ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2018 року

Київ

справа № 806/1285/17

адміністративне провадження № К/9901/32779/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2017 (суддя Черноліхов С.В.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 (головуючий Капустинський М.М., судді: Моніч Б.С., Охрімчук І.Г.)

у справі № 806/1285/17 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області) від 08.12.2016 № 0003744000 про застосування фінансових санкцій у розмірі 6 800 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017, позов задоволено, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення.

Не погодившись з постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій Житомирська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування касаційної скарги податковий орган зазначає, оскільки судами попередніх інстанцій було допущено невідповідність висновків суду обставинам справи, не надано належної правової оцінки фактам та доказам, що призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач вважає, що висновки акту щодо встановлених порушень є обґрунтованими і відповідають фактичним обставинам справи, а податкове повідомлення-рішення - законним.

Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що працівниками податкового органу проведено фактичну перевірку магазину, розташованого за адресою АДРЕСА_1, який належить ФОП ОСОБА_2, з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та паливом, за результатами якої складено акт від 17.11.2016 № 368/40/НОМЕР_1.

Відповідно до акту перевірки ФОП ОСОБА_2 здійснює у магазині роздрібну торгівлю алкогольними напоями (пивом) за наявності відповідної ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом) від 26.04.2014 реєстраційний № 606082701055, а також, що 03.07.2016 та 04.07.2016 відбулась реалізація пива «Чернігівське світле» на розлив, однак, магазин не є закладом громадського харчування. Відповідачем зроблений висновок про порушення статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в частині реалізації алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці без статусу закладу громадського харчування.

У результаті перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким контролюючим органом застосовано фінансові санкції у сумі 6800,00 грн. за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв.

За наслідками адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

На думку відповідача, позивач допустив порушення, передбачене статтею 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», яким встановлена заборона щодо продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, який дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.

Згідно з абзацом десятим частини другої статті 17 Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону у розмірі 6800 гривень.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями регулюється також Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854 (далі - Правила).

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 Правил роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, а також заклади ресторанного господарства.

Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів (пункт 22 Правил).

Зазначені норми законодавства встановлюють, що торгівля алкогольними напоями з метою їх споживання на місці дозволена лише суб'єктам господарювання, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів. Недотримання таких умов є підставою для застосування штрафних санкцій у розмірі визначеному Законом.

Задовольняючи позовні вимоги, висновки судів попередніх інстанцій висновувалися з того, що оскільки під час перевірки посадовими особами не встановлено факту продажу позивачем пива на розлив саме для споживання на місці.

Зокрема, в акті жодним чином не відображено, що продаж алкогольних напоїв на розлив здійснювався у приміщенні магазину, в якому наявні будь-які спеціально обладнані місця для споживання алкогольних напоїв одразу після їх придбання (столи, стільці), а також наявність посуду, в якому неможливо придбати такі напої "на винос".

Окрім того, матеріалами справи підтверджується право позивача на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом). Позивач має відповідну ліцензію, тому підстав для застосування до ФОП ОСОБА_2 фінансових санкцій відповідно до частини другої статті17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у вигляді штрафу у розмірі 6 800 грн. - не було.

До таких висновків суди дійшли з огляду на надання правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, наданих сторонами на підтвердження своїх доводів та заперечень щодо фактичних обставин справи.

Висновки судів спростовують доводи відповідача, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт продажу позивачем пива для його споживання на місці, оскільки підтверджено лише факт продажу алкогольного напою, проте не факт споживання його на місці реалізації. Таким чином, в даному випадку має місце продаж алкогольних напоїв, який є різновидом роздрібної торгівлі, а не продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці.

Під час перевірки посадовими особами не було встановлено факту продажу позивачем пива на розлив саме для споживання на місці, а матеріалами справи, зокрема, актом перевірки, підтверджується право позивача на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом), оскільки позивач має відповідну ліцензію.

Статтею 69 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 72 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) встановлено, що звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні встановлює обов'язок адміністративного суду враховувати такі обставини при вирішенні даної справи.

Частиною першою-другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Недоведеність з боку відповідача належними доказами складу правопорушення передбаченого статтею 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», та як наслідок відсутності підстав для застосування визначеного абзацом десятим частини другої статті 17 цього Закону штрафної (фінансової) санкції у сумі у сумі 6800 грн., внаслідок чого спірне податкове повідомлення-рішення не є законним та обґрунтованим.

При розгляді та вирішенні справи суди попередніх інстанції надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам. Жодні доводи скаржника не спростовують правильності прийнятих судами попередніх інстанцій рішень.

Судом касаційної інстанції встановлено, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм належну правову оцінку на підставі норм закону.

Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України унормовано, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду