., №382 від 16.12.2010 р., №404 від 11.01.2011 р., від 17.12.2010 р., від 16.12.2010 р., №475 від 21.03.2011 р., №488 від 31.03.2011 р., рахунками-фактурами (а.с.142-153).

Колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що за висновком суду апеляційної інстанції вищенаведені первинні документи підтверджують факт реального виконання сторонами обов`язків за спірним договором, в результаті чого відбувся рух активів між контрагентами і зміна фінансового стану позивача, що є обов`язковою умовою при здійсненні господарських операцій.

Доводи касаційної скарги в цій частині не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а лише містять посилання на відсутність у контрагента позивача основних фондів (виробничих та складських приміщень, транспортних засобів) та технічного персоналу, що базується на висновках, викладених акті перевірки Алчевської ОДПІ Луганської області ДПС від 15.05.2012 р. №299/22-300/37156768 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ардея-Тех» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.09.2010 р. до 31.05.2011 р.». Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що як вбачається з вищенаведеного акту перевірки (т. 1 а.с. 116-127), під час таких висновків жодні первинні документи ПП «Ардея-Тех», в тому числі в контексті господарських операцій за вказаний період з позивачем, контролюючим органом не були проаналізовані. Отже, лише посилання на цей акт перевірки, як критерій відсутності господарських операцій із позивачем, є недоведеним скаржником, врахуючи документальне підтвердження господарських операцій первинними документами, оцінка яким в сукупності була надана судом апеляційної інстанції, що не спростовано доводами касаційної скарги.

Додатковим аргументом скаржника, що на його думку підтверджує відсутність у контрагента позивача ПП «Ардея-Тех» економічних можливостей щодо поставки товару є постанова Вищого адміністративного суду України від 15.10.2012 року у справі № 2а-11320/11/1270 (про оскарження ПП «Ардея-Тех» висновків акту перевірки від 14.11.2011 року № 1813/236-37156768 та наказу про проведення перевірки), в якій встановлено неможливість здійснення ПП «Ардея-Тех» господарських операцій у зв`язку з відсутністю у підприємства основних засобів та трудового персоналу.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції відхиляє такі доводи касаційної скарги, оскільки висновки акта перевірки Алчевської ОДПІ від 14.11.2011 року № 1813/236-37156768 не були покладені в основу зафіксованих в межах даної справи актом перевірки від 29.01.2013 року № 2/22-23960435 порушень, які слугували підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень і судами попередніх інстанцій не надавалась оцінка таким висновкам акту перевірки Алчевської ОДПІ від 14.11.2011 року № 1813/236-37156768, як і обставинам, встановленим в межах судової справи № 2а-11320/11/1270 в розрізі спірних господарських операцій. Тоді, як за приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243 246 250 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну Золочівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (правонаступник Головне управління ДФС у Львівській області), залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2014 року у справі № 813/1311/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк