ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 400/878/20

адміністративне провадження № К/9901/19697/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шевцової Н. В.,

суддів: Смоковича М. І., Соколова В. М.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 400/878/20

за позовом ОСОБА_1

до Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

про визнання протиправними та скасування постанов

за касаційною скаргою Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2020 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Шевчук О. А., суддів:

Бойка А. В., Федусика А. Г.,

УСТАНОВИЛ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.

Одеса) (далі - відповідач, Відділ виконавчої служби), в якому просив визнати протиправними та скасувати:

1.1. постанову про стягнення виконавчого збору ВП №53335560 від 28 січня 2020 року;

1.2. постанову про відкриття виконавчого провадження № 61106674 від 30 січня 2020 року.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані постанови є протиправними, оскільки відповідач не здійснював примусове виконання, виконавчий лист було повернуто стягувачу, а сума виконавчого збору обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум відповідно до статті 27 Закону України "Про виконавче провадження".

3. Відповідач надав відзив, в якому просить у задоволенні позову відмовити, оскільки спірні постанови прийняті відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4.06 лютого 2017 року відповідачем відкрито виконавче провадження № 53335560 з виконання виконавчого листа №490/323/16-ц, виданого 19 січня 2017 року Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторінг Україна" заборгованості в сумі 51455,50 доларів США, що складає еквівалент 1 194 127,78 грн та судового збору 98 777,78 грн з кожного.

5. У ході здійснення виконавчого провадження державним виконавцем стягнуто частково виконавчий збір в сумі 524,52 грн.

6.28 січня 2020 року державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа на підставі заяви стягувача згідно пункту 1 частини першої статті 37 "Про виконавче провадження".

7.28 січня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого зору на суму залишку, а саме 119 876,03 грн.

8.30 січня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61106674 на підставі постанови про стягнення виконавчого збору.

9. Судами попередніх інстанцій установлено, що державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом №490/323/16-ц, виданого 19 січня 2017 року Центральним районним судом м.

Миколаєва, а також державний виконавець не стягував у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому листі.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

10. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

11. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що частина третя статті 40 Закону є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки стягнення виконавчого збору, а тому загальні правила встановлені частинами 1 та 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" не можуть застосовуватись.

12. У зв'язку із закінченням виконавчого провадження настають наслідки передбачені частиною третьою статті 40 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору. При цьому норми частинами 1 та 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" містять вичерпний перелік підстав та умови за якими виконавчий збір не стягується, які на спірні правовідносини не розповсюджуються.

13. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2020 року скасовано рішення суду першої інстанції, прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги.

13.1. Визнано протиправною та скасовано постанову про стягнення виконавчого збору ВП №53335560 від 28 січня 2020 року;

13.2. Визнано протиправною та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження №61106674 від 30 січня 2020 року.

14. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення. Судом апеляційної інстанції ураховано правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року в справі №2540/3203/18.

ІV. Касаційне оскарження

15. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 10 серпня 2020 року.

16. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року в справі №2540/3203/18, оскільки вона надає тлумачення статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року.

17. Відповідач свої доводи обґрунтовує тим, що у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення прав дитини на належне утримання" від 03 липня 2018 року статтю 27 Закону України "Про виконавче провадження" викладено у новій редакції і тепер розмір виконавчого збору розраховується не від фактично стягнутої суми, а від суми, які підлягає стягненню.

18. У зв'язку із зазначеним скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

19. Касаційна скарга скаржника не містить клопотання про розгляд справи за участі його представника.

20. Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано з Миколаївського окружного адміністративного суду справу № 400/878/20 (суддя-доповідач Шевцова Н. В., судді: Смокович М. І., Соколов В. М.

21.18 листопада 2020 року справа № 400/878/20 надійшла до Верховного Суду.

22.05 жовтня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач спростовував доводи касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

23. Відзив на касаційну скаргу не містить клопотання про розгляд справи за участі представника позивача.

V. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду

24. Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

25.8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

26. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

27. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року №394-IX.

28. За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі-Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі-Закон № 1404-VIII, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі-Закон № 1404-VIII, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі-Закон № 1404-VIII та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі-Закон № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню.

30. За ~law29~ заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені ~law30~.

31. Відповідно до ~law31~ виконавець зобов'язаний вживати передбачених ~law32~ заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

32. Згідно з ~law33~ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ~law34~, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

33. Частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ~law35~.

34. Так, відповідно до ~law36~ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

34.1. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

35. За приписами ~law37~ виконавчий збір не стягується:

35.1.1. за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

35.1.2. у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

35.1.3. якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

35.1.4. за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

35.1.5. у разі виконання рішення приватним виконавцем;

35.1.6. за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

36. Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

37. Відповідно до ~law43~ виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

38. За правилами ~law44~ повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ~law45~.

39. Приписами ~law46~ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

40. ~law47~ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених ~law48~, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених ~law49~), 11,14 і 15 ~law50~, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому ~law51~.

41. Згідно з ~law52~ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами ~law53~ або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

42. Отже, з аналізу вищенаведених норм ~law54~ (у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року), слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

43. Між тим, Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесено зміни до ~law55~.

44. З урахуванням наведених змін, за змістом ~law56~ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

45. Тобто, з урахуванням редакцій ~law57~, які були чинними у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: в період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

46. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

47. Конституційний Суд України в рішенні від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини 1 статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

48. Отже, положення ~law58~ в редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, зменшували відповідальність позивача, як боржника, у порівнянні з нормами ~law59~ в редакції, яка була чинна після 28 серпня 2018 року, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

49. З урахуванням того, що внесені Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII зміни до ~law60~ погіршили становище боржника - ОСОБА_1, а також того, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі в розмірі 119 876,03 гривень і, відповідно, відкриття виконавчого провадження з виконання такого рішення органу державної виконавчої служби.

50. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року в справі № 1340/5053/18.

51. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, проте вважає помилковими мотиви, якими керувався суд, задовольняючи позов. Підставою задоволення позову в цій справі має бути необхідність застосування до спірних правовідносин приписів ~law61~ в редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, оскільки у процесі виконання судового рішення становище боржника було погіршеним у зв'язку із прийняттям змін до ~law62~, що суперечить статті 58 Конституції України.

52. Отже, постанову суду апеляційної інстанції слід змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

VІІ. Судові витрати

53. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задовольнити частково.

2. Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2020 року в справі № 400/878/20 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. В іншій частині постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2020 року в справі № 400/878/20 залишити без змін.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді Н. В. Шевцова

М. І. Смокович

В. М. Соколов