ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року

м. Київ

справа №420/6659/20

адміністративне провадження № К/990/44178/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Тацій Л.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 420/6659/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року (колегія у складі: головуючого судді Федусика А. Г., суддів: Бойка А. В., Шевчук О. А.)

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. В серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови здійснення перерахунку та виплати основної пенсії по інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату основної пенсії по інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 01 листопада 2011 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року позов задоволено.

3. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року - скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 основної пенсії по інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та зобов`язано ГУПФУ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 основної пенсії по інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з урахуванням виплачених сум. В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

4. 12 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року та просив відкрити провадження у справі № 420/6659/20 за його заявою, скасувати вказану постанову суду апеляційної інстанції, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року у справі № 420/6659/20 залишити в силі.

5. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року - відмовлено, залишено вказане судове рішення в силі.

6. Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд за виключними обставинами, суд апеляційної інстанції виходив з того, що постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року, щодо перегляду якої за виключними обставинами звернувся ОСОБА_1 , є судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позову (в тій частині, яку по суті оскаржує заявник), відповідно це судове рішення не підлягає примусову виконанню, а тому і не може бути переглянуто за виключними обставинами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року, 27 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду апеляційної інстанції, задовольнити заяву позивача про перегляд за виключними обставинами постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року.

8. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Також, ОСОБА_1 посилається на те, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що рішення Конституційного Суду України було підставою для перегляду будь-якого судового рішення, а не лише такого, яке «ще не виконане».

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. В автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 27 грудня 2023 року зареєстровано вказану касаційну скаргу.

10. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 грудня 2023 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С. Г., судді: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.

11. Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року.

12. 10 січня 2024 року до Верховного Суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому заявник просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.

13. Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2024 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

15. Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

16. В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати обставину (підставу), яка виникла пізніше ухвалення судового рішення. Тобто, перегляд справи у зв`язку з виключними обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням підстав, які виникли після ухвалення судового рішення.

17. Згідно зі ч. 5, 6 ст. 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення; 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

18. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

19. За приписами ч. 1, 2 ст. 365 заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 2 частини 5 статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині 1 цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.

20. Частиною 4 ст. 368 КАС України встановлено, що за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

21. Зі змісту поданої ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції заяви про перегляд постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року за виключними обставинами вбачається, що останній, як на підставу для такого перегляду посилається на прийняття рішення Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року № 7-р(І)/2023 у справі № 3-51/2021 (115/21), яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, за якою норми і положення статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, установлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, за якою норми і положення статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, установлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, утрачає чинність із дня ухвалення цього Рішення.

У вказаному рішенні Конституційний Суд України вказав, що положення пункту 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу у частині, за якою норми і положення статті 54 Закону № 796 застосовуються у порядку та розмірах, установлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, суперечить статті 8 Конституції України.

22. Відповідно до ч.1 ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

23. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

24. Як слідує з резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року № 7-р(І)/2023 у справі № 3-51/2021 (115/21) положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, за якою норми і положення статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, утрачає чинність із дня ухвалення цього Рішення.

25. Тобто, відповідно до ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, за якою норми і положення статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII визнано неконституційним, втратило чинність та, відповідно, не підлягає застосуванню з 13 вересня 2023 року - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 7-р(І)/2023 у справі № 3-51/2021 (115/21), що також прямо встановлено даним рішенням.

26. Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що предметом розгляду у справі, яка переглядається були правовідносини, що виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року № 7-р(І)/2023 у справі № 3-51/2021 (115/21).

27. Таким чином, з огляду на відсутність ретроспективної дії рішення Конституційного Суду України, яке, на думку ОСОБА_1 , є підставою для перегляду за виключними обставинами постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви позивача про перегляд за виключними обставинами цієї постанови у справі № 420/6659/20.

28. Між тим, колегія суддів звертає увагу, що продовження існування стану порушення прав чи інтересів позивача й після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року № 7-р(І)/2023 у справі № 3-51/2021 (115/21) може бути підставою для звернення до суду з відповідним позовом задля їх захисту.

29. Також Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 25 березня 2020 року у справі № 808/1628/18 серед іншого вказала на те, що касаційні суди у цих справах фактично встановили, як слід застосовувати норми закону, які рішенням Конституційного Суду України визнані неконституційними, і, по-друге, суди насправді не допустили суперечливого та взаємовиключного розуміння і застосування положень законодавства, що були чинними на час розгляду спору, але втратили законну силу після визнання їх неконституційними на підставі рішення суду конституційної юрисдикції.

30. Враховуючи викладене колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від висновків, викладених у низці рішень Верховного Суду щодо правовідносин, які склались у цій справі.

31. Крім того, із змісту імперативних приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України слідує, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами виключно, якщо рішення суду ще не виконане.

32. У випадку, що є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним в контексті приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, оскільки є рішенням, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено та не передбачає примусового виконання.

33. Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 711/6019/16-а, від 16 червня 2020 року у справі № 825/506/18 та від 23 липня 2020 року у справі № 703/4523/16-а. 67.

34. Як убачається з матеріалів справи вбачається, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року було фактично відмовлено в задоволенні позову щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови здійснення перерахунку та виплати основної пенсії по інвалідності у відповідному розмірі та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату основної пенсії по інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 01 листопада 2011 року, однак за виключенням періоду з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, за який суд апеляційної інстанції зобов`язав здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, однак такий період не оскаржується заявником.

35. Отже, враховуючи вищенаведену правову позицію щодо перегляду судових рішень, які набрали законної сили, з підстави, визначеної пунктом 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції, що постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року, щодо перегляду якої за виключними обставинами звернувся ОСОБА_1 , є судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позову (в тій частині, яку по суті оскаржує заявник), відповідно це судове рішення не підлягає примусовому виконанню, а тому і не може бути переглянуто за виключними обставинами.

36. Посилання скаржника на те, що станом на 12 жовтня 2023 року сума заборгованості з виплати пенсії, нарахована позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі № 420/6659/20, в розмірі 29 165,71 грн, залишається не виплаченою, тобто, постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі №420/6659/20 ще не виконана, є безпідставними і необґрунтованими, оскільки заявником фактично оскаржується саме той період, за який було відмовлено судом апеляційної інстанції, натомість суми, які були нараховані за 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, не є спірними.

37. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року.

38. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

39. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

40. Так, колегія суддів приймає до уваги висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» та від 24 липня 2003 року у справі «Рябих проти Росії», відповідно до яких одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

41. Окрім цього, Європейський суд з прав людини зазначав, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).

42. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

43. Враховуючи наведене, Верховний Суд встановив, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки прийнято з дотриманням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 350 368 369 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко Л.В. Тацій Т.Г. Стрелець