ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року

м. Київ

справа № 340/4059/20

адміністративне провадження № К/9901/24785/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №340/4059/20 за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Кіровоградської області, третя особа - Державна судова адміністрація України, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року (головуючий суддя - Божко Л.А., судді - Дурасова Ю.В., Лукманова О.М.),

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Господарського суду Кіровоградської області, третя особа - Державна судова адміністрація України, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу голови Господарського суду Кіровоградської області №70 від 29 квітня 2020 року «Про обмеження, що застосовуються при нарахуванні суддівської винагороди суддям» стосовно судді Господарського суду Кіровоградської області ОСОБА_1 (наразі судді у відставці);

- визнати протиправними дії Господарського суду Кіровоградської області щодо нарахування та виплати їй суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 19 червня 2020 року включно із застуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою 47320 грн згідно частини третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року;

- зобов`язати Господарський суд Кіровоградської області нарахувати та виплатити їй суддівську винагороду (враховуючи раніше виплачені суми, з урахуванням податків і зборів) за період з 18 квітня 2020 року по 19 червня 2020 року включно, без застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року, з утриманням із цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначала, що вона працювала на посаді судді Господарського суду Кіровоградської області та отримувала суддівську винагороду відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». З 19 червня 2020 року вона була відрахована зі штату суду у зв`язку зі звільненням у відставку.

3. У період з 01 квітня 2020 року по 19 червня 2020 року відповідач нараховував та виплачував їй суддівську винагороду у розмірі 10 мінімальних заробітних плат у зв`язку з обмеженнями, які було установлено пунктом 1 наказу голови Господарського суду Кіровоградської області №70 від 29 квітня 2020 року «Про обмеження, що застосовується при нарахуванні суддівської винагороди суддям», виданим відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020рік» (у редакції Закону України від 13 квітня 2020 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

4. Указувала, що скорочення суддівської винагороди суперечить нормам Конституції України та міжнародним стандартам гарантування незалежності суддів.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

5. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

6. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач повинен був керуватися виключно Законом України «Про судоустрій та статус суддів».

7. Суд відхилив доводи відповідача та третьої особи щодо того, що на момент виникнення спірних правовідносин Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» був чинним та підлягав застосуванню при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди позивачки.

8. Указував, що застосування положень статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у спірних відносинах прямо суперечить статті 130 Конституції України, у зв`язку з чим суд, з посиланням на положення статті 7 КАС України, застосував норми Конституції України як норми прямої дії без урахуванням положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

9. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

10. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що Господарський суд Кіровоградської області, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, не мав правових підстав для нарахування і виплати позивачці суддівської винагороди поза межами видатків Державного бюджету та без застосування обмеження, установленого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Відповідач не мав об`єктивної можливості не приймати оскаржуваний наказ щодо обмеження суддівської винагороди на виконання Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

12. Як на підставу касаційного оскарження судового рішення у цій справі указує на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції не ураховано висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 03 березня 2021 року у справі №340/1916/20.

13. При цьому, позивачка посилається на те, що Верховним Судом 03 березня 2021 року прийнято постанову у справі №340/1916/20, якою касаційну скаргу Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України) задоволено частково. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року в цій справі скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Предметом розгляду зазначеної справи, зокрема, було питання стосовно виплати суддівської винагороди із застосуванням обмеження нарахування у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, у якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

14. Звертає увагу на те, що зважаючи на положення статей 148, 149 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у зіставленні з положеннями частин першої, другої, п`ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється у межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Відповідач як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2020 рік).

15. Зазначає, що судом першої інстанції установлено, що Господарському суду Кіровоградської області, як розпоряднику коштів, були виділені кошти для виплати суддівської винагороди у період з 18 квітня 2020 року по 16 червня 2020 року у розмірі, передбаченому статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», однак останній розпорядився цими коштами з урахуванням обмежень, які встановлені статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (зі змінами).

16. Вважає, що оскільки нарахування та виплата позивачці у спірному періоді суддівської винагороди у неповному обсязі є наслідком вчинення дій саме Господарським судом Кіровоградської області, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що саме останній повинен здійснити нарахування позивачці недоотриманих коштів.

Позиція інших учасників справи

17. 05 серпня 2021 року до касаційного суду від Господарського суду Кіровоградської області надійшов відзив на касаційну скаргу позивачки, у якому відповідач просить відмовити у її задоволенні та залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

18. 06 липня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

19. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 липня 2021 року для розгляду судової справи №340/4059/20 визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Жука А.В., суддів Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

20. Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі №340/4059/20 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

21. Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2024 року закінчено підготовчі дії у цій справі, справу №340/4059/20 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

22. ОСОБА_1 постановою Верховної Ради України №2789-ІV від 08 липня 2005 року обрана на посаду судді Господарського суду Кіровоградської області безстроково (а.с.26-27).

23. Головою Господарського суду Кіровоградської області видано наказ №70 від 29 квітня 2020 року «Про обмеження, що застосовуються при нарахуванні суддівської винагороди суддям», яким відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону України від 13 квітня 2020 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»), рішення Ради суддів України від 24 квітня 2020 року №22 та на підставі частини 2 статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» наказано фінансово-економічному відділу здійснювати з 18 квітня 2020 року та на період до завершення місяця, у якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, нарахування суддівської винагороди суддям господарського суду Кіровоградської області в розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої на 01 січня 2020 року (пункт 1) (а.с.35).

24. Рішенням Вищої ради правосуддя №1841/0/15-20 від 16 червня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади судді Господарського суду Кіровоградської області у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с.30-32).

25. На цій підставі головою Господарського суду Кіровоградської області видано наказ №72-к від 17 червня 2020 року, яким ОСОБА_1 з 19 червня 2020 року відраховано зі штату суду (а.с.29).

26. З довідки №79 від 18 вересня 2020 року та розрахунків розміру суддівської винагороди, нарахованої та виплаченої судді ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2020 року по 19 червня 2020 року, які складені відповідачем, установлено, що суддівська винагорода судді ОСОБА_1 при її нарахуванні та виплаті у цей період (за винятком днів відпустки) обмежувалася десятьма розмірами мінімальної заробітної плати, установленої на 01 січня 2020 року, відповідно до частин першої та третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік») (а.с.33, 74).

27. Позивачка, дізнавшись про існування спірного наказу у вересні 2020 року та не погоджуючись з обмеженням виплати їй суддівської винагороди, звернулася до суду з цим позовом.

ІІІ. Позиція Верховного Суду

28. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

30. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

31. Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

32. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

33. У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

34. За частинами першою, другою статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

35. Відповідно до частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

36. За частиною другою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

37. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

38. 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», згідно з пунктом 10 розділу І якого Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено, зокрема, статтею 29 такого змісту (тут - у редакції, яка діяла до ухвалення рішення Конституційного Суду України №10-р/2020 від 28 серпня 2020 року): «Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки (частина перша).

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, установлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, установлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)».

39. Водночас, рішенням від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Указані положення Законів втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

40. Спірним у цій справі є питання правомірності дій відповідача щодо виплати позивачці суддівської винагороди з обмеженням її розміру на підставі статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

41. Так, виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

42. Конституцією України, у редакції Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», вперше закріплено положення, які передбачають спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме: розмір винагороди судді установлюється законом про судоустрій.

43. Із цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які у системному зв`язку дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

44. Наявність у Конституції України зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що для цієї групи правовідносин у сфері організації судової влади (йдеться про виплату суддівської винагороди) закон про судоустрій є спеціальним законом, відповідно він має пріоритет над іншими нормативно-правовими актами не лише змістовно, але й певною мірою ієрархічно. Щодо останнього, то мається на увазі те, що оскільки Конституція України відповідно до її статті 8 має найвищу юридичну силу, наявність в її тексті прямої вказівки на спосіб визначення суддівської винагороди слугує безапеляційним способом подолання будь-яких протиріч у правовому регулюванні правовідносин на кшталт тих, із яких виник цей спір, на користь спеціального закону (про судоустрій).

45. Норми Конституції України є нормами прямої дії, тому при вирішенні спору суд може застосовувати їх безпосередньо, особливо тоді, коли закон чи інший нормативно-правовий акт їм суперечить.

46. Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який, з огляду як на назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій у значенні частини другої статті 130 Конституції України.

47. У той же час Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», має іншу сферу регулювання. Вимоги щодо його змісту містяться в частині другій статті 95 Конституції України та деталізовані у Бюджетному кодексі України (далі - БК України). Цей закон [про Державний бюджет України] не повинен містити іншого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

48. На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) і від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

49. Необхідно також зауважити, що Конституційний Суд України рішенням від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами та абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» і за текстом указаного рішення зазначені положення законів України, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

50. Суд констатує, що обмеження розміру суддівської винагороди позивачці, у зв`язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» протягом указаного періоду [з 18 квітня по 19 червня 2020 року], є неправомірним, на що правильно указав суд першої інстанції у цій справі.

51. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

52. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом у спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

53. Під час розгляду справи суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.

54. Повертаючись до обставин цієї справи необхідно зауважити, що відповідно до частини третьої статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів, здійснює Державна судова адміністрація України.

55. За приписами статті 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, установленому Бюджетним кодексом України.

56. Отже, розглядаючи цю справу необхідно було б, окрім іншого, з`ясувати правовий (звідси і процесуальний) статус ДСА України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні обмежень при виплаті суддівської винагороди (позивачці), передбачених частинами першою, третьою статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»), адже Господарський суд Кіровоградської області, який є відповідачем у цій справі, та видав наказ від 29 квітня 2020 року №70, є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня і може здійснювати свої повноваження виключно в межах тих асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2020 рік).

57. У матеріалах справи наявний кошторис Господарського суду Кіровоградської області на 2020 рік від 04 січня 2020 року (а.с.75-76), План асигнувань загального фонду бюджету Господарського суду Кіровоградської області на 2020 рік від 09 січня 2020 року (а.с.77) та План спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) Господарського суду Кіровоградської області на 2020 рік від 09 січня 2020 року (а.с.78).

58. Дослідивши указані докази суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та зазначив, що відповідачем та третьою особою не доведено, що видатки на утримання Господарського суду Кіровоградської області (зокрема на суддівську винагороду), визначені Державним бюджетом України на 2020 рік, з квітня 2020 року були скорочені. Також ними не надано доказів того, що у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» до кошторису та розпису видатків Господарського суду Кіровоградської області були внесені зміни щодо зменшення фонду заробітної плати, які унеможливили виплату позивачці суддівської винагороди у розмірі, установленому Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

59. Водночас, справа №340/4059/20 розглядалась у суді першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а у суді апеляційної інстанції - у порядку письмового провадження.

60. Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій не витребовували у відповідача та третьої особи докази, які могли б свідчити про зменшення бюджетних асигнувань головним розпорядником на оплату праці суддівського корпусу (протягом спірного періоду) та, відповідно, не з`ясовували ролі ДСА України у механізмі фінансування видатків на виплату суддівської винагороди, зокрема, й до появи заборгованості з її виплати протягом спірного періоду.

61. З огляду на викладене Суд констатує, що висновки суду першої інстанції у цій частині є передчасними.

62. Зважаючи на приписи статей 148, 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зіставленні із нормами частин першої, другої, п`ятої статті 22, частини першої статті 23 БК України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких, зокрема, щодо суддів місцевих і апеляційних судів, є ДСА України, яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, тому ДСА України як суб`єкт владних повноважень мала б відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди.

63. Також у віданні ДСА України діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень судів - КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», призначена саме для таких цілей. За правилами пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, наявність такої програми означає, що списання коштів здійснюється саме за нею.

64. Суд зауважує, що, ураховуючи приписи частини першої статті 2 та частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів (тут мається на увазі - з ДСА України).

65. Вимоги про стягнення заборгованості з виплати суддівської винагороди і про зобов`язання нарахувати та виплатити суддівську винагороду (з урахуванням вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») є двома різними способами захисту порушеного права, що передбачає відмінний механізм їхнього виконання/реалізації.

66. Результативним обраний спосіб захисту порушеного права (у контексті цього спору) буде тоді, коли існуватиме взаємозв`язок між порушенням (суб`єктивного права особи) та (дозволеним, прийнятним) способом його захисту, водночас останній сприятиме вичерпному його поновленню.

67. Однією із умов для досягнення такого результату є визначення належного відповідача/відповідачів за позовом, адже від цього також залежить ефективність захисту порушеного права (втілена у процедурі виконання судового рішення).

68. Відповідних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03 березня 2021 року в справі №340/1916/20, посилання на яку стало підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, і Суд вважає такі висновки застосовними до спірних правовідносин.

69. Отже, для правильного вирішення цієї справи судам попередніх інстанцій необхідно було з`ясувати, чи виділялися ДСА України, як головним розпорядником відповідних бюджетних коштів у спірний період, кошти на виплату суддівської винагороди у розмірі, визначеному статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також, з огляду на установлені обставини, правильно визначити статус ДСА України у цьому спорі - як третя особа, чи як співвідповідач/другий відповідач.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

70. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

71. Приписами частини 4 статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

72. Оскільки як судом першої, так і судом апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх установлення впливає на правильність вирішення спору, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, а рішення судів попередніх інстанцій - скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

73. Під час нового розгляду справи судам необхідно дослідити усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, з урахуванням наведеного у цій постанові та ухвалити законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності та взаємному зв`язку.

IV. Висновки щодо судових витрат

74. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року - скасувати, а справу №340/4059/20 направити на новий розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду