ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 580/3444/20

адміністративне провадження № К/9901/29530/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді доповідача - Шевцової Н. В.,

суддів: Данилевич Н. А., Мацедонської В. Е.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 580/3444/20

за позовом ОСОБА_1

до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Анатолійовича

про визнання протиправною та скасування постанови

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Лічевецького І. О., суддів Аліменка В. О., Оксененка О. М.,

УСТАНОВИЛ:

І. Короткий зміст позовних вимог.

1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Анатолійовича (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про стягнення з боржника основної винагороди від 14 листопада 2019 року ВП № 60618449.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що відповідач з позивача не стягував заборгованість в примусовому порядку у виконавчому провадженні № 60618449, а тому відсутні підстави для стягнення основної винагороди приватного виконавця. Крім того, позивач вважає, що оскільки постановою приватного виконавця від 14 липня 2020 року повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", тому за умови стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця за виконавчим документом, який повернуто без фактичного виконання, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми основної винагороди про що свідчать положення частини 5 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених частини 5 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

3. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що фактичне виконання судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та вжиття приватним виконавцем заходів примусового виконання рішень не є обов'язковими умовами для стягнення з боржника основної винагороди, а приватним виконавцем вчинялись дії з виконання виконавчого напису.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Анатолійовича перебувало виконавче провадження №60618449 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 02 лютого 2011 року №
446.

5.14 листопада 2019 року приватним виконавцем винесено постанову ВП №60618449 про стягнення з позивача основної винагороди в сумі 18 643 грн 08 коп.

6.14 липня 2020 відповідачем прийнято постанову ВП №60618449 про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", враховуючи письмову заяву стягувача про повернення виконавчого документу.

7.16 липня 2020 року відповідач прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62595981 на підставі виконавчого документа - постанови про стягнення з боржника основної винагороди у ВП № 60618449, виданої 14 листопада 2019 року.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

8. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Анатолійовича про стягнення з боржника основної винагороди від 14 листопада 2019 року ВП №60618449.

9. Задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції виходив з того, що повернення виконавчого документу за заявою стягувача не є заходом примусового виконання рішень, за допомогою якого приватним виконавцем здійснюється стягнення або повернення заборгованості, а є способом добровільного врегулювання сторонами виконавчого провадження питань щодо умов фактичного виконання виконавчого документа, що і мало місце в цьому випадку.

10. Отже, за висновками суду першої інстанції, оскільки виконавчий документ повернуто АТ "Альфа-Банк" за його заявою, а вжитті приватним виконавцем заходи не призвели до будь-якого виконання у примусовому порядку виконавчого документа, то підстави для стягнення з позивача основної винагороди в сумі 18 643 грн. 08 коп відсутні.

11. При цьому суд першої інстанції урахував правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року в справі № 2540/3203/18.

12. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року скасовано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року та відмовлено у задоволенні позову.

13. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що початком примусового виконання відповідного виконавчого документу є подання стягувачем відповідної заяви про примусове виконання рішення, що є наслідком відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення шляхом винесення постанови, в тому числі про стягнення основної винагороди із зазначенням відсотка суми, що підлягає стягненню. Визначення розміру винагороди пов'язане з фактом початку примусового виконання за виконавчим документом.

14. Суд апеляційної інстанції зазначив, що винесення постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця, пов'язується з початком примусового виконання. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватний виконавець повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди. Винесення постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження, в силу ~law23~, є обов'язком приватного виконавця.

15. Отже, приватним виконавцем правомірно одночасно з відкриттям виконавчого провадження ВП №60618449 винесено постанову про стягнення основної винагороди.

16. За такого правового регулювання та обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, відкриваючи виконавче провадження ВП №60618449 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса № 446 від 02 лютого 2011 року та ухвалюючи одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, постанову про стягнення з боржника основної винагороди, приватний виконавець діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, яке регулює спірні правовідносини. Тому жодних правових підстав для визнання протиправною та скасування спірної постанови відповідача від 14 листопада 2019 року немає.

17. Суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що у цій справі позивачем оскаржується саме постанова від 14 листопада 2019 року ВП №60618449, а не постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 62595981 від 16 липня 2020 року з примусового виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди № 60618449, тому правомірність стягнення основної винагороди за відсутності факту виконання виконавчого документу не є предметом розгляду в межах даної справи.

ІV. Касаційне оскарження

18. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 09 листопада 2020 року.

19. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції та стягнути з відповідача судові витрати, понесені позивачем на оплату судового збору за подачу касаційної скарги.

20. Касаційне провадження в справі було відкрито у зв'язку з тим, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а оскаржуване судове рішення, прийняте за правилами статті 287 КАС України, не відповідає висновкам Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами.

21. Таким чином, в ухвалі про відкриття касаційного провадження Верховний Суд установив наявність підстав, за яких рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

22. У касаційній скарзі позивачем зазначено, що вона подана на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, як підстави касаційного оскарження судових рішень.

23. На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував статтю 27 Закону України "Про виконавче провадження" та статтю 31 закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та пункт 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року № 643, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 березня 2020 року в справі № 260/801/19, від 10 вересня 2020 року в справі № 120/1417/20-а, від 28 жовтня 2020 року в справі №640/13697/19, згідно з яким основна винагорода приватного виконавця за своїм призначенням є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.

24. У касаційній скарзі позивач не просить розглядати справу за участі її представника.

25.24 листопада 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у зв'язку з доведенням позивачем наявності підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України та витребувано з Черкаського окружного адміністративного суду матеріали справи №580/3444/20.

26.30 листопада 2020 року матеріали справи №580/3444/20 надійшли до Верховного Суду.

27.14 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу, в якому представник відповідача, спростовуючи доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. Зокрема, відповідач зазначає, що 28 серпня 2018 року набули чинності зміни до частини 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до яких стягнення виконавчого збору пов'язується із початком примусового виконання, тому розмір основної винагороди було визначено одночасно з відкриттям виконавчого провадження.

28. Застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин правової позиції ВП ВС, викладеної в постанові від 13 березня 2020 року в справі № 2540/3203/18, відповідач вважає помилковим, оскільки у цій справі відкриття виконавчого провадження було здійснено після внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження", що підтверджується правовою позицією Верховного Суду у справі № 200/13920/19-а.

29. Крім того, у відзиві на касаційну скаргу міститься клопотання про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу.

30. Відзив на касаційну скаргу не містить клопотання про розгляд справи за участі представника відповідача.

31.21 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення позивача на відзив на касаційну скаргу.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

32. Згідно з частинами 1 , 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

33. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

34. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

35. Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

36. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від
02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ~law28~).

37. Відповідно до ~law29~ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у ~law30~ органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, ~law31~, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ~law32~, а також рішеннями, які відповідно до ~law33~ підлягають примусовому виконанню.

38. ~law34~ передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених ~law35~ випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

39. Згідно зі ~law37~ заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені ~law38~.

40. Відповідно до ~law39~ виконавець зобов'язаний вживати передбачених ~law40~ заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

41. ~law41~ установлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

41.1. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

42. Згідно з частиною 1 статті 31 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - ~law43~) визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

43. Відповідно до ~law44~ винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

43.1. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

43.2. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

43.3. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

44. ~law45~ передбачає, що, якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

45. Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (~law46~.

46. Відповідно до ~law47~ приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

47. Відповідно до ~law48~ основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

48. Згідно з ~law49~ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених ~law50~, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених ~law51~), 11,14 і 15 ~law52~, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому ~law53~.

49. ~law54~ передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому ~law55~, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

50. На виконання ~law56~ постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року № 643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок № 643).

51. Відповідно до пункту 19 Порядку № 643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

VІ. Позиція Верховного Суду

52. Приписами частини 1 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

53. Згідно з частиною 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

54. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

55. Судами попередніх інстанцій у цій справі установлено, що позивач оскаржує постанову приватного виконавця про стягнення з нього суми основної винагороди у випадку, коли виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", враховуючи письмову заяву стягувача про повернення виконавчого документу.

56. У постановах Верховного Суду від 03 березня 2020 року в справі № 260/801/19, від 10 вересня 2020 року в справі № 120/1417/20-а, від 28 жовтня 2020 року в справі №640/13697/19, на які посилається позивач у касаційній скарзі, сформовано правову позицію, відповідно до якої "за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі".

57. Вказані висновки Верховного Суду ґрунтуються на системному тлумаченні приписів частин 4 та 5 статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів", згідно з якими розмір основної винагороди приватного виконавця залежить від суми фактичної стягнутої ним суми, а не від суми, зазначеної у виконавчому документі.

58. Крім того, пунктом 19 Порядку № 643 визначено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

59. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині того, що одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватний виконавець повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди і що винесення постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов'язком приватного виконавця.

60. Водночас право на стягнення суми основної винагороди, визначеної у постанові про стягнення основної винагороди, залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.

61. Сума основної винагороди, визначена приватним виконавцем у постанові про її стягнення, яка винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є винагородою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.

62. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом в постанові від 21 січня 2021 року в справі № 160/5321/20.

63. У цій справі судами установлено, що виконавчий документ, який став підставою для визначення суми основної винагороди приватний виконавець повернув стягувачу на підставі його заяви.

64. Отже, ураховуючи положення ~law61~ та пункт 19 Порядку № 643, підставою для стягнення основної винагороди у межах виконавчого провадження є здійснення приватним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум та основна винагорода обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

65. Колегія суддів зазначає, що стягнення основної винагороди приватного виконавця за рішеннями майнового характеру вже після завершення виконавчого провадження (в тому числі в разі повернення виконавчого документа стягувачу або закінчення виконавчого провадження) за умови, що стягнення за рішенням фактично не відбулося, є неможливим в силу положень статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та пункту 19 Порядку, оскільки приватний виконавець зобов'язаний вирахувати розмір основної винагороди пропорційно від фактично стягнутої суми.

66. Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги, що судом апеляційної інстанції при скасуванні рішення суду першої інстанції не враховано правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 03 березня 2020 року в справі № 260/801/19, від 10 вересня 2020 року в справі № 120/1417/20-а, від 28 жовтня 2020 року в справі №640/13697/19.

67. Висновки суду апеляційної інстанції, що позивачем оскаржено постанову від 14 листопада 2019 року ВП №60618449, а не постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62595981 від 16 липня 2020 року з примусового виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди № 60618449 значення для правильного вирішення не мають, оскільки постанова від 14 листопада 2019 року ВП №60618449 про стягнення з боржника основної винагороди є виконавчим документом, на підставі якого у відповідача виникло право на стягнення з боржника основної винагороди.

68. Посилання відповідача у відзиві на касаційну скаргу на положення ~law63~ є помилковими, оскільки, ця норма Закону не регулює питання визначення розміру основної винагороди приватного виконавця.

Такий розмір визначено пунктом 19 Порядку № 643.

69. Твердження відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин правової позиції, викладеної в постанові від 04 серпня 2020 року у справі № 200/13920/19-а, є також помилковим, оскільки у цій справі приватний виконавець відкрив виконавче провадження та вчинив установлені законодавством дії для примусового виконання про стягнення усієї суми коштів, а вже потім боржник надав приватному виконавцю ухвалу суду про розстрочення виконання стягнення. Здійснюючи контроль під час примусового виконання відповідач фактично забезпечив повне виконання виконавчого документа майнового характеру, а тому набув право на одержання основної винагороди у розмірі 10 відсотків суми, що підлягала стягненню за виконавчим документом. Основна винагорода була стягнута протягом примусового виконання виконавчого документа про стягнення коштів (п. 92).

70. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

71. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що повернення виконавчого документу за заявою стягувача не є заходом примусового виконання рішень, за допомогою якого приватним виконавцем здійснюється стягнення або повернення заборгованості, а є способом добровільного врегулювання сторонами виконавчого провадження питань щодо умов фактичного виконання виконавчого документа, а отже, стягнення основної винагороди в цьому випадку є протиправним.

72. Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що, оскільки виконавчий документ повернуто АТ "Альфа-Банк" за його заявою, а вжитті приватним виконавцем заходи не призвели до будь-якого виконання у примусовому порядку виконавчого документа, то підстави для стягнення з позивача основної винагороди в сумі 18 643 грн. 08 коп відсутні.

73. Разом з тим колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18, оскільки у цій постанові розглядалося питання застосування положень статей 27,39,40 Закону № 1404, а не ~law64~ та пункту 19 Порядку № 643 що суттєво впливає на застосування таких позицій.

74. Проте таке помилкове застосування судом першої інстанції правової позиції Великої Палати Верховного Суду не призвело до прийняття незаконного судового рішення у цій справі, оскільки висновки суду першої інстанції загалом відповідають правозастосуванню ~law65~ та пункту 19 Порядку № 643, правові позиції щодо застосування яких викладено у постановах Верховного Суду від 03 березня 2020 року в справі № 260/801/19, від 10 вересня 2020 року в справі № 120/1417/20-а, від 28 жовтня 2020 року в справі №640/13697/19, на які посилається позивач у касаційній скарзі.

75. Таким чином, рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а в іншій частині - залишити без змін.

VIІ. Судові витрати

76. Згідно з положеннями статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

77. За частинами 1 , 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень частинами 1 , 3 статті 139 КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

78. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина шоста цієї статті).

79. За подання касаційної скарги позивач сплатила судовий збір у розмірі 1681
грн 60 грн, що підтверджується оригіналом квитанції № 1_12 від 04 листопада 2020 року.

80. У касаційній скарзі позивач просить стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Анатолійовича на її користь витрати щодо оплати за подачу касаційної скарги.

81. Ураховуючи, що цією постановою Верховний Суд скасував постанову суду апеляційної інстанції та змінив лише мотиви рішення суду першої інстанції, а в іншій частині залишив його в силі, то заява позивача про відшкодування витрат підлягає задоволенню шляхом прийняття рішення про стягнення з приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Анатолійовича (18015, Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Смілянська, будинок 23, офіс 36/1) на користь ОСОБА_1 документально підтверджених витрат на сплату судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 1681 грн 60 грн.

82. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив стягнути з ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6400 грн.

83. Відповідно до частин 1 та 2 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

84. Ураховуючи результат розгляду цієї справи, а також приписи частин 1 та 2 статті 134 КАС України, частини 1 , 3 статті 139 КАС України, клопотання приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Анатолійовича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.

85. Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року скасувати.

3. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року в справі № 580/3444/20 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в іншій частині - залишити без змін.

4. Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Анатолійовича (18015, Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Смілянська, будинок 23, офіс 36/1) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одну) гривню 60 копійок судових витрат.

5. У задоволенні клопотання приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Анатолійовича про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач: Н. В. Шевцова

Судді: Н. А. Данилевич

В. Е. Мацедонська