Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.11.2018 року у справі №803/285/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року

м. Київ

справа №803/285/18

адміністративне провадження №К/9901/2479/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т. Г.,

суддів: Стеценка С. Г., Тацій Л. В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу №803/285/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія Базальту" до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія Базальту" на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року (суд у складі: судді-доповідача - Шинкар Т. І., суддів: Пліша М. А., Глушка І. В)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Технологія Базальту" звернулось в суд з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило:

1.1. визнати протиправними дії відповідача щодо повернення ТОВ "Технологія Базальту" на доопрацювання матеріалів справи про видачу дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;

1.2. зобов'язати відповідача розглянути питання щодо видачі ТОВ "Технологія Базальту" дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та прийняти рішення, яким встановити можливість видачі такого дозволу.

2. Позовна заява мотивована тим, що листами від 17.07.2017 року та 24.11.2017 року ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області повернуто на доопрацювання документи, подані позивачем для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Підставою для такого повернення стало те, що подані документи не містять повної інформації, необхідної для прийняття рішення щодо можливості видачі дозволу на викиди.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року № 302 "Про затвердження Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи" не передбачено право відповідача повертати на доопрацювання документи за наслідками розгляду заяви про видачу дозволу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області щодо повернення на доопрацювання документів, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ" для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами 20 листопада 2017 року.

Зобов'язано Головне управління Держпродспоживслужби у Волинській області повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ" від 20 листопада 2017 року та додані до неї документи для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та прийняти рішення, яким встановити можливість видачі такого дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ".

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що до поданої заяви про видачу дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря позивачем були долучені усі документи, необхідні для прийняття відповідачем рішення. Разом з тим, в порушення вимог чинного законодавства, відповідач не прийняв жодного із передбачених законом рішень. Порушення, на які вказує відповідач, виникли не з вини позивача та не можуть бути ним усунуті, відтак, неможливість отримання зазначеного вище дозволу унеможливлює вільну реалізацію ТОВ "ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ" правомочностей власника майна (заводу).

5. Особи, які не брали участі у розгляді справи у суді першої інстанції - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду апеляційної інстанції із апеляційними скаргами на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року.

6. Апеляційні скарги мотивовані тим, що рішенням суду першої інстанції порушені їх права на безпечні умови проживання як осіб, які проживають у санітарно-захисній зоні заводу, що належить позивачу

Апелянти вказали, що отримання позивачем дозволу на викиди забруднюючих речовин спричинить негативні наслідки життю та здоров'ю мешканців санітарно-захисної зони.

7. Зважаючи на вказані вище обставини, суд апеляційної інстанції відкрив провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

8. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Технологія Базальту" на доопрацювання матеріалів справи щодо видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Зобов'язано Головне управління Держпродспоживслужби у Волинській області розглянути заяву з пакетом документів, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Технологія Базальту" 20.11.2017 року щодо отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

9. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд не може надавати вказівки відповідачу прийняти рішення, яким встановити можливість видачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Технологія Базальту" дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, оскільки це є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Технологія Базальту" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

11. Касаційна скарга аргументована тим, що суд апеляційної інстанції, відкриваючи апеляційне провадження у справі, не обґрунтував належним чином, чим саме порушені права та інтереси апелянтів.

Касатор також вказав, що жодних дій щодо порушення санітарно-захисної зони заводу ні позивачем, ні попереднім власником заводу здійснено не було. Під житлову забудову у санітарно-захисній зоні заводу були незаконно виділені земельні ділянки Підгайцівською сільською радою, та в подальшому проекти житлових забудов були затверджені (погоджені) рядом державних органів, в тому числі, і екологічними службами. Проте, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на вказані вище доводи позивача.

Стосовно висновків апеляційного суду щодо неможливості втручання у дискреційні повноваження відповідача, касатор зазначив, що порушене право позивача можливо відновити лише шляхом зобов'язання Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області прийняти рішення щодо можливості видачі ТОВ "Технологія Базальту" дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

12. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: cудді-доповідача - Анцупової Т. О., суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П., ухвалою від 28 січня 2019 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

13. У зв'язку із обранням до складу Великої Палати Верховного Суду судді-доповідача Анцупової Т. О. (відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційної скарги у справі № 803/285/18.

14. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 червня 2020 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стрелець Т. Г., судді: Стеценко С. Г., Тацій Л. В., справу передано головуючому судді.

15. Відповідач та особа, яка не є стороною у справі, проте вважає, що суди вирішили питання про її права, свободи та інтереси - ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Войта Юрія Петровича подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

16. Товариство з обмеженою відповідальністю "Технологія Базальту" зареєстровано
28.08.2015, основний вид економічної діяльності - 23.99 виробництво неметалевих мінеральних виробів.

17. Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.10.2015 Товариству на праві приватної власності належить приміщення заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів, по вул. Липинського, 7, с. Струмівка, Луцький район, Волинська області, загальною площею 4580,9 кв. м (т.1 а. с.20).

18.10.07.2017 року ТОВ "Технологія Базальту" через Центр надання адміністративних послуг подало заяву та наступні документи: звіт по інвентаризації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, викидів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання; документи в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин, в письмовій та електронній формах; копія акта санітарно-епідеміологічного обстеження, складеного спеціалістами управлінь Держпродспоживслужби у районах та містах Волинської області по Ф-315/о; копії протоколів лабораторних досліджень об'єктів довкілля; погоджені з Держпродспоживслужбою періодичність виробничого лабораторного контролю, місця виміру і перелік шкідливих речовин, які контролюються; копія документа, який підтверджує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, для прийняття Головним управлінням Держпродспоживслужби у Волинській області рішення щодо погодження видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (в частині процедури отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами).

19. Листом від 17.07.2017 року №4.1-09/2772 Головне управління Держпродспоживслужби у Волинській області повернуло подані заву та документи на доопрацювання, оскільки такі не містять повної інформації, необхідної для прийняття рішення щодо можливості видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин, а саме: нормативний розмір санітарно-захисної зони Товариством не дотриманий (згідно ДСП 175-96 становить 300м), найближча житлова забудова знаходиться на відстані 80м. Одночасно проінформовано, що Держпродспоживслужба не несе відповідальність за незаконне розміщення будь-яких об'єктів (т.1 а. с.22).

20.20.11.2017 року ТОВ "Технологія Базальту" подало повторно через Центр надання адміністративних послуг заяву із вказаними вище документами. Просило Головне управління Держпродспоживслужби у Волинській області видати рішення щодо погодження видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин у повітря на об'єкт - завод по вул. Липинського, 7, с. Струмівка, Луцький район, Волинська області (т.1 а. с.21,27).

21. Листом від 24.11.2017 року №4.1-09/2772 Головне управління Держпродспоживслужби у Волинській області повернуло подані заву від 10.07.2017 року та документи на доопрацювання, оскільки подані документи не містять повної інформації, необхідної для прийняття рішення щодо можливості видачі дозволу на викиди, а саме: нормативний розмір санітарно-захисної зони Товариством не дотриманий (згідно ДСП 175-96 становить 300м), найближча житлова забудова знаходиться на відстані 80м; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 13.07.2006 №05.03.02-07/33070 на робочий проект "Завод по виробництву панелей, матів та фігурних ізоляційних деталей, потужністю 5 тис т/рік (мінеральної вати) в с. Струмівка Луцького району по вул. Липинського, 7" в частині зменшення розміру санітарно-захисної зони до 80 м виданий заявнику експертизи ТОВ "Мінмат Ревербері", враховуючи постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2009 року по справі №22а-13831/08/9104, втратив силу (т.1 а. с.24).

22. Вважаючи такі дії Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

24. Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

25.8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

26. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

27. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

28. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" від
16.10.1992 №2707-XII, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, (далі - ~law17~) для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ~law18~ викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

До другої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування (~law19~).

Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ "Технологія Базальту", відноситься до другої групи об'єктів.

Відповідно до ~law20~ постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №302 затверджено Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи (далі - Порядок №302), який встановлює єдиний механізм проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Пунктом 3 Порядку №302 встановлено, що дозвіл видається безоплатно на строк не менш як п'ять років суб'єкту господарювання, об'єкт якого відповідно до законодавства належить до другої або третьої групи, - обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища через дозвільні центри за погодженням з територіальними органами Держсанепідслужби.

Відповідно до п.4 Порядку №302 для отримання дозволу суб'єкт господарювання: оформляє заяву; готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин; проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання; проводить оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони; розробляє плани заходів щодо: досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів для найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин; охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; ліквідації причин і наслідків забруднення атмосферного повітря; остаточного припинення діяльності, пов'язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та приведення місця діяльності у задовільний стан; запобігання перевищенню встановлених нормативів граничнодопустимих викидів у процесі виробництва; здійснення контролю за дотриманням встановлених нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та умов дозволу на викиди; обґрунтовує розміри нормативних санітарно-захисних зон, проводить оцінку витрат, пов'язаних з реалізацією заходів щодо їх створення; проводить оцінку та аналіз витрат, пов'язаних з реалізацією запланованих заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря; готує інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості відповідно до законодавства.

Пунктом 5 Порядку №302 встановлено, що суб'єкт господарювання, об'єкт якого належить до другої групи, для отримання дозволу подає дозвільному центру у письмовій та в електронній формі документи, підготовлені відповідно до затвердженої Мінприроди Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, а також вміщує в місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про намір отримати дозвіл із зазначенням адреси місцевої держадміністрації, до якої можуть надсилатися зауваження громадських організацій та окремих громадян.

Згідно з п.6 Порядку №302 Мінприроди та дозвільні центри передають Держсанепідслужбі, її територіальним органам відповідно заяву та документи на отримання дозволу.

Держсанепідслужба, її територіальні органи протягом 15 календарних днів з дати надходження документів приймають рішення щодо можливості/неможливості видачі дозволу, яке надсилається Мінприроди та дозвільним центрам відповідно. У разі прийняття рішення щодо неможливості видачі дозволу у ньому зазначається зміст зауважень.

Відповідно до п.8 Порядку №302 орган, який видав дозвіл, протягом 30 календарних днів розглядає заяву та документи на отримання дозволу і у разі відсутності зауважень видає дозвіл. У разі наявності зауважень документи повертаються суб'єкту господарювання з викладом їх змісту та зазначенням терміну повторного подання. Рішення про видачу дозволу надсилається органом, який видав дозвіл, суб'єкту господарювання та Держсанепідслужбі або її територіальним органам.

Системний аналіз зазначених вище норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що за результатами розгляду заяви і поданих документів територіальні органи Держпродспоживслужби приймають рішення щодо можливості або неможливості видачі дозволу, яке надсилається Мінприроди та дозвільним центрам відповідно.

При цьому, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, право повернення документів на доопрацювання Порядком №302 надано органу, який видає дозвіл, а не органам Головного управління Держпродспоживслужби.

У разі наявності зауважень документи повертаються суб'єкту господарювання з викладом їх змісту та зазначенням терміну повторного подання.

Згідно з вимогами статті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06.09.2005 №2806-IV дозвільна (погоджувальна) процедура - сукупність дій, що здійснюються адміністраторами та дозвільними органами під час проведення погодження (розгляду), оформлення, надання висновків тощо, які передують отриманню документа дозвільного характеру.

29. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головне управління Держпродспоживслужби у Волинській області утворене відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України 16 грудня 2015 року №1092 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів" шляхом реорганізації Державної фітосанітарної інспекції Волинської області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області, Головного управління Держсанепідслужби у Волинській області, Головного управління ветеринарної медицини у Волинській області та є державним органом, що здійснює реалізацію державної політики у галузі санітарного законодавства, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення.

Волинською обласною державною адміністрацією затверджені інформаційну та технологічні картки адміністративної послуги "Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами", відповідно до яких дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами видається через Департамент "Центр надання адміністративних послуг у м. Луцьку" за рішенням Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області, здійснення якого забезпечує Департамент "ЦНАП" на протязі 15 днів (Рішення щодо погодження видачі дозволу на викиди, видане Державною службою з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів).

Для отримання погодження від територіального органу Держпродспоживслужби у Волинській області (Рішення щодо погодження видачі дозволу на викиди, видане Головним управлінням державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів) до заяви додаються: 1. копія акту санітарно-епідеміологічного обстеження, (складеного спеціалістами управлінь Держпродспоживслужби у районах та містах Волинської області); 2. копії протоколів лабораторних досліджень об'єктів довкілля для потреб державної санітарно-епідеміологічної експертизи, видані установами, організаціями, лабораторіями, що можуть залучатись до проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи; 3. погоджені з Держпродспоживслужбою періодичність виробничого лабораторного контролю, місця виміру і перелік шкідливих речовин, які контролюються; 4.копія документа, який підтверджує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (зареєстрованих декларації або сертифіката згідно вимог Постанови КМУ від 13.04.11 №461, або акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом (реконструкцією) об'єкта чи акта технічної комісії).

Технологічною карткою адміністративної послуги "Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами" закріплено наступні етапи опрацювання заяви про надання адміністративної послуги, зокрема: 1. надходження заяви та документів щодо видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для об'єктів другої та третьої груп (далі - дозвіл), перевірка їх комплектності відповідно до регламенту інформаційної картки (відповідальна особа - Посадова особа Департаменту ЦНАП);
2. підготовка рішення щодо можливості видачі дозволу на викиди або листа із обґрунтуванням відмови відповідно до вимог санітарно-епідеміологічного законодавства (відповідальна особа - Спеціаліст Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області); 3. передача рішення щодо можливості видачі дозволу, або обґрунтована відмова у прийнятті рішення щодо неможливості видачі дозволу (відповідальна особа - Спеціаліст Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області); 4. отримання документації від Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області - отримання позитивного рішення щодо можливості видачі дозволу від Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області / отримання від Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області листа з обґрунтуванням відмови у неможливості видачі дозволу (відповідальна особа - Посадова особа Департаменту ЦНАП); 5. реєстрація документів у базі вхідної кореспонденції управління та передача начальнику управління для накладання резолюції (відповідальна особа - Спеціаліст Управління екології та природних ресурсів); 6. накладання відповідної резолюції начальником управління та передача пакету документів (відповідальна особа - Начальник); 7. передача пакету документів начальнику відділу регулювання природокористування погоджувальної діяльності та моніторингу довкілля (відповідальна особа - Спеціаліст Управління екології та природних ресурсів); 8. отримання пакету документів та їх розгляд (відповідальна особа - Начальник відділу); 9. формування дозволу або листа-відмови (відповідальна особа - Начальник відділу, спеціаліст відділу); 10.підписання дозволу або листа-відмови (відповідальна особа - Начальник відділ).

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що обов'язковою умовою видачі дозволу на викиди є, зокрема, рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області щодо можливості отримання такого дозволу, тоді як відсутність такого рішення унеможливлює отримання суб'єктом господарювання дозволу на викиди.

Судами встановлено, що позивач, разом із заявою щодо можливості видачі дозволу, подав передбачений Порядком №302 пакет документів.

Разом з тим, всупереч положенням Порядку №302, за результатом розгляду поданих ТОВ "Технологія Базальту" документів, рішення щодо можливості/неможливості видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відповідачем прийнято не було.

Вказані вище документи разом із заявою повернуто ТОВ "Технологія Базальту" без прийняття відповідного рішення та зазначення змісту зауважень.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що дії Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області щодо повернення на доопрацювання документів, поданих Товариством для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, суперечать вимогам Порядку №302.

30. Стосовно доводів касатора, що ефективним способом захисту його порушених прав буде лише зобов'язання Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області прийняти рішення щодо можливості видачі ТОВ "Технологія Базальту" дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Згідно з Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи N R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо настатті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06.09.2005 №2806-IV виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.

Колегія суддів зазначає, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Правова процедура прийняття Головним управлінням Держпродспоживслужби у Волинській відповідного рішення, спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Складовою принципу юридичної визначеності є принцип легітимних очікувань, як одного із елементів принципу верховенства права.

Відтак, позивач, з огляду на передбачену нормами Порядку №302 процедуру ухвалення рішення щодо можливості видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, правомірно очікував на отримання відповідного рішення відповідача за результатами розгляду поданого ним пакету документів.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області розглянути заяву з пакетом документів, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Технологія Базальту" щодо отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелам.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що за відсутності відповідного рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятного за результатами розгляду поданих позивачем документів та заяви, суд не вправі надавати оцінку змісту таких документів, зокрема, щодо дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Технологія Базальту" нормативного розміру санітарно-захисної зони згідно з ДСП 173-96.

Верховний Суд також зазначає, що у відповідності до норм Конституції України право громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля належить до основних (фундаментальних), природних прав. Право людини на безпечне навколишнє природне середовище являє собою юридичну можливість проживати в навколишньому природному середовищі, яке не заподіює шкоди її здоров'ю і життю, а у випадку порушення цього права - вимагати його захисту у встановленому законодавством порядку.

Реалізація вказаного права відбувається, в тому числі, через створення спеціально уповноважених органів що реалізують державну політику у галузі санітарного законодавства, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, одним із яких є відповідач.

Наявність у Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області відповідних повноважень щодо прийняття рішення про можливість/неможливість надання відповідним підприємствам дозволу на викиди забруднюючих речовин, передбачає володіння посадовими особами даного органу спеціальними знаннями, необхідними для надання належної оцінки поданим заявниками документам.

Вказане, на думку колегії суддів, виключає можливість перебирання Судом на себе повноважень відповідача щодо дослідження змісту наданих позивачем документів на предмет їх відповідності вимогам екологічного законодавства.

31. Щодо доводів касатора, що рішенням суду першої інстанції не було порушено прав та інтересів апелянтів - ОСОБА_1 та Войта Юрія Петровича - представника ОСОБА_2, а, відтак, суд апеляційної інстанції помилково відкрив апеляційні провадження та переглянув рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року, колегія суддів звертає увагу на наступне.

За змістом оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, звертаючи із апеляційними скаргами, зазначили, що надання позивачу рішення про можливість отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин на підставі рішення суду першої інстанції призведе до завдання їм як особам, що проживають у санітарно-захисній зоні заводу, шкоди здоров'ю та порушить гарантоване законом право на безпечні умови проживання.

Зважаючи на вказані вище обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для перегляду рішення суду першої інстанції за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

32. Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

33. Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а, відтак, підстави для його скасування чи зміни - відсутні.

34. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

35. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія Базальту" - залишити без задоволення.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року по справі № 803/285/18 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді С. Г. Стеценко

Л. В. Тацій