Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КАС ВП від 28.11.2019 року у справі №821/1168/16 Ухвала КАС ВП від 28.11.2019 року у справі №821/11...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.11.2019 року у справі №821/1168/16



ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 821/1168/16

адміністративне провадження № К/9901/29687/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Бучик А. Ю., Чиркіна С. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанови Херсонського окружного адміністративного суду (у складі головуючого судді Кисильової О. Й.) від 21 жовтня 2016 року та Одеського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Вербицької Н. В., суддів Джабурії О. В., Крусяна А. В. ) від 25 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської Медико-соціальної експертної комісії № 3, Комунального закладу "Херсонський обласний центр медико-соціальної експертизи", Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

УСТАНОВИЛ:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Херсонської міської Медико-соціальної експертної комісії № 3 (далі - Херсонська МСЕК № 3), Комунального закладу "Херсонський обласний центр медико-соціальної експертизи", Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила:

- визнати протиправною бездіяльність Херсонської МСЕК № 3, яка полягає в умисному невинесенні законного експертного рішення за результатами медико-соціальної експертизи, розпочатої 12 березня 2012 року;

- стягнути з Херсонської МСЕК № 3 матеріальну шкоду у вигляді неотриманої пенсії по інвалідності в розмірі 28 470,00 грн та моральну шкоду, завдану протиправною бездіяльністю відповідача, у розмірі 20 000,00 грн.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що протиправні дії Херсонської МСЕК № 3 щодо невстановлення їй групи інвалідності у період з 12 березня 2012 року до 22 жовтня 2014 року завдали їй матеріальну шкоду у зв'язку з неотриманням пенсії по інвалідності, в розмірі 28 470,00 грн та моральну шкоду, оцінену позивачкою в 20 000,00 грн.

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 21 жовтня 2016 року позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії Херсонської МСЕК № 3 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні їй статусу інваліда ІІІ групи інвалідності загального захворювання. Стягнув з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 27 608,60 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з підтвердження судовими рішення у справах № 821/4653/13-а та № 821/4052/14 протиправності дій Херсонської міської МСЕК № 3 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу інваліда ІІІ групи інвалідності загального захворювання. Ураховуючи, що позивачка протиправно була позбавлена можливості отримати пенсію по інвалідності у період з 01 квітня 2012 року по 22 жовтня 2014 року, суд вирішив стягнути на її користь упущену вигоду. Водночас, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки позивачкою не надано належних доказів спричинення їй такої шкоди.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 січня 2017 року скасував постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2016 року і прийняв нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що датою визначення ОСОБА_1 інвалідності є 22 жовтня 2014 року, а тому визначення дати інвалідності за рішенням МСЕК є визначальною для пенсійного органу для встановлення дати поновлення виплати пенсії по інвалідності, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності, а також стягнення з Херсонської міської МСЕК № 3 матеріальної та моральної шкоди не є належним способом захисту її прав та не підлягають задоволенню.

Не погодившись з такими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, у лютому 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року повністю та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2016 року в частині відмови в стягненні на її користь моральної шкоди і ухвалити нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивачка зазначила, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права і не дослідили належним чином усі обставини справи.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 03 квітня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ~law11~), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27 листопада 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України (у редакції ~law12~) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК від 23 березня 2011 року Серії 10 ААА № 229590 за результатами первинного огляду ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності з ураженням опорно-рухового апарату з причини загального захворювання строком до 01 квітня 2012 року.

23 травня 2012 року під час чергового огляду ОСОБА_1 Херсонська МСЕК № 3 відмовила їй у визначенні групи інвалідності, установивши, що у позивачки наявні помірні функціональні розлади, які відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я від 05 вересня 2011 року № 561 та постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 не дають підстав для визначення групи інвалідності (акт Херсонської МСЕК № 3 від 23 травня 2012 року № 449/11).

Не погоджуючись з такими висновками відповідача, ОСОБА_1 оскаржила акт Херсонської МСЕК № 3 від 23 травня 2012 року № 449/11 у судовому порядку, і Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 03 березня 2014 року у справі № 821/4653/13-а, залишеною без змін ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року і Вищого адміністративного суду України від 19 серпня 2014 року, визнав незаконною відмову Херсонської міської МСЕК № 3 у подальшому визначенні позивачці групи інвалідності та зобов'язав відповідача провести медико-соціальну експертизу ОСОБА_1 з метою вирішення питання про продовження групи інвалідності.

На виконання вказаного вище судового рішення, 16 квітня 2014 року Херсонська МСЕК № 3 повторно провела медико-соціальну експертизу ОСОБА_1 та згідно акту про проведення огляду МСЕК № 304/11 повторно прийняла рішення про відмову позивачці у встановленні інвалідності.

Не погодившись з вказаним рішенням Херсонської МСЕК № 3, ОСОБА_1 оскаржила його до суду.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року у справі № 821/4052/14, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року, визнано протиправним рішення Херсонської міської МСЕК № 3 від 16 квітня 2014 року про відмову ОСОБА_1 у встановленні інвалідності.

У подальшому, на виконання наведеного вище судового рішення, Херсонська МСЕК № 3 втретє провела огляд позивачки, за результатами якого безстроково встановила їй ІІІ групу інвалідності з ураженням опорно-рухового апарату з причини загального захворювання, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 22 жовтня 2014 року серії 12 ААА № 012948.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 оскаржила в судовому порядку рішення Херсонської МСЕК № 3 від 22 жовтня 2014 року в частині дати встановлення інвалідності та просила суд зобов'язати визнати дату встановлення інвалідності у цьому рішенні 12 березня 2012 року замість 22 жовтня 2014 року, і Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 05 вересня 2017 року у справі № 821/1168/16: зобов'язав Комунальний заклад "Херсонський обласний Центр медико-соціальної експертизи" Херсонської обласної ради визначити датою закінчення експертизи, розпочатої 12 березня 2012 року - 22 жовтня 2014 року, а також визначити датою встановлення інвалідності ОСОБА_1-12 березня 2012 року.

Крім того, суд визнав протиправним рішення Херсонської МСЕК № 3 від 17 вересня 2012 року щодо відмови у подальшому визначенні групи інвалідності і стягнув з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 5
000,00 грн.
Зазначене рішення в касаційному порядку не переглядалося і набрало законної сили з моменту проголошення.

Тобто, на момент даного судового розгляду датою встановлення інвалідності ОСОБА_1 є 12 березня 2012 року, а не 22 жовтня 2014 року.

Вважаючи, що відповідачі своєю протиправною бездіяльністю заподіяли їй матеріальну та моральну шкоду, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.

Судові рішення, ухвалені за результатом розгляду цього позову, є предметом касаційного перегляду в даній справі.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та стягнення з Херсонської МСЕК № 3 матеріальної шкоди у зв'язку з недоотриманням пенсійних виплат, суд апеляційної інстанції виходив з того, що інвалідність позивачці встановлена 22 жовтня 2014 року (з моменту проведення медичного огляду та видачі довідки до акта огляду МСЕК від 22 жовтня 2014 року серії 12 ААА № 012948), а тому Херсонська МСЕК № 3 не допустила протиправної бездіяльності і не повинна відшкодовувати ОСОБА_1 матеріальну шкоду. Водночас, апеляційний суд зазначив, що питання стосовно визначення дати встановлення інвалідності є предметом судового спору у справі № 821/30/16, яка на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень не була розглянута.

Колегія суддів вважає помилковими такі висновки суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.3 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - ~law14~) інвалідність, як міра втрати здоров'я, визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

За приписами ст. 1 Закону України від 06 жовтня 2005 року № 2961-IV "Про реабілітацію інвалідів в Україні" (далі - ~law16~) медико-соціальна експертиза - це визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, передбачено, що датою встановлення інвалідності (..) вважається день надходження до комісії документів, зазначених у п. 3 цього Положення (п. 8 Положення).

При цьому, за змістом ст. 36 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" у разі коли строк повторного огляду пропущено з поважної причини, виплата пенсії провадиться з дня припинення виплати до дня повторного огляду, але не більш як за 3 роки, якщо орган медико-соціальної експертизи визнає його за цей період інвалідом. При цьому, якщо при повторному огляді інваліда переведено до іншої групи інвалідності (вищої або нижчої), то пенсія за вказаний час виплачується за попередньою групою. Якщо виплату пенсії інвалідові, який втратив здоров'я внаслідок загального захворювання, було припинено у зв'язку з відновленням здоров'я або якщо він не одержував пенсії внаслідок нез'явлення на повторний огляд без поважних причин, то в разі наступного визнання його інвалідом, виплата раніше призначеної пенсії поновлюється з дня встановлення інвалідності знову за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше 5 років. Якщо минуло більше 5 років, пенсія призначається знову на загальних підставах.

Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно встановив, що визначення дати інвалідності за рішенням МСЕК є визначальною для пенсійного органу для встановлення дати поновлення виплати пенсії по інвалідності.

При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що призначення, зупинення або поновлення виплати пенсії входить до компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що належним способом захисту позивачки є визначення в судовому порядку дати встановлення їй інвалідності.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року у справі № 821/1168/16, яка ухвалена і набрала законної сили після прийняття оскаржуваного судового рішення апеляційного суду, датою встановлення інвалідності ОСОБА_1 визначено 12 березня 2012 року замість 22 жовтня 2014 року.

Виходячи з того, що датою встановлення інвалідності ОСОБА_1 є 12 березня 2012 року та ураховуючи зазначені вище законодавчі норми, територіальні органи Пенсійного фонду України зобов'язані поновити позивачці виплату пенсії по інвалідності з 12 березня 2012 року, а тому визнання протиправною бездіяльності та стягнення з Херсонської МСЕК № 3 матеріальної та моральної шкоди не є належним способом захисту прав та інтересів позивачки.

Колегія суддів також наголошує, що в разі невиплати пенсійним органом ОСОБА_1 пенсії по інвалідності саме з дати її визначення (12 березня 2012 року), позивачка не позбавлена можливості оскаржити такі дії територіального органу Пенсійного фонду України, звернувшись до адміністративного суду з позовом про перерахунок та виплату їй пенсії.

За таких обставин Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про наявність підстав для зміни постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року, виклавши мотивувальну частину оскаржуваного судового рішення апеляційної інстанції у редакції цієї постанови.

У решті постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року - підлягає залишенню без змін.

За правилами ст. 349, 351 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: (..) змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

У решті постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Саприкіна

Судді

А. Ю. Бучик

С. М. Чиркін
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати