ПОСТАНОВА

Іменем України

24 травня 2019 року

Київ

справа №826/16221/15

адміністративне провадження №К/9901/26123/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І. Я.,

суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юджин" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 червня 2016 року (суддя Іщук І. О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року (судді: Земляна Г. В. (головуючий), Межевич М. В., Сорочко Є. О.) у справі № 826/16221/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юджин" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Юджин" (далі - позивач, ТОВ "Юджин") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від
28.07.2015 № 0000172831, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на рахунок платника у банку (р.23.2)) з податку на додану вартість у розмірі 97 677,00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 48

838,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.07.2015 № 0000172831 всупереч та не у відповідності до вимог податкового законодавства, оскільки позивач положень податкового законодавства не порушував, тоді як контролюючим органом під час здійснення перевірки безпідставно не було враховано первинні документи, що підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту згідно договору поставки № 01/02 від 10.02.2015 укладеного з ТОВ "Стокман Констракшн".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відсутність у позивача відповідних первинних документів (зокрема: податкових накладних, рахунку-фактури, акту приймання-передачі товару, товарно-транспортної накладної, документів виробників товару та доказів перевезення придбаних товарів-комплектуючих, доказів на підтвердження оприбуткування придбаних товарів, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, товарів та ін), наявність яких була передбачена договором та чинним законодавством, свідчить про безпідставність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 97 677,00 грн згідно договору поставки № 01/02 від 12.02.2015 укладеного позивачем з ТОВ "Стокман Констракшн" та підтверджує необґрунтованість заявлених у податковій декларації до відшкодування сум ПДВ за лютий 2015 року, а тому контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від
28.07.2015 № 0000172831 діяв у межах та у відповідності до вимог податкового законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій ТОВ "Юджин" подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом за період з 09.04.2015 по 17.04.2015 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Юджин" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за лютий 2015 року.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог: п.44.1 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку (р.23.2) за лютий 2015 року у розмірі 97 677,00 грн та суми залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р.30) за лютий 2015 року у розмірі 288 192,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 08.05.2015 № 0000411502, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 288 192,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та податковим повідомленням-рішення, позивачем подано скаргу до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві. За результатами розгляду первинної скарги позивача було прийнято, рішення про результати розгляду первинної скарги від 17.07.2015 № 10989/10/26-15-10-06, на підставі якого ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.

Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 28.07.2015 № 0000172831 позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на рахунок платника у банку (р.23.2)) з податку на додану вартість у розмірі 97
677,00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 48 838,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року (реєстраційний номер 9045287828 від
20.03.2015), в якій задекларовано суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку (р.23.2) за лютий 2015 року у розмірі 97 677,00 грн. Вказану суму бюджетного відшкодування за лютий 2015 року було сформовано за рахунок здійсненої позивачем передоплати за матеріали ТОВ "Стокман Констракшн" згідно договору поставки від 12.02.2015 № 01/02, відповідно до платіжних доручень від 16.02.2015 за №95, №96, №97 на загальну суму податку на додану вартість 100 296,67 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Стокман Констракшн" (постачальник) було укладено договір від 12.02.2015 № 01/02. Згідно матеріалів справи, позивач отримав від ТОВ "Стокман Констракшн" видаткову накладну № 21 від 25.03.2015. Оплата підтверджена платіжними дорученнями від 16.02.2015 № 95, № 96 та № 97 на загальну суму 601 780,05 грн.

Відповідно до п.1.1 та п. 1.2 вказаного договору постачальник зобов'язується поставити у власність покупця матеріали та обладнання, зазначені у специфікації № 1, що є додатком до цього договору та є його невід'ємною частиною. Згідно змісту специфікації № 1, яка є додатком до договору № 01/02 від 10.02.2015, позивач замовив у ТОВ "Стокман Констракшн" матеріали та обладнання для об'єкта: реконструкція будівлі готелю "Спорт" по вул. Великій Васильківській, 55 у Печерському районі м. Києва.

Згідно п. 1.3. договору кількість, асортимент товару, розгорнута номенклатура товару вказується в рахунку-фактурі постачальника. Відповідно до п. 2.1 договору загальна ціна товару становить 2 418 664,36 грн, в тому числі податок на додану вартість у сумі 403 110,73 грн. Згідно п. 3.1 договору строки поставки товару визначено - 22.08.2014, додаткові угоди чи доповнення до договору щодо визначення іншого строку поставки - відсутні.

Відповідно до п. 3.3 договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом за рахунок постачальника, при цьому вид транспорту та перевізник визначається постачальником. До вартості товару включається вартість його перевезення до місця поставки, як визначено п. 1.5 даного договору.

Згідно п. 3.4 договору Товар передається від продавця покупцю на підставі наступних документів: видаткова накладна; товарно-транспортна накладна, або інший документ, що підтверджує факт поставки товару в місце поставки та регламентований законодавством України (за наявності); документи виробників товару, які засвідчують виконання ними гарантійних зобов'язань та визначають гарантійні терміни на поставлений товар; акт приймання-передачі товару.

Датою поставки товару є дата підписаного та скріпленого печатками сторін Акту приймання-передачі товару.

Однак, в ході розгляду справи, позивачем не було надано до судів першої та апеляційної інстанцій документів, які б свідчили коли саме, ким та в якому місці здійснювався прийом-передача товару, наприклад, довіреностей на отримання товару, документів щодо зберігання товарів, документів виробників товару, які засвідчують виконання ними гарантійних зобов'язань та визначають гарантійні терміни на поставлений товар/обладнання тощо, рахунків-фактур щодо кількості та асортименту товару, документів на підтвердження перевезення товару (наприклад, подорожні листи, довіреності тощо, які б свідчили коли, ким, звідки, куди, яким транспортом здійснювалась поставка товарів за договором від 12.02.2015 № 01/02) та ін.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено контролюючим органом щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки та вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій окремих положень Податкового кодексу України (у редакції Закону, на момент виникнення спірних правовідносин), а також того, що списання коштів з банківського рахунку відбулась в звітному періоді (відповідно до платіжних доручень від 16.02.2015 за № 95, № 96, № 97) та ТОВ "Юджин" згідно з положеннями податкового законодавства мало право на бюджетне відшкодування, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Відповідачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункти 14.1.178,14.1.181 пункту 14.1 статті 14.

У Податковий кодекс України поняття вживаються в такому значенні:

податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податковий кодекс України;

податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом VПодатковий кодекс України.

10.2. Пункт 187.1 статті 187.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

10.3. Пункт 188.1 статті 188.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до Податковий кодекс України) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

10.4. Підпункт "а'пункту 198.1, пункти 198.2,198.3,198.6 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до Податковий кодекс України) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою Податковий кодекс України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог Податковий кодекс України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими Податковий кодекс України.

10.5. Пункти 200.1,200.2,200.3,200.4 статті 200.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з Податковий кодекс України), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

10.6. Пункти 201.1,201.4,201.6,201.7,201.8,201.10 статті 201.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому Податковий кодекс України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

11. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Стаття 1.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частини перша та друга статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

12. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363:

12.1. Пункт 1.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

12.2. Пункт 11.1.

Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

14. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

15. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

16. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

18. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

19. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ.

20. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

21. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

22. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

23. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у адміністративному позові, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанції вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).

24. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від
28.07.2015 № 0000172831, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на рахунок платника у банку (р.23.2)) з податку на додану вартість у розмірі 97 677,00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 48
838,00 грн, діяв у межах та у відповідності до вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, зважаючи на те, що витрати для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність відповідних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У справі, що розглядається, позивачем не було надано до судів першої та апеляційної інстанції податкових накладних, що підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту за лютий 2015 року у сумі 97 677,00 грн згідно договору поставки № 01/02 від 12.02.2015 укладеного з ТОВ "Стокман Констракшн", а також інших первинних та супутніх документів (передбачених податковим законодавством та вказаним договором поставки, зокрема, п. 1.3, п.
3.3, п. 3.4, п. 3.5 договору): рахунку-фактури, акту приймання-передачі товару, товарно-транспортної накладної, документів виробників товару, які засвідчують виконання ними гарантійних зобов'язань та визначають гарантійні терміни на поставлений товар/обладнання, а також доказів на підтвердження реальності здійснення господарської операції з купівлі товарів у ТОВ "Стокман Констракшн" згідно вказаного договору поставки № 01/02 від 12.02.2015 (доказів перевезення придбаних товарів-комплектуючих, доказів на підтвердження оприбуткування придбаних товарів, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, товарів, доказів на підтвердження їх оприбуткування та відповідно подальшого використання у господарській діяльності). Таким чином, колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що наявні в матеріалах справи документи не підтверджують фактичне виконання умов договору поставки від 12.02.2015 № 01/02 та фактичного отримання товарів, а тому контролюючим органом оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням правомірно зменшено позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених позивачем у адміністративному позові та в апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені позивачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

25. Крім того, колегія суддів зазначає, що апеляційним судом було обґрунтовано відхилено доводи позивача щодо неправомірності проведення контролюючим органом перевірки, у зв'язку з чим і рішення прийняте відповідачем за результатами такої перевірки має бути скасовано, оскільки платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юджин" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року слід залишити без задоволення.

27. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

28. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341,343,349,350,355,356,359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юджин" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року у справі № 826/16221/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

І. Я. Олендер

І. А. Гончарова

Р. Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду