Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 липня 2018 року

Київ

справа №812/1121/17

адміністративне провадження №К/9901/45920/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Луганській області

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 (судді Сіваченко І.В., Шишова О.О., Гаврищук Т.Г.)

у справі №812/1121/17

за позовом Управління культури національностей та релігій Луганської обласної державної адміністрації

до Головного управління ДФС у Луганській області

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року Управління культури національностей та релігій Луганської обласної державної адміністрації (далі - Управління) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу Головного управління ДФС у Луганській області (далі - ДФС) від 14.07.2017.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що у позивача відсутня заборгованість зі сплати єдиного внеску. Крім того, Управління звернулось до ДФС із заявою про звільнення від виконання обов'язків, визначених ч.2 ст.6 Закону України від 8 липня 2010 року "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а тому до Управління не можуть бути застосовані ані штрафні, ані фінансові санкції за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 і до закінчення антитерористичної операції.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 (суддя Басова Н.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 задоволено апеляційну скаргу Управління, скасовано постанову суду першої інстанції та задоволено адміністративний позов: визнано протиправною та скасовано вимогу ДФС про сплату боргу (недоїмки) від 14.07.2017 №Ю-931-17 зі сплати єдиного внеску у сумі 6 153, 92 грн.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати та залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15.11.2017. При цьому скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.

Управління відзиву на касаційну скаргу не надало.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що Управління з 18.01.1996 перебуває на обліку як платник єдиного внеску.

14.07.2017 ДФС винесено вимогу №Ю-913-17 про сплату боргу (недоїмки) відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі Закон №2464-VI) в сумі 61 573, 92 грн.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом №2464-VI.

Обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок встановлено частиною другою статті 6 Закону №2464-VI.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону №2464-VІ.

Заходи впливу у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску та порядок стягнення недоїмок зі сплати єдиного внеску визначено положеннями статті 25 Закону №2464-VІ.

Законом «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон №1669-VII) встановлено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

При цьому, статтею 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1669-VII внесено зміни до Закону №2464-VІ, відповідно до яких підпункт б) розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" було доповнено пунктом 94:

94 Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Матеріалами справи встановлено, що позивач із заявою про звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VІ звернувся до органу доходів і зборів у листопаді 2017 року.

З огляду на це суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову та звільнення позивача звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України №2464-VІ.

Доводи касаційної скарги ДФС не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судове рішення, ґрунтуються на неправильному тлумаченні законодавства, що регламентує спірні правовідносини, не дають підстав вважати висновки суду апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер