Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.11.2018 року у справі №807/618/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2018 року

Київ

справа №807/618/16

провадження №К/9901/3309/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Закарпатської області, за участю третіх осіб: Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, Берегівський районний комітет профспілки працівників державних установ про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, та стягнення заробітної плати, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду,, прийняту 14 вересня 2017 року у складі головуючого судді - Гаврилка С.Є., та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду прийняту 30 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді: Пліша М.А., суддів: Святецького В.В., Ільчишин Н.В.,

І. Суть спору:

1. У травні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з позовом до Прокуратури Закарпатської області, за участю третіх осіб: Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, Берегівський районний комітет профспілки працівників державних установ, у якому, просила:

1.1. Визнати протиправними дії прокуратури Закарпатської області щодо процедури звільнення, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 02 липня 2015 року по 03 грудня 2015 року включно відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру», невиплати середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку та безпідставного стягнення профспілкових внесків за період роботи в органах прокуратури Закарпатської області;

1.2. Стягнути з прокуратури Закарпатської області на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 42482,05 гривень за період з 02 липня 2015 року по 03 грудня 2015 року включно відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру»;

1.3. Стягнути з прокуратури Закарпатської області на користь ОСОБА_1 незаконно утримані профспілкові внески в сумі 1481,27 гривень;

1.4. Зобов'язати прокуратуру Закарпатської області виплатити середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку;

1.5. Зобов'язати прокуратуру Закарпатської області відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30000,00 гривень".

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що вона працювала в органах прокуратури Закарпатської області з листопада 2011 року на різних посадах.

14 грудня 2015 року була звільнена зі своєї посади у зв'язку з реорганізацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури на підставі статті 51 частини 1 пункту 9 Закону України «Про прокуратуру».

2.1. Позивач зазначає, що існує два накази про звільнення прокурора Закарпатської області під одним і тим же реєстраційним номером та від тієї ж самої дати, але з різними підставами для звільнення.

2.2. Крім того, відповідачем з заробітної плати позивача за весь період роботи в органах прокуратури незаконно щомісяця утримувались профспілкові внески. Позивач зазначає, що жодних заяв про вступ у профспілкову організацію не подавав.

2.3. Також розрахунок з позивачем був здійснений не вчасно та не повністю чим відповідачем порушено приписи частини 1 статті 116 та статті 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

2.4. Окрім того прокуратурою Закарпатської області на момент звільнення позивача не виплачена в повному обсязі заробітна плата у відповідності до вимог частини 2 статті 81 Закону України «Про прокуратуру».

2.5. Позивач зазначає, що вказані вище дії відповідача заподіяли їй моральні страждання, а тому вважає, що відповідач згідно статті 237? КЗпП України зобов'язаний відшкодувати їй моральний збиток в розмірі 30000,00 гривень.

3. Відповідачі позов не визнали. Заперечуючи проти позовних вимог, зазначали, що враховуючи позицію Генеральної прокуратури України щодо необхідності доповнення підстав звільнення працівників прокуратури пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України з метою забезпечення їх гарантій на отримання вихідної допомоги при звільненні у зв'язку із скороченням, відділом роботи з кадрами до наказів про звільнення прокурорських працівників у тому числі і позивачу були внесені відповідні зміни. Таким чином на підставі вказаного, позивачу додатково було виплачено лише вихідну допомогу. З приводу тверджень позивача щодо неналежності її до первинних профспілкових організацій, то відповідач зазначає, що вони є неправдивими, оскільки із матеріалів засідань первинної профспілкової організації Берегівської міжрайонної прокуратури, позивач, як член такої організації брала активну участь у роботі вказаного органу та мала безпосереднє відношення до вирішення питання про розпорядження коштами профспілкової організації. Також представники відповідача зазначили, що відсутні правові підстави для виплати позивачеві заборгованості по заробітній платі за період з 02 липня 2015 року по 03 грудня 2015 відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру».

3.1. На підставі вищенаведеного просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

4. Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 14 вересня 2017 року позов задовольнив частково.

4.1. Визнав протиправними дії прокуратури Закарпатської області щодо не проведення розрахунку у день звільнення.

4.2. Визнав протиправними дії прокуратури Закарпатської області щодо стягнення з ОСОБА_1 профспілкових внесків.

4.3. Стягнув з прокуратури Закарпатської області на користь ОСОБА_1 1481,27 гривень стягнутих з неї профспілкових внесків.

4.4. Зобов'язав прокуратуру Закарпатської області виплатити ОСОБА_1 її середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме за період з 15 грудня 2015 року по 30 грудня 2015 року.

4.5. Стягнув з прокуратури Закарпатської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1500 гривень.

4.6. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

4.7. У задоволенні позовної заяви в частині решти позовних вимог відмовив.

5. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 30 жовтня 2017 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року по справі № 807/618/16 в частині стягнення з прокуратури Закарпатської області моральної шкоди скасував та в задоволенні позову в цій частині відмовив.

5.1. Змінив абзац п'ятий резолютивної частини постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року, виклавши його у такій редакції: Зобов'язати прокуратуру Закарпатської області виплатити ОСОБА_1 її середній заробіток в сумі 5016 (п'яти тисяч шістнадцять) гривень за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме за період з 15 грудня 2015 року по 30 грудня 2015 року.

5.2. В решті постанову залишив без мін.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

6. Позивач подала касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

7. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі позивач наполягає на тому, що наявні 2 накази прокурора Закарпатської області під одним і тим же реєстраційним номером та від тієї ж самої дати, але з різними підставами для звільнення. З першим наказом ознайомилася 15 грудня 2015 року, а з другим - 21 грудня 2015 року. Фактично відбулась підміна «заднім числом» наказу без дотримання вимог порядку внесення змін та доповнень до розпорядчих документів.

8. Позивач зазначає, що у випадку коли наказ скасовує (відміняє), змінює чи доповнює попередній розпорядчий документ або окремі його положення, то один із пунктів розпорядчої частини наказу повинен містити посилання на документ (пункт), що відміняється, із зазначенням дати, номера і заголовка.

9. Крім того, згідно нотаріально завіреної копії трудової книжки із записом «звільнено з посади прокурора прокуратури міста Ужгорода та з органів прокуратури Закарпатської області у зв'язку з реорганізацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури на підставі п.9 частини першої статті. 51 Закону України «Про прокуратуру» без посилання на КЗпП України, яке було дописано 21 грудня 2015 року.

10. 21 грудня 2015 року відділом роботи з кадрами прокуратури Закарпатської області в її присутності внесено до трудової книжки запис, а саме п.1 частини першої статті 40 КЗпП України, без дотримання вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 (далі Інструкція).

11. Так, відповідно до п. 2.10 Інструкції у разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким-то недійсний». Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

12. У період з набрання чинності 26 жовтня 2014 року Закону України «Про прокуратуру» до набрання чинності 09 грудня 2015 року змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505, розмір посадового окладу працівника прокуратури повинен був обчислюватись відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

13. Закони України «Про державний бюджет України на 2015 рік» та «;Про прокуратуру» є спеціальними нормативно - правовими актам якими визначено механізм фінансування оплати праці працівників прокуратури та розміри заробітної плати відповідно, а тому правильним буде, з часу набрання законної сили Закону України «Про прокуратуру», застосовувати саме його норми, оскільки при рівнозначних нормативно-правових актах він є актом, який набрав законної сили по даті пізніше ніж Закон України «Про державний бюджет України на 2015 рік». Будь - яких посилань в Законі України «Про прокуратуру» щодо застосування його норм з урахуванням обмежень, які містить Закон України «Про державний бюджет України на 2015 рік», не міститься.

14. Разом з тим відсутність механізму реалізації права працівника прокуратури на заробітну плату в розмірі, передбаченому Законом у зв'язку з невнесенням відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. № 505, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки закони України мають вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України, а також, у зв'язку з тим, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

15. Правова позиція Верховного суду України у справі № 6-2912цс16 від 18.01.2017 р. передбачає, що відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

16. Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. А згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

17. Поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків (п.2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року).

18. Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237? цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

19. Позивач вважає, що аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

20. На підставі наведеного позивач просить прийняти нову постанову якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі .

21. Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу в яких посилаючись на безпідставність та необґрунтованість останньої просить залишити її без задоволення, а рішення судів без змін.

22. Верховний Суд ухвалою від 2 січня 2018 року відкрив касаційне провадження за цією касаційною скаргою.

ІV. Установлені судами фактичні обставини справи

23. ОСОБА_1 з листопада 2011 року по грудень 2015 року працювала на різних посадах в органах прокуратури.

24. 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України № 1697-VII «Про прокуратуру».

25. У відповідності до статті 51 частини першої пункту 9 Закону України «Про прокуратуру» прокурор звільняється з посади, зокрема, у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

26. Наказом прокурора Закарпатської області № 1178 к від 14 грудня 2015 року позивача звільнено з посади прокурора прокуратури міста Ужгорода та з органів прокуратури Закарпатської області у зв'язку з реорганізацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури на підставі статті 51 частини 1 пункту 9 Закону України «Про прокуратуру».

27. Відповідачем також був виданий ще один Наказ прокурора Закарпатської області № 1178 к від 14 грудня 2015 року, яким позивача звільнено з посади прокурора прокуратури міста Ужгорода та з органів прокуратури Закарпатської області у зв'язку з реорганізацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури на підставі статті 51 частини першої пункту 9 Закону України «Про прокуратуру», статті 40 частини першої пункту 1 КЗпП України.

28. Отже, судом встановлено, що наявні два накази прокурора Закарпатської області під одним реєстраційним номером та від тієї ж самої дати щодо звільнення позивача.

29. Крім того, судами встановлено і не заперечується сторонами, що фактичний розрахунок із позивачем відбувся 30 грудня 2015 року, що стверджується банківською випискою та довідкою від 06 вересня 2017 року за № 113-вих 17.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування, Позиція Верховного Суду

30. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» щодо удосконалення та особливостей застосування окремих положень» було внесено ряд змін.

31.1. Зокрема, у розділі XII «Прикінцеві положення» законодавець визначив, що Закон України «Про прокуратуру» набирає чинності з 15 липня 2015 року, крім: статті 12 та Додатка до цього Закону щодо переліку та територіальної юрисдикції місцевих прокуратур, які набирають чинності з 15 грудня 2015 року. Підпункт 1 пункту 3 доповнено словами "(їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року".

32. Таким чином законодавець визначив, що з 15 грудня 2015 року починають функціонувати місцеві прокуратури.

32.1. Відтак 14 грудня 2015 року є останнім робочим днем попередніх працівників прокуратур, які з 15 грудня 2015 року припиняють свою діяльність.

32.2. У зв'язку з цим дата, яка зазначена у спірному наказі - « 14 грудня 2015 року» відповідає Закону України «Про прокуратуру» та вказує на те, що 14 грудня 2015 року у позивача був останній робочий день на посаді прокурора прокуратури міста Ужгорода.

33. Отже, наявність двох наказів з однією ж тією датою та номером не свідчить про наявність порушених відповідачем прав, свобод та інтересів позивач.

34. Відповідно до статті 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).

35. Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про оплату праці» відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством.

36. Відповідно до статті 7 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі. Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити. Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. При створенні профспілки прийом до неї здійснюється установчими зборами.

37. Частиною третьою статті 42 цього ж Закону визначено, що за наявності письмових заяв працівників, які є членами профспілки, роботодавець щомісячно і безоплатно утримує із заробітної плати та перераховує на рахунок профспілки членські профспілкові внески працівників.

38. Судами з'ясовано, що згідно розрахункових листів із заробітної плати позивача за весь період роботи в органах прокуратури щомісяця утримувалися профспілкові внески, загальна сума яких складає 1487,27 гривень.

39. Відповідно до листа прокуратури Закарпатської області від 31 березня 2016 року позивача було повідомлено про те, що утримані з позивача профспілкові внески за період роботи в органах прокуратури області перераховані на рахунки первинних профспілкових організацій, які діяли у Берегівській та Хустській міжрайонних прокуратурах.

40. Разом з тим, згідно відповідей Берегівської місцевої прокуратури від 17 лютого 2016 року, Хустської місцевої прокуратури від 17 лютого 2016 року, Ужгородської місцевої прокуратури від 19 лютого 2016 року на інформаційний запит позивача в частині надання копії заяви про вступ до первинної організації профспілки прокуратури, зазначено, що така заява відсутня.

41. Крім того, судами правильно враховано, що відповідно до частини третьої статті 81 Закону України «Про прокуратуру» посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлено у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат. Посадовий оклад керівника місцевої прокуратури встановлено у розмірі 1,5 посадового окладу прокурора місцевої прокуратури ( п. 11 частини п'ятої статті 81 цього Закону).

42. Абзацом 2 підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ) Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом.

43. Відповідно до статті 8 Закону України «Про оплату праці» умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті та частиною першою статті 10 цього Закону.

44. Згідно зі статтею 13 цього Закону оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці вищезазначених установ і організацій затверджуються одночасно з бюджетом.

45. Пунктом 9 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», що діяв на час спірних відносин, установлено, що норми і положення, зокрема статті 81 Закону України «Про прокуратуру», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

46. Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року за № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року за № 763, визначено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури.

47. Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року за № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (набрала чинності з дня її опублікування - 15 грудня 2015 року та застосовується з 01 грудня 2015 року) визначено, що у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисі прокуратури, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 № 505.

48. Таким чином, на час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників прокуратури була закріплена постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року за № 505, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року за № 763. Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу ХIII Закону України № 1697-VII обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.

49. Згідно з частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

50. Відповідно до частини першої статті 50 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

51. Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

52. Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

53. Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що відповідач зобов'язаний виплатити ОСОБА_1 її середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 15 грудня 2015 року по 30 грудня 2015 року. Проте суд першої інстанції задовольняючи вимоги в цій частині не зазначив суми середнього заробітку, яку слід виплатити, а тому його постанова в цій частині була змінена судом апеляційної інстанції.

54. Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди Верховний Суд зазначає наступне.

55. Відповідно до статті 237? Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а позивачем не надано доказів, що про заподіяння шкоди.

56. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

57. З огляду на вищенаведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача шкоди.

58. Враховуючи наведені норми діючого законодавства та встановлені судами фактичні обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо часткового задоволення позовних вимог.

59. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

60. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

61. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

62. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду прийняту 14 вересня 2017 року в не скасованій і не зміненій частині та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду прийняту 30 жовтня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець