ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 808/8972/15

адміністративне провадження № К/9901/61153/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В. М.,

суддів: Желєзного І. В., Чиркіна С. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2018 у складі колегії суддів: Шальєва В. А. (суддя-доповідач), Білак С. В., Олефіренко Н. А. у справі №808/8972/15 (СН/808/64/16) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, державного реєстратора Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Мєркулова Владислава Олександровича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (надалі - відповідач 1, Департамент реєстраційних послуг), Державного реєстратора реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області Мєркулова Владислава Олександровича (надалі - відповідач 2, Державний реєстратор Мєркулов В. О.), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2), ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора Мєркулова В. О. від 12.03.2014 №11560310 про державну реєстрацію припинення обтяження на квартиру за адресою АДРЕСА_1.

1.2. зобов'язати Департамент поновити запис про обтяження 2059905 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень номер 4867279 від
09.08.2013, вид обтяження: арешт нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_2.

2. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2016 провадження в адміністративній справі закрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали суду, надалі - КАС України), оскільки дану справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Роз'яснено позивачу, що зазначений спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

3. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 скасовано ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2016, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

4. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.10.2016 позов задоволено повністю.

4.1. Визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора Мєркулова В. О. від 12.03.2014 №11560310.

4.2. Зобов'язано Департамент реєстраційних послуг поновити запис про обтяження 2059905 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень номер 4867279 від 09.08.2013, вид обтяження: арешт нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2.

5. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від
05.10.2016, а провадження у справі закрито відповідно до норм пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали суду).

6. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 скасовано ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

7. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від
06.08.2018 скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від
05.10.2016 і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

8. Судами попередніх інстанцій в межах судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини справи:

8.1. Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 06.08.2013 у справі №317/2783/13-ц вжито заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 48862,74 грн. у спосіб накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2, що належала ОСОБА_2.

8.2. У зв'язку з цим, державним реєстратором Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області Бачуріним О. Ю. 09.08.2013 внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження на зазначену квартиру АДРЕСА_2, що належала ОСОБА_2.

8.3.12.03.2014 до Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо обтяження речового права) з відбитком печатки Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя та копією ухвали цього суду від 06.08.2014 у справі №335/2280/14-ц про скасування заходів забезпечення позову, а саме скасування арешту на спірну квартиру АДРЕСА_2.

8.4. Згідно з карткою прийому заяви №11560248 вказані документи були прийняті Державним реєстратором Мєркуловим В. О., який 12.03.2014 ухвалив оскаржуване рішення щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень, де зазначено про подання відповідної заяви Запорізьким районним судом Запорізької області.

8.5. У зв'язку з ухваленням такого рішення Державним реєстратором Мєркуловим В. О. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення обтяження на згадану вище квартиру, яка належить ОСОБА_2. При цьому, підставою припинення обтяження вказано ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 06.03.2014 у справі №335/2280/14-ц.

8.6. За результатами запиту до Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя суд першої інстанції встановив, що питання про скасування заходів забезпечення позову в рамках розгляду справи №335/2280/14-ц не розглядалося, ухвала суду від 06.03.2014 про скасування заходів забезпечення позову судом не приймалася.

8.7. Рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 05.08.2015 у справі №331/1534/15-ц, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 03.09.2015, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру, відповідної державної реєстрації права та поновлення державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_2. При цьому, судом зазначено про відсутність передбачених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України підстав для визнання договору недійсним, оскільки попри відсутність ухвали про зняття з квартири арешту, за якою 12.03.2014 здійснено реєстрацію припинення обтяження, на час укладення спірного договору (13.03.2014), зняття заборони на відчуження квартири було чинним, тому передумов для нездійснення реєстрації за ОСОБА_3 права власності на цю квартиру не було.

9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на те, що Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя не приймалася ухвала від 06.03.2014 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі №335/2280/14-ц та враховуючи, що з заявою про державну реєстрацію звернулася неналежна особа (що є підставою для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень) суд дійшов висновку, що оспорюване рішення відповідача 2 є протиправним та підлягає скасуванню, а запис про обтяження речових прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно має бути поновлений.

9.1. Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції послався на те, що чинним законодавством не було встановлено обов'язку державного реєстратора здійснювати перевірку наявності чинності судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а також запитувати суд, який ухвалив відповідне рішення, про підтвердження наявності такого судового рішення. Крім того, судом апеляційної інстанції зауважено, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, у справі №331/1534/15-ц, встановлено чинність зняття заборони на час вчинення нотаріальної дії - укладання договору купівлі-продажу квартири, а оспорюваними рішеннями державного реєстратора права позивача не порушені.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

10. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2018, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати і залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.10.2016.

10.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та допущення ними порушень норм процесуального права. Зокрема, скаржник наполягає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Державний реєстратор Мєркулов В. О. не перевірив повноважень особи, яка подала заяву про державну реєстрацію від імені Запорізького районного суду Запорізької області.

Крім того, зважаючи на факт відсутності судового рішення, на підставі якого було накладено обтяження на спірну квартиру, зняття арешту з цієї квартири було безпідставним.

11. Третя особа ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

11.1. На обґрунтування відзиву зазначає, що оскаржуване судове рішення ухвалене на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними.

12. Інші учасники справи відзиву на дану касаційну скаргу не подали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

13. Відповідно до вимог частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

14. Згідно з частиною 2 статті 4, пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом), юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

15. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України у вказаній редакції).

16. Такі ж правила визначення предметної юрисдикції адміністративних судів закріплені у статтях 4 і 19 КАС України у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень.

17. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих (вчинених) ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

18. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Натомість, необхідною ознакою публічно-правового спору за участю суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, щодо яких виник спір.

19. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами щодо їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги цього суб'єкта владних повноважень.

20. Водночас, спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до його порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.

21. Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів даної справи, позивач - ОСОБА_1, є позикодавцем за договором позики, укладеним з ОСОБА_2. Внаслідок стягнення заборгованості за цим договором у судовому порядку, були вжиті заходи забезпечення позову та накладений арешт на квартиру, що належала ОСОБА_2. Проте, оспорюваним рішенням Державного реєстратора Мєркулова В. О. арешт з цієї квартири знято, про що внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Позивач - ОСОБА_1, звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора Мєркулова В. О. про державну реєстрацію припинення обтяження на квартиру. що належала ОСОБА_2 та зобов'язання поновити запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про обтяження (арешт) цієї квартири.

22. При цьому, позивач під час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій наполягав, що питання правомірності проведення суб'єктом владних повноважень державної реєстрації припинення обтяження, якою, на думку позивача, порушено його права, може бути розглянуто лише в адміністративному порядку.

23. З цього приводу Колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне наголосити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду, ухваленій в межах даної адміністративної справи, міститься висновок, згідно з яким спір у цій справі є саме публічно-правовим, оскільки заявлені позовні вимоги ґрунтуються на протиправності дій державного реєстратора як суб'єкта, наділеного законом владними управлінськими функціями приймати рішення про державну реєстрацію обтяження прав, внаслідок невиконання ним обов'язку щодо перевірки поданих для цього документів і наявності у особи, яка звернулася за державною реєстрацією припинення обтяження, повноважень на подання відповідної заяви. При цьому Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що позивач не порушував у своєму позові питань, пов'язаних з визнанням права власності на квартиру (постанова від
10.04.2018 у справі №808/8972/15).

24. Крім того, питання стосовно дотримання судами предметної юрисдикції під час розгляду даної адміністративної справи вже неодноразово було предметом з'ясування під час здійснення апеляційної чи касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у цій справі.

25. Тому, судом апеляційної інстанції здійснено розгляд даної адміністративної справи по суті заявленого спору, про що ухвалено оскаржувану постанову.

26. Разом з тим, відповідно до норм частини 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (надалі-Закон №1402-VIII), Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

27. За змістом частини 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (надалі-Закон №1402-VIII, Велика Палата Верховного Суду є постійно діючим колегіальним органом Верховного Суду, який покликаний у визначених законом випадках здійснювати перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

28. Частиною 5 статті 242 КАС України та ~law23~ передбачено обов'язковість врахування іншими судами при застосуванні певних норм права висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду.

29. Своєю чергою, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 вирішила відступити від власного висновку, викладеного у ряді її постанов, серед яких постанова від 10.04.2018 у справі №808/8972/15, та сформувала правову позицію, за якою спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Крім того, Велика Палата Верховного Суду визначила, що в зазначеній категорії справ (у тому числі у справі №808/8972/15) вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження і такий критерій визначення предметної юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного законодавства у діях державного реєстратора під час здійснення державної реєстрації прав не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише під час розгляду справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

30. Отже, попри неодноразове вирішення питання дотримання предметної юрисдикції під час розгляду і вирішення цієї справи, враховуючи те, що Велика Палата Верховного Суду постановою від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 вирішила відступити від свого висновку, викладеного у постанові від 10.04.2018 у справі №808/8972/15, колегія суддів змушена застосувати вказаний правовий висновок та приходить до висновку, що спір у даній справі не може вважатися публічно-правовим.

31. Колегія суддів також враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №826/8592/16 у подібних правовідносинах.

32. Крім того, у постанові від 28.11.2018 у справі №490/5986/17-ц Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, за яким при визначенні юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження його дій критерієм розмежування юрисдикційності спору є предмет оскарження. Зокрема, якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора з приводу розгляду його заяви з підстав протиправності відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, то такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Водночас, якщо позивачем оскаржуються дії державного реєстратора щодо вчинення їх за заявами третьої особи, тобто стосуються правовідносин, які виникли чи виникають між державним реєстратором і іншою, відмінною від позивача, особою, вбачається спір про право між позивачем та іншою особою щодо нерухомого майна, який повинен розглядатися у порядку цивільного чи господарського судочинства, залежно від суб'єктного складу сторін, та є за своєю природою приватноправовим спором.

33. Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

34. Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин і їх суб'єктний склад, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про непоширення на цей спір предметної юрисдикції адміністративних судів і необхідність його вирішення в порядку цивільного судочинства.

35. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

36. За практикою Європейського Суду з прав людини" фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (..) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (пункт 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/04, №29465/04).

37. Пункт 1 частини 1 статті 238 КАС України передбачає, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

38. Отже, наявні підстави для закриття провадження у справі.

39. Частиною 1 статті 354 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно Частиною 1 статті 354 КАС України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених Частиною 1 статті 354 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

40. Враховуючи норми частини 1 статті 239 та частини 3 статті 354 КАС України, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду цивільної юрисдикції і що позивач має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

41. З огляду на це, касаційна скарга підлягає до задоволення частково, а судові рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню із закриттям провадження у справі.

42. Враховуючи те, що провадження у даній адміністративній справі підлягає закриттю, колегія суддів не надає оцінки решті доводів касаційної скарги, які стосуються правильності вирішення заявлених позовних вимог по суті.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від
15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 349, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.10.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2018 у справі №808/8972/15 (СН/808/64/16) - скасувати та закрити провадження у справі.

Роз'яснити позивачу - ОСОБА_1, що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду цивільної юрисдикції і що позивач має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

СуддіВ. М. Шарапа І. В. Желєзний С. М. Чиркін