Історія справи

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 жовтня 2018 року

Київ

справа №806/681/16

адміністративне провадження №К/9901/25813/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Радомисль. Торгівельна компанія»

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 року

у справі № 806/681/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радомисль. Торгівельна компанія»

до Державної фіскальної служби України

про скасування рішень від 30.03.2016 № 000521 та № 000522, -

В С Т А Н О В И В:

27 квітня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Радомисль. Торгівельна компанія» (далі - позивач, ТОВ «Радомисль») звернулось до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України) про скасування рішень про застосування фінансових санкцій від 30.03.2016 року № 000521 та № 000522, якими до позивача за порушення ч.3 ст.16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - за подання звіту з недостовірними даними про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв за липень та серпень 2015 року застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу у загальному розмірі 34 000 грн (арк. справи 5-7).

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.05.2016 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Радомисль. Торгівельна компанія» задоволений, скасовані рішення Державної фіскальної служби України про застосування фінансових санкцій від 30.03.2016 року №000521 та №000522 (арк. справи 69-71).

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 року, за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача, постанову суду першої інстанції скасовано, та прийнято нове судове рішення про відмову в задоволенні позову (арк. справи 114-116).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спірного питання, просив скасувати судове рішення і прийняти нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач зазначив, що відповідач не застосувавши до даних правовідносин вимоги ст. 50 Податкового кодексу України неправомірно визнав первісні звіти позивача за липень та серпень 2015 року такими, що подані з недостовірними даними.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при вирішенні спірного питання.

У відповідності до ухвали Верховного Суду від 28 вересня 2018 року справа розглядається в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, Товариство з обмеженою відповідальністю «Радомисль. Торгівельна компанія» є суб'єктом підприємницької діяльності та знаходиться на податковому обліку в Житомирській ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області.

03.08.2015 року та 10.09.2015 року на адресу Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області подані звіти «Про обсяг придбання та реалізації алкогольних напоїв» форми № 1-ОА за липень 2015 року та серпень 2015 року.

У зв'язку із самостійним виявленням помилок в поданих позивачем звітах, останнім 09.10.2015 року були подані уточнюючі звіти за формою 1-ОА з виправленими даними за липень та серпень 2015 року, які прийняті податковим органом.

Зокрема позивачем були допущені помилки в рядках 1, 5, 12, а саме: неправильно зазначений код продукції - рядок 1, не зазначений обсяг алкогольних напоїв у виробника - рядок 5, неправильно зазначена одиниця виміру продукції - рядок 12.

На підставі викладеного, 09.10.2015 року позивачем до податкового органу були подані уточнюючі звіти «Про обсяг придбання та реалізації алкогольних напоїв» за цей же період.

09 жовтня 2015 року Головним управлінням ДФС України у Житомирській області проведена фактична перевірка позивача, за результатами якої складено довідку №138/21/32520273 від 09.10.2015 року (а.с.12-14), з врахуванням якої Головним управлінням ДФС України в Житомирській області ДФС України складені висновки про подання товариством звітів з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (у тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за липень 2015 року та серпень 2015 року від 15.10.2015 року №4861/8/06-30-21-02-17 та від 16.10.2015 року №4862/8/06-30-21-02-18.

Згідно вказаних висновків, товариством порушені вимоги ч. 3 статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: звіти подані з недостовірними даними про обсяги обігу (придбання та реалізації) алкогольних напоїв за липень та серпень 2015 року (арк. справи 51-54).

На підставі вищезазначених висновків відповідачем прийняті рішення від 30 березня 2016 року № 000522 та № 000521 про застосування до позивача штрафних санкцій у загальному розмірі 34 000 грн. (17 000 грн + 17 000 грн).

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції зазначив, що обумовлені звіти про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів не є податковою декларацією в розумінні положень п. 46.1.ст. 46 ПК України, отже положення статті 50 ПК України щодо можливості подання уточнюючого розрахунку до поданих позивачем звітів не застосовуються до спірних правовідносин.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (ст.1 ПКУ).

Відповідно до п. 50.1. ст. 50 Податкового Кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

З наведеного слідує, що положення зазначеної норми Податкового Кодексу України, щодо можливості подання уточнюючого розрахунку поширюються на випадки подання до контролюючого органу податкових декларацій.

Відповідно до положень п. 46.1.ст. 46 ПК України податкова декларація - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

В даних правовідносинах спірним було не подання звітів.

Обов'язок щодо подання контролюючому органу звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв запроваджений ч.3 ст.16 України Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Відповідно до зазначеної норми Закону, суб'єкти господарювання, які отримали передбачені цим Законом ліцензії, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом.

Звіти про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів не є податковою декларацією в розумінні положень п. 46.1.ст. 46 ПК України, а тому на їх подання не розповсюджуються вимоги Податкового кодексу України щодо подання уточнюючого розрахунку.

До того ж, інструкція щодо заповнення Форми N 1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв», затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 27 квітня 2006 р. N 228, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 червня 2006 р. за N 713/12587 (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) також не передбачає можливостей внесення виправлень суб'єктом господарювання до раніше поданої ним звітності.

Вищевикладене спростовує доводи касаційної скарги про розповсюдження вимог статті 50 Податкового кодексу на процедуру подання звітів про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Абзац вісімнадцятий частини другої статті 17 України Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачає, що за неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, застосовуються фінансові санкції до суб'єктів господарювання у вигляді штрафів - у розмірі 17000 гривень.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджені порушення позивачем вимог ч.3 статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: подання звіту з недостовірними даними про обсяги обігу (придбання та реалізації) алкогольних напоїв.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Крім цього суд звертає увагу, що у відповідності до ч. 5 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 року № 3262, судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, а як встановлено судом касаційної інстанції з електронних відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 року по справі № 806/880/16 (за позовом Державної фіскальної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радомисль. Торгівельна компанія" про стягнення 34000,00 грн), яка набрала законної сили 17.03.2017 року встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Радомисль. Торгівельна компанія» в судовому засіданні подано платіжне доручення № 2326 від 27.01.2017 року, яким підтверджується сплата фінансових санкцій у вигляді штрафу відповідно до рішень Державної фіскальної служби України від 30.03.2016 в сумі 34 000,00 грн. (які є предметом оскарження в даній справі).

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Радомисль. Торгівельна компанія», - залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 року у справі № 806/681/16, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. Васильєва Судді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко