ПОСТАНОВА
Іменем України
29 січня 2020 року
Київ
справа №820/5422/17
провадження №К/9901/24671/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом Державного підприємства "Сільськогосподарського підприємства Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 109)" до Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції Харківської області про скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Супруна Ю. О., та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Подобайло З. Г., суддів: Тацій Л. В., Григорова А. М.
І. Суть спору
1. У листопаді 2017 року Державне підприємство "Сільськогосподарського підприємства Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 109)" (далі - ДП "СГП ДКВС України (№ 109)") звернулось до суду з адміністративним позовом Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції Харківської області (далі - Міжрайонний ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах) про скасування постанови ВП № 52114748 від 01 листопада 2017 року.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що у рамках зведеного виконавчого провадження Міжрайонним ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах прийнято постанову ВП № 52114748 від 01 листопада 2017 року, якою накладено арешт на основний рахунок позивача № НОМЕР_1, який призначений для виплати заробітної плати працівникам підприємства.
2.1. Стверджує, що арешт зазначеного рахунка не дає змоги своєчасно проводити виплату заробітної плати, а також заборгованості по заробітній платі працівникам підприємства, що є першочерговими платежами.
2.2. Вважаючи, що постанова про арешт коштів боржника унеможливлює проведення обов`язкових платежів, а відтак призводить до збільшення боргових зобов`язань, ДП "СГП ДКВС України (№ 109)" звернулось до суду з вимогою про її скасування з метою відновлення платоспроможності підприємства щодо виплати заробітної плати працівникам.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. На виконанні у Міжрайонного ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах перебуває зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчих документів про стягнення грошових коштів з ДП "СГП ДКВС України (№ 109)" на користь юридичних та фізичних осіб.
4. Заступником начальника відділу Міжрайонного ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах прийнято постанову від 01 листопада 2017 року про арешт грошових коштів боржника ВП № 52114748, якою накладено арешт на спеціальні рахунки ДП "СГП ДКВС України (№ 109)".
5. Підставою для прийняття наведеної постанови слугувала наявність зведеного виконавчого провадження з виконання судового наказу № 922/2086/16, виданого 19 серпня 2016 року Господарським судом Харківської області щодо стягнення з ДП "СГП ДКВС України (№ 109)", код ЄДРПОУ 08680945 грошової суми на користь ФО-П ОСОБА_1 у розмірі 245901,36 грн., сума боргу по зведеному виконавчому провадження складає 1468994,55 грн., виконавчий збір 150964,51 грн., витрати виконавчого провадження 681,95 грн.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
6. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року, задоволено в повному обсязі.
7. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана позивачем постанова в частині накладення арешту на основний рахунок НОМЕР_1 ДП "СГП ДКВС України (№ 109)" не відповідає вимогам закону, що є підставою для її скасування в цій частині.
8. Зазначена позиція підтримана Харківським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
9. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові.
10. Свою касаційну скаргу мотивує неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, оскільки з реєстрів руху грошових коштів по рахункам за період з 01 лютого 2017 року по 01 грудня 2017 року вбачається, що рахунок НОМЕР_1 використовується не лише для виплат заробітної плати, але і проходять інші розрахунки не пов`язані з трудовими відносинами.
10.1. Наголошує, що боржник має право відкрити розрахунковий рахунок виключно для виплати заробітної плати, але він умисно цього не робить, використовуючи рахунок у своїй господарській діяльності.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
11. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
12. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
13. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
15. Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
16. Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
17. Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
18. Відповідно до пункту 7 частини другої статті 18 Закону 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейська обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
19. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (частина 2 статті 52 Закону 1404-VIII).
20. Згідно із частиною третьою статті 52 Закону 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
21. За змістом статті 56 Закон 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, у провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Такий арешт знімається, якщо протягом п`яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.
VI. Позиція Верховного Суду
22. Зміст спірних правовідносин, які склались у цій справі, зводиться до питання щодо правомірності постанови у зведеному виконавчому провадженні № 52114748 від 01 листопада 2017 року, якою накладено арешт на рахунок ДП "СГП ДКВС України (№ 109)" № НОМЕР_1 , з якого здійснюється виплата заробітної плати та сплата податків і зборів.
23. Так, приписами частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.
24. Заробітна плата в розумінні поняття "власності" є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України "Про працю".
25. Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.
26. Разом з цим слід зазначити, що відповідно до частини другої статті 48 Закону 1404-VIII забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання відкритих відповідно до статей 191 та 261 Закону України "Про теплопостачання", статті 151 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
27. Водночас, згідно з частинами третьою, четвертою статті 59 Закону 1404-VII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
28. Матеріалами справи, зокрема, довідкою відділення № 23 Публічного акціонерного товариства "Східно-Українській банк "Грант" підтверджується, що у ДП "СГП ДКВС України (№ 109)" є поточний рахунок № НОМЕР_1 , з якого здійснюються виплати заробітної плати співробітникам підприємства та обов`язкові платежі до бюджету та позабюджетним фондам.
29. При цьому на зазначений рахунок накладено арешт в межах оскаржуваної постанови.
30. Аналіз наведених правових норм свідчить, що виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства, а рахунки, передбачені для виплати заробітної плати, є рахунками зі спеціальним режимом, на які орган державної виконавчої служби відповідно до вимог законодавства не накладає арешт, оскільки накладення арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливить своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав на оплату праці громадян, які працюють на підприємстві.
31. При цьому слід зауважити, що виокремлення таких рахунків належить до повноважень органу державної виконавчої служби, про що неодноразово висловлювався Верховний Суд у постановах від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19, від 10 жовтня 2019 року у справі № 916/1572/19, від 17 січня 2020 року у справі № 340/1018/19.
32. За таких обставин та правового врегулювання Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність оскаржуваної постанови ВП № 52114748 від 01 листопада 2017 року, якою накладено арешт на рахунок № НОМЕР_1 , що, насамперед, порушує права боржника на користування вказаним рахунком, який використовується ним для виплати заробітної плати та сплати обов`язкових платежів до бюджету.
33. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
34. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
35. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VII. Судові витрати
36. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції Харківської області залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
Н. А. Данилевич