ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року

м. Київ

справа № 140/395/23

адміністративне провадження № К/990/29149/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №140/395/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції у Волинській області

про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Зуба Василя Васильовича

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року (головуючий суддя: Димарчук Т.М.)

і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року (головуючий суддя: Кузьмич С.М., судді: Матковська З.М., Улицький В.З.).

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - «ГУ НП у Волинській області»), у якому просив суд:

- визнати протиправним і скасувати наказ від 28 грудня 2022 року №2024/в «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ІТТ №2 ГУ НП у Волинській області та вжиття заходів запропонованих дисциплінарною комісією» в частині, що стосується позивача - поліцейського ізолятора тимчасового утримання №2 ГУ НП у Волинській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним і скасувати наказ від 29 грудня 2022 року №482 о/с «По особовому складу»;

- зобов`язати поновити на службі в поліції поліцейського ізолятора тимчасового утримання №2 ГУ НП у Волинській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 ;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку 518,41 грн середньоденного заробітку, починаючи із 30 грудня 2022 року до дня поновлення на службі.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що до нього було застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції на підставі висновків комісії службового розслідування, які зводяться до того, що ним порушено службову дисципліну, вчинено дії, які підривають авторитет Національної поліції, невиконання обов`язків поліцейського встановлених пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 4, 6, 13 частини третьої статті 1 розділу 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 1 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 9 листопада 2016 року №1179, вимог пунктів 12.1, 13.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 10 жовтня 2001 року №1306, нехтуванні вимогами керівних вказівок Національної поліції та ГУ НП у Волинській області щодо дотримання належної транспортної дисципліни працівниками поліції, які керують службовими або приватними транспортними засобами, що виразилося у вчиненні дій, які містять ознаки адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена статтею 124 Кодексу про адміністративні правопорушення (далі - «КУпАП») та 122-4 КУпАП, окрім цього не виконані вимоги пункту 4 статті 40 глави 3 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 91 Закону України «Про Національну поліцію», наказу ГУНП у Волинські області від 25 червня 2021 року №747 «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня працівників ГУНГІ у Волинській області», наказу Національної поліції України від 30 липня 2016 року №654 «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та працівників апарату центрального органу управління поліції», а також Присяги поліцейського, що виразилося у порушенні внутрішнього розпорядку дня поліцейського, невиході на службу без поважних причин 14 грудня 2022 року.

ОСОБА_1 наполягав, що висновки службового розслідування не відповідають фактичним обставинам справи, є передчасними, неповними та необ`єктивними.

До того ж, зазначав, що ні з наказом від 28 грудня 2022 року №2024/в «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції ITT №2 ГУНП у Волинській області та вжиття заходів запропонованих дисциплінарною комісією», ні з матеріалами службового розслідування та відповідним висновком службового розслідування він не був ознайомлений.

Звертав також увагу, що призначаючи позивачеві стягнення у виді звільнення з поліції, дисциплінарною комісією не враховано те, що 14 грудня 2022 року він ще до початку робочого дня повідомив свого безпосереднього керівника про погіршення стану свого здоров`я і намір звернутися до лікаря за для огляду, на що отримав його згоду. Проте, незважаючи на стан здоров`я, доповідь безпосередньому керівникові щодо цієї обставини і його усної згоди на відвідування лікаря, позивача направили у Тренінговий центр в село Сокиричі Луцького району о 13 год 30 хв, де стосовно нього склали акт про прогул протягом повного дня. Наступного робочого дня позивач звернувся в ДУ ТМО МВС України по Волинській області, де йому видали довідку про тимчасову непрацездатність поліцейського за №1318 та про його перебування на амбулаторному лікуванні у період з 15 грудня 2022 року до 19 грудня 2022 року.

Зауважує, що дисциплінарною комісією не враховано також його письмові пояснення щодо відсутності у його діях складу будь-якого адміністративного правопорушення в події, що трапилася 13 грудня 2022 року, а також відсутності судових рішень, згідно яких позивача б було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень за недотримання правил дорожнього руху. Також відповідачем не враховано його позитивних характеристик за місцем несення служби, наявності заохочень та відсутності будь-якої шкоди заподіяної роботодавцю чи іншій особі та відсутності дисциплінарних стягнень, а тому безпідставно застосовано найсуворіший вид дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції.

Вважаючи наказ про своєї звільнення незаконним, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх трудових прав.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у ході службового розслідування встановлені самостійні факти діянь, які містять ознаки дисциплінарного проступку. Одночасно, суди попередніх інстанцій зазначили, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 хоч і прийнято на підставі встановлених обставин, у тому числі, які стосуються складання адміністративних протоколів за статтями 124 КУпАП та 122-4 КУпАП, проте ґрунтується на самостійних правових підставах. Діяння, зафіксовані у висновку службового розслідування, у своїй сукупності свідчать про вчинення позивачем дисциплінарного проступку у виді порушення службової дисципліни.

Тож, порушень у процедурі звільнення позивача з посади суди попередніх інстанцій не встановили.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів

У серпні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Зуб В.В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов повністю.

Скаржник у касаційній скарзі покликається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Касаційне провадження у цій справі було відкрито ухвалою Суду від 26 вересня 2023 року на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить Суд відмовити у її задоволенні, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Відзив обґрунтований правильністю вирішення спору судами попередніх інстанцій із дотриманням норм матеріального і процесуального права.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 у період з 4 вересня 2010 року до 6 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 7 листопада 2015 року до 29 грудня 2022 року - у Національній поліції України. Одночасно, у період з 3 лютого 2021 року до 29 грудня 2022 року позивач перебував на посаді поліцейського ізолятора тимчасового тримання №2 ГУНП у Волинській області, що підтверджується послужним списком.

14 грудня 2022 року до ГУНП у Волинській області надійшов рапорт начальника СОЗДМТТО ГУНН у Волинській області майора поліції Стернічука О.В. про організацію проведення службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу ГУНП у Волинській області «Про призначення та проведення службового розслідування» від 14 грудня 2022 року №912 створено дисциплінарну комісію з числа працівників та наказано провести службове розслідування з метою перевірки факту можливого порушення службової дисципліни поліцейським ізолятора тимчасового тримання №2 ГУНП у Волинській області старшим сержантом поліції ОСОБА_1 .

Як вбачається із висновку службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками поліції ІТТ №2 ГУ НП у Волинській області від 26 грудня 2022 року, дисциплінарна комісія, провівши службове розслідування у формі письмового провадження за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю поліцейського ІТТ №2 ГУ НП у Волинській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , яке відбулось 13 грудня 2022 року на проїзній частині у місті Ковелі поблизу будинку АДРЕСА_1 та за фактом невиходу на службу без поважних причин, а також з інших питань, встановила наступне.

13 грудня 2022 року о 20 годині 42 хвилини до чергової служби відділу організації несення служби у місті Ковель управління патрульної поліції у Волинській області зі служби « 102» надійшло повідомлення від ОСОБА_2 , який повідомив, що 10 хвилин тому трапилась дорожньо-транспортна пригода, а саме водій в`їхав у авто заявника і втік з місця події. Вказав, що це був бус червоного кольору з номерним знаком НОМЕР_1 , водій який вчинив ДТП був одягнений у поліцейську форму, після вчинення ДТП втік з місця пригоди.

На місце події було направлено екіпаж групи реагування патрульної поліції, яким було встановлено, що 13 грудня 2022 року близько 20 години 32 хвилини, водій транспортного засобу Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_2 (як згодом було встановлено - ОСОБА_1 ), не був уважний, не слідкував за дорожньою обстановкою та її зміною, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення із транспортним засобом Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням громадянина ОСОБА_2 , після чого самовільно залишив місце пригоди. У результаті дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень ніхто не отримав, обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. На місці події було опитано ОСОБА_2 , який підтвердив вищевказану послідовність подій.

У подальшому, стосовно ОСОБА_1 працівниками ГУНП у Волинській області ДПП НПУ було складено протоколи про адміністративні правопорушення серії ААД №241673 від 20 грудня 2022 року за статтею 124 КУпАП і серії ААД №241673 від 20 грудня 2022 року за статтею 122-4 КУпАП, та відповідно для прийняття рішення по вказаних матеріалах 22 грудня 2022 року їх було направлено до Ковельського міськрайонного суду Волинської області.

У ході проведення службового розслідування також було встановлено, що ОСОБА_1 в момент вчинення адміністративних правопорушень, перебував поза службою в однострої, з вогнепальною зброєю та спецзасобами.

До того ж, в ході проведення службовою розслідування було встановлено, що у період з 13 грудня 2022 року до 14 грудня 2022 року позивач проходив дводенні навчально-тренувальні збори на базі ТЦ ГУНП у Волинській області (село Сокиричі, вулиця Солдатська, 1). Про необхідність прибуття у вказані дні на навчальні збори позивач був ознайомлений, що також ним не заперечується.

Натомість, 14 грудня 2022 року не прибув о 08 годині 30 хвилин на вказані збори, а приїхав лише о 13 годині 30 хвилин. Одночасно, зі слів безпосереднього начальника позивача Літвінчука В.В. , який у своєму поясненні зазначив, що ОСОБА_1 фактично ввів в оману його так як о 06 годині 30 хвилин 14 грудня 2022 року позивач зателефонував до нього та повідомив, що їде із міста Камінь-Каширський у місто Ковель, де ймовірно звернеться до лікарів так як почуває себе погано. Однак, лікарняний позивач відкрив лише 15 грудня 2022 року.

За результатами службового розслідування дисциплінарна комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 вчинив порушення службової дисципліни, дії, що підривають авторитет Національної поліції, невиконання обов`язків поліцейського встановлених пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 4, 6, 13 частини третьої статті 1 розділу 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 1 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 9 листопада 2016 року №1179, вимог пунктів 12.1, 13.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 10 жовтня 2001 року №1306, нехтуванні вимогами керівних вказівок Національної поліції та ГУ НП у Волинській області щодо дотримання належної транспортної дисципліни працівниками поліції, які керують службовими або приватними транспортними засобами, що виразилося у вчиненні дій, які містять ознаки адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна) та 122-4 КУпАП (залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні), окрім цього не виконані вимоги пункту 4 статті 40 глави 3 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 91 Закону України «Про Національну поліцію», наказу ГУ НП у Волинські області від 25 червня 2021 року №747 «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня працівників ГУ НП у Волинській області», наказу Національної поліції України від 30 липня 2016 року №654 «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та працівників апарату центрального органу управління поліції», що затверджує внутрішній розпорядок дня поліцейських, державних службовців та працівників апарату центрального органу поліції, керівних вказівок Національної поліції України та ГУ НП у Волинській області щодо дотримання законності та службової дисципліни, порушення нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, що виразилося у порушенні внутрішнього розпорядку дня поліцейського, невиході на службу без поважних причин 14 грудня 2022 року.

За змістом висновку службового розслідування, вивченням причин і умов, які сприяли згаданим порушенням службової дисципліни з боку ОСОБА_1 встановлено, що вони стали можливими унаслідок особистої недисциплінованості, ігнорування останнім вимог чинного законодавства та нормативних документів, що регламентують його діяльність як поліцейського.

Дисциплінарна комісія рекомендувала за порушення службової дисципліни до поліцейського ізолятора тимчасового тримання №2 ГУ НП у Волинській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади.

Висновок службового розслідування 26 грудня 2022 року затверджено начальником ГУНП у Волинські області.

На підставі висновку службового розслідування ГУНП у Волинській області виданий наказ від 18 грудня 2022 року №2024/в «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ІТТ №2 ГУ НП у Волинській області та вжиття заходів запропонованих дисциплінарною комісією» до поліцейського ізолятора тимчасового гримання № 2 ГУНП у Волинській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_4) застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Наказом начальника ГУНП у Волинській області від 29 грудня 2022 року №2024/в ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2022 року касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі слугував довід скаржника про недотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке здебільшого виразилось у нерозгляді судом апеляційної інстанції клопотань сторони позивача, що призвело до невстановлення судом суттєвих фактичних обставин у цій справі.

З матеріалів справи вбачається, що 17 лютого 2023 року Волинський окружний адміністративний суд ухвалив у цій справі рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Справа була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (т.1 а.с. 176-184).

15 квітня 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на указане судове рішення за допомогою засобів поштового зв`язку (т. 1 а.с. 186-201).

Ухвалою від 29 травня 2023 року Восьмий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження у цій справі (т. 2 а.с. 2).

В цій ухвалі апеляційний суд запропонував учасникам справи подати відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом 15 днів з моменту вручення копії цієї ухвали.

Супровідним листом від 29 травня 2023 року учасникам справи апеляційний суд направив копію ухвали від 29 травня 2023 року, а також копію апеляційної скарги з додатками для відповідача (т. 2 а.с. 3).

Цього ж дня, ухвалою від 29 травня 2023 року справу було призначено до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 4 липня 2023 року об 11:30 год (т. 2 а.с. 4). Про день, час та місце судового розгляду справи учасників було сповіщено шляхом направлення повісток-повідомлень (т. 2 а.с. 18, 19), а також за допомогою телефонограми ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 18 з.в.) і електронного листа ГУ НП у Волинській області (т. 2 а.с. 19 з.в.).

13 червня 2023 року на адресу апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Зуба В.В. надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомлення (викликом сторін) (т. 2 а.с. 21-23).

До того ж, 13 червня 2023 року на адресу апеляційного суду надійшло від позивача клопотання про подання доказів, а саме: копії направлення №405 на експрес-тест для визначення антигену короновірусу від 15 грудня 2022 року з одночасним поставленням питання про поновлення строку на подання цього доказу (т. 1 а.с. 26-28).

Окрім зазначеного, 26 червня 2023 року представник позивача направив до суду також заяву про виклик свідків (т. 2 а.с. 30-31), клопотання про забезпечення проведення судового засідання на 4 липня 2023 року об 11:30 в режимі відеоконференції (т. 2 а.с. 33, 35).

Ухвалою від 3 липня 2023 року Восьмий апеляційний адміністративний суд відмовив представникові позивача у задоволенні клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції з огляду на відсутність для цього технічної можливості (т. 2 а.с. 37).

З протоколу судового засідання 4 липня 2023 року вбачається, що в ньому приймав участь ОСОБА_1 особисто.

У ході судового засідання позивач заявив клопотання про допит свідків. Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила відмовити у задоволенні цього клопотання, з огляду на те, що воно не було заявлено на стадії розгляду справи окружним судом.

Після цього, ОСОБА_1 заявив клопотання про відкладення розгляду справи і суд задовольнив це клопотання, призначивши її на 11 липня 2023 року об 11:30 год. Про день, час та місце наступного судового засідання ОСОБА_1 було повідомлено під розписку (т. 2 а.с. 39).

Представник позивача до суду направив клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, адже ні позивач, ні адвокат Зуб В.В. не зможуть прибути у судове засідання. Клопотання обґрунтоване тим, що адвокат Зуб В.В. у цей день і час перебуватиме у іншому провадженні в якості захисника і його участь є обов`язковою. Між тим, як зазначено у клопотанні, ОСОБА_1 також потребує правничої допомоги, яку необхідно надати безпосередньо у суді, з огляду на це, заявник просив відкласти розгляд справи на інший день (т.2 а.с. 41).

10 липня 2023 року на адресу апеляційного суду надійшли нові аналогічні попереднім клопотання від представника позивача про допит свідків (т. 2 а.с. 44-46) і про подання доказів (т. 2 а.с. 49-51).

З протоколу судового засідання від 11 липня 2023 року вбачається, що жоден з учасників справи в судове засідання не з`явився. Суд, розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, відмовив у його задоволенні (т. 2 а.с. 54).

11 липня 2023 року апеляційний суд ухвалив судове рішення, яким відмовив у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а рішення окружного суду у цій справі залишив без змін (т. 2 а.с. 56-62).

Тож, на основі аналізу оскаржуваної постанови апеляційного суду та інших матеріалів справи, Верховний Суд констатує, що судом апеляційної інстанції не було розглянуто клопотання сторони позивача про подання доказів, а саме: копії направлення №405 на експрес-тест для визначення антигену короновірусу від 15 грудня 2022 року з одночасним поставленням питання про поновлення строку на подання цього доказу, яке представник позивача подавав до суду двічі (т. 1 а.с. 26-28, т. 2 а.с. 49-51), а також повторне клопотання про допит свідків, подане представником позивача 6 липня 2023 року (т. 2 а.с. 44-46).

В контексті порушеного питання Верховний Суд звертає увагу на те, що в силу вимог частини четвертої статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Між тим, згідно обставин цієї справи, зокрема протоколів судових засідань, суд апеляційної інстанції не надав жодної правової оцінки вказаним клопотанням позивача. Тобто, Верховний Суд акцентує увагу, що суд апеляційної інстанції не відхилив указані клопотання як такі, якими безпідставно подані докази, які не були подані у суді першої інстанції, а саме були залишені колегією суддів апеляційного суду без реагування.

Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 42 КАС України учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно з частиною першою статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Відповідно до частини першої статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Відповідно до частини третьої статті 44 КАС України учасники справи мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Тобто, позивачу як ініціатору судового процесу, процесуальним законом надано коло процесуальних прав щодо можливості подання заяв та клопотань, які він може використовувати на власний розсуд, не допускаючи при цьому зловживань. Заява про долучення доказів є одним із різновидів таких клопотань, визначених частиною третьою статті 44 КАС України.

Частиною першої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Варто відзначити, що у юридичній науці поняття «вмотивованості» судового рішення посідає самостійне місце поряд із поняттями «законності» та «обґрунтованості» в контексті дотримання принципу верховенства права та права на справедливий суд.

Під умотивованістю розуміється повне і всебічне відображення в рішенні суду мотивів, якими він керувався при ухваленні свого рішення, при оцінюванні доказів для встановлення наявності або відсутності обставин, на які сторони покликалися як на підґрунтя своїх вимог і заперечень, із зазначенням, чому певні докази були взяті до уваги або відхилені, й віддзеркалення мотивів щодо позиції суду при застосуванні норм матеріального і процесуального права.

Згідно з уже розробленими теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики Європейського суду з прав людини, існують такі критерії мотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.

Національне законодавство, а саме частина перша статті 322 КАС України також висуває певні вимоги до змісту мотивувальної частини рішення суду апеляційної інстанції, зокрема, ця частина повинна складатися із: а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи та (або) інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Отже, оскільки судом касаційної інстанції встановлено неповноту судового розгляду, під час якого залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, то суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку по суті спору.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів Верховного Суду з огляду на указане встановила порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Одночасно, довід скаржника про невирішення судом клопотання щодо розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи в контексті порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права Верховний Суд відхиляє, адже до подання скаржником цього клопотання апеляційний суд вже постановив ухвалу про розгляд цієї справи у судовому засіданні із викликом учасників справи і повідомив сторін про судове засідання. За такої обставини жодні права та законні інтереси апелянта у цьому контексті не можуть вважатись порушеними.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 у касаційній скарзі хоча і оскаржує одночасно судові рішення обох інстанцій, проте не зазначає у чому саме полягають процесуальні порушення суду першої інстанції, правових підстав для скасування рішення окружного суду Верховний Суд не встановив.

Оскільки судом апеляційної інстанцій не було розглянуто клопотання сторони позивача щодо долучення до справи доказів, а також допит свідків, Верховний Суд дійшов висновку, що судове рішення суду апеляційної інстанції належить скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд до апеляційного суду.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові й встановити обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зуба Василя Васильовича задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року скасувати, а справу №140/395/23 направити на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

………………….

………………….

………………….

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду