ПОСТАНОВА
Іменем України
27 березня 2018 року
Київ
справа №806/2720/17
адміністративне провадження №К/9901/5345/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про зобов'язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі судді Мацького Є.М. від 14 грудня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про зобов'язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння орієнтовною площею 16,0 га на території Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади (колишньої Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області) згідно клопотання від 24 квітня 2017 року.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області звернулось з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстави відсутності документу, що підтверджує сплату судового збору.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року апеляційна скарга повернута Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області у встановлений судом строк не усунуто недоліки апеляційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року та відкрити провадження у справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області не в змозі було сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції протиправно відмовив у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір».
Згідно з частинами першою, другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі; суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Частиною першою статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час звернення з апеляційною скаргою) передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Вказані норми дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Водночас, статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.
Обґрунтовуючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області посилається на лист Головного управління державної казначейської служби у Житомирській області, який містить інформацію про надходження виконавчого листа про стягнення з відповідача на користь стягувача коштів на відшкодування судового збору та прийняття їх до виконання.
Суд касаційної інстанції погоджується з доводами суду апеляційної інстанції, що даний лист жодним чином не підтверджує відсутність коштів на сплату судового збору на рахунках Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та не може слугувати підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Відповідно до частини третьої статті 189 та частини третьої статті 108 КАС України апеляційна скарга повертається особі, що її подала, якщо цією особою не усунуто недоліків, залишеної без руху апеляційної скарги.
Отже, враховуючи те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області не було виконано вимоги ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року щодо сплати судового збору, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно з пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими («KREUZ v. POLAND» № 28249/95).
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в ньому повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення.
Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді: М.І. Гриців
Н.В. Коваленко