ПОСТАНОВА

Іменем України

28 квітня 2020 року

Київ

справа №611/26/17

адміністративне провадження №К/9901/43531/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області

про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання постанови суду

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 27 вересня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Коптєв Ю.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Калиновського В.А., суддів Бондара В.О., Кононенко З.О.),

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

18 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в порядку передбаченому частиною дев`ятою статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), в якій просив:

визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області щодо розрахунку і виплати компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування його легкового автомобіля на підставі листа Міністерства соціальної політики України від 28 жовтня 2013 року щодо роз`яснення порядку застосування пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №228, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 7 серпня 2013 року №536 та від 11 лютого 2015 року № 47 у сумі 285 грн.

зобов`язати Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області на виконання постанови колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі №611/26/17 донарахувати та виплатити ОСОБА_1 3134,9 грн компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування його легкового автомобіля за 2017 рік.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що суб`єктом владних повноважень у вересні 2017 року, за весь поточний рік, виплачена компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля, розмір якої не відповідає постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року. Всупереч пункту 2 та пункту 5 Порядку виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та транспортне обслуговування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №228 (далі - Постанова №228), виплата компенсації у сумі 285 грн здійснена на підставі листа Міністерства соціальної політики України від 28 жовтня 2013 року щодо роз`яснення порядку застосування пункту 2 вищевказаної постанови.

Також заявник посилаючись на те, що розмір компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування його автомобіля, з урахуванням Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», становить 3 419, 90 грн, просив зобов`язати Управління соціального захисту населення на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року нарахувати та виплатити йому 3 134, 90 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 27 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року, в задоволенні заяви відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заявлені вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на хибному висновку щодо трактування пункту 2 Постанови №228 стосовно розрахунку компенсації, яка проводиться у відсотках до прожиткового мінімуму у розрахунку на місяць у зв`язку із зміною прожиткового мінімуму протягом року, а не у відсотках прожиткового мінімуму щомісячно, а тому Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області при проведенні нарахування та виплати грошових компенсацій на транспортне обслуговування за 2017 рік діяло в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким його заяву задовольнити в повному обсязі.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами апеляційної інстанції неправильно застосовано пункти 2, 5 Постанови №228 та помилково застосовано до спірних правовідносин лист Міністерства соціальної політики України від 28 жовтня 2013 року щодо роз`яснення порядку застосування пункту 2 вказаної Постанови.

Зазначене, на думку ОСОБА_1 , свідчить про те, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам статті 159 КАС України, а саме щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Позиція інших учасників справи

18 грудня 2017 року до суду надійшли заперечення Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в яких зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №611/26/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ухвалою від 27 квітня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №611/26/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 28 квітня 2020 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 8 лютого 2017 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 8 лютого 2017 року у справі №611/26/17 скасовано, визнано неправомірною відмову Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області щодо непроведення ОСОБА_1 в призначенні грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля, відповідно до вимог Постанови №228; зобов`язано Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області призначити та виплачувати ОСОБА_1 грошову компенсацію на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів відповідно до вимог Постанови №228, починаючи з 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2017 року касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області у справі № 611/26/17 залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Барвінківського районного суду Харківської області від 27 вересня 2017 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року не відповідають, а доводи касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 267 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Відповідно до положень частини дев`ятої статті 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Аналогічні положення містить і КАС України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року, зокрема статтею 382 цього Кодексу визначено, що порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, згідно якої особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 5 лютого 2020 року у справі №640/10843/19.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було подано заяву в порядку, передбаченому частиною дев`ятою статті 267 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі №611/26/17.

Постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 27 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року, в задоволенні зазначеної заяви відмовлено.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що виплату ОСОБА_1 грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля проведено Управлінням соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області за 2017 ріку в розмірі 285 грн в повному обсязі. При цьому суди погодилися, що розмір грошової компенсацій розраховано відповідачем із застосуванням наведеної вище формули: ((1247 грн х 4 міс.) + (1312 грн. х 7 міс.) + 1373 грн) : 12 міс. Х 22 % = 285 грн.

Також, при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій посилалися на лист Міністерства соціальної політики України від 28 жовтня 2013 року №2249/19/93-13, яким було надано роз`яснення щодо порядку застосування пункту 2 Постанови №228, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 7 серпня 2013 року №536.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на хибному висновку щодо трактування пункту 2 Постанови №228 стосовно розрахунку компенсації, яка проводиться у відсотках до прожиткового мінімуму у розрахунку на місяць у зв`язку із зміною прожиткового мінімуму протягом року, а не у відсотках прожиткового мінімуму щомісячно.

Однак, колегія суддів Верховного Суду не погоджується із такими висновками судів попередніх інстанції, виходячи із наступного.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання інвалідами фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначені Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 6 жовтня 2005 року №2961-ІV.

Відповідно до частини шостої статті 28 цього Закону порядок виплати і розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Постанови №228 установлено, що грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів виплачуються інвалідам, законним представникам дітей-інвалідів, що мають автомобілі та мотоколяски, - у розмірі відповідно 22 відсотки та 16 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.

Відповідно до пункту 5 Постанови №228 компенсації виплачуються рівними частинами двічі на рік - у березні за перше та у вересні за друге півріччя поточного року з дня їх призначення.

Наведене нормативне регулювання дає підстави стверджувати, що розмір грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів, показники, за якими вона визначається, порядок та періодичність її виплати точно встановлені законодавством, яке не передбачає компетенції центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики (забезпечує формування та реалізацію здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб), давати роз`яснення з питань визначення розміру грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів, що виплачуються особам з інвалідністю, законним представникам дітей з інвалідністю, що мають автомобілі та мотоколяски.

Показники і параметр розміру грошової компенсації у нормативному акті виписані достатньо чітко і однозначно для того, щоб визначити і виплати конкретну суму цього платежу.

Зокрема, положення пунктів 2, 5 Постанови №228 треба розуміти так, що 22 або 16 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, є сумою, яка належить до сплати за кожен місяць відповідного півріччя, що виплачується двічі на рік рівними частинами.

Лист Міністерства соціальної політики України від 28 жовтня 2013 року № 2249/19/93-13, на який посилаються органи соціального захисту населення при обчисленні грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів, що виплачується, зокрема інвалідам, не є нормативно-правовим актом, носить рекомендаційний характер, а тому не підлягає застосуванню при визначенні розміру зазначеної виплати.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що судами попередніх інстанцій оскаржувані судові рішення прийнято із неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме пунктів 2 та 5 Постанови №228.

Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 23 жовтня 2018 року у справі №550/196/16-а.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць у 2017 році становив: 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні.

Судами попередніх інстанцій було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем на виконання зазначеного вище судового рішення у справі №611/26/17 нараховано 285 грн, що суперечить нормам зазначеного вище законодавства та, відповідно, є підставою для визнання неправомірними дій Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області щодо розрахунку і виплати позивачу компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування його легкового автомобіля на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі №611/26/17, оскільки спірна компенсація має нараховуватись позивачу щомісяця у розмірі 22 відсотків від місячного розміру прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, а виплата нарахованих за кожен місяць сум має здійснюватися місцевою державною адміністрацією двічі на рік - у березні за перше та у вересні за друге півріччя відповідного року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме пункти 2, 5 Постанови №228, у зв`язку із чим, суд приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а заява ОСОБА_1 - частковому задоволенню.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Зважаючи на те, що особа, яка подає касаційну скаргу, звільнена від сплати судового збору, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 249, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359, 383 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 27 вересня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі №611/26/17 задовольнити частково.

Ухвалити нове рішення.

Визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області щодо виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі №611/26/17.

Встановити судовий контроль за виконанням постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі №611/26/17 та зобов`язати Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області у місячний строк подати звіт про виконання рішення суду до Верховного Суду.

В іншій частині заяви ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі №611/26/17 відмовити.

Постанову направити Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області для вжиття заходів щодо виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі №611/26/17, а ОСОБА_1 до відома.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко