ПОСТАНОВА

Іменем України

26 грудня 2018 року

Київ

справа №804/9008/13-а

адміністративне провадження №К/9901/2603/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 (головуючий суддя: Малиш Н.І., судді: Баранник Н.П., Щербак А.А.)

у справі №804/9008/13-а

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ), в якому просило: визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 10.01.2013 № 0000100630 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі 23508,00 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 5877,00 грн.; визначення податкового зобов'язання з ПДВ та зобов'язання сплатити у розмірі 23508,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 5877,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2013, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ від 10.01.2013 № 0000100630.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України (ПК України), ст.ст. 8, 9. 10. 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що позивачем виконано норми пункту 201.10 ст. 201 ПК України щодо подання заяви зі скаргою на постачальників, які не надали йому податкові накладні, отже він правомірно відобразив суми ПДВ у складі податкового кредиту за наслідками операцій із поставки від цих постачальників.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволенн як безпідставну, а постанову апеляційного суду залишити в силі.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача сум бюджетного відшкодування з ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 26.12.2012 № 105/08-23-214/00191000. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми підпункту 14.1.18 пункту 14.1 ст. 14, пунктів 198.2, 198.6 ст. 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200, пункту 201.10 ст. 201, пункту 202.1 ст. 202 ПК України, а саме: безпідставно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ за березень 2012 року на суму 12380,00 грн., за травень 2012 року на суму 11128,00 грн., які не підтверджені податковими накладними та підлягає зменшенню всього на суму 23508,00 грн.; завищено суму від'ємного значення ПДВ, яка включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та підлягає зменшенню всього на суму 23508,00 грн.: за березень 2012 року на суму 12380,00 грн., за травень 2012 року на суму 11128,00 грн.; що призвело до завищення суми заявленого бюджетного відшкодування на суму 23508,00 грн.: за квітень 2012 року на суму 12380,00 грн., за червень 2012 року на суму 11128,00 грн.

За наслідками перевірки СДПІ стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.01.2013 № 0000100630 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі 23508,00 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 5877,00 грн.; визначення податкового зобов'язання з ПДВ та зобов'язання сплатити у розмірі 23508,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 5877,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що позивач подав податкові декларації з ПДВ за березень та травень 2012 року, у яких були відображені суми податкового кредиту у розмірі 12379,60 грн. та 11128,00 грн. відповідно, сформовані за податковими накладними, виписаними від ТОВ «Донецький завод «Електроісточник» (податкова накладна № 4 від 24.02.2012) та від ТОВ «Торгівельний дім ЦРММ КП ВД» (податкова накладна № 003 від 18.04.2012). Разом із цими податковими деклараціями позивач надав Додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)», в якому заявив про порушення вказаними постачальниками порядку реєстрації податкових накладних - вказав на відсутність податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, до вказаних заяв позивач додав видаткові накладні від цих постачальників, які виписані за наслідками поставки. Ці суми податкового кредиту у подальшому враховувались позивачем при визначенні суми бюджетного відшкодування у податковому обліку за квітень та червень 2012 року.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

Відповідно до абзацу першого пункту 201.1. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (абзац другий цього пункту).

У абзаці дев'ятому пункту 201.1 цієї статті визначено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період .

Відповідно до абзацу 11 пункту 201.10 ст. 201 ПК України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією (абзац дванадцятий цього пункту).

Вказаними нормами законодавцем встановлена вимога щодо обов'язкової реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником товарів (послуг) як підстава для формування податкового кредиту покупцем у такій операції з поставки. Разом із тим, в абзаці 11 пункту 201.11 ст. 201 ПК законодавцем передбачена процедура, яка направлена на захист права покупця за операціями поставки у випадку невиконання постачальником своїх вимог щодо надання податкової накладної або порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Дотримання цієї процедури надає покупцю товарів право на включення сум ПДВ у вартості отриманих товарів (послуг) до складу податкового кредиту, та є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки такого продавця.

За встановлення у судовому процесі фактів подання позивачем разом із податковими деклараціями з ПДВ за березень та травень 2012 року Додатків 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)», в яких було вказано про недотримання постачальниками (ТОВ «Донецький завод «Електроісточник» та ТОВ «Торгівельний дім ЦРММ КП ВД») вимог щодо реєстрації податкових накладних, разом із доданими до них видатковими накладними, суд першої інстанцій встановивши дотримання позивачем норм пункту 201.10 ст. 201 ПК, зробив обґрунтований висновок про неправомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту та як наслідок сум бюджетного відшкодування з ПДВ за вищевказані податкові періоди.

З огляду на викладене у суду апеляційної інстанції не було підстав, встановлених ст. 202 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення), для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити.

Скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко