Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2018 року

Київ

справа №826/10916/16

адміністративне провадження №К/9901/16231/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №826/10916/16

за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа ПАТ «Київський завод зварювального обладнання» про скасування постанов, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 грудня 2016 року (суддя Іщук І.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року (судді Василенко Я.М., Кузьменко В.В., Шурко О.І.),

І. Суть спору

1. В липні 2016 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - ДАБІ) звернулась до суду з позовом до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС ГТУЮ) з вимогами:

1.1. скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим провадженим від 13 червня 2016 року ВП № 51042291, винесену старшим державним виконавцем ВДВС ГТУЮ Кукурічко Л.І. з примусового виконання постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 21 лютого 2014 року № 86/14/7/26-18/2102/02/1;

1.2 скасувати постанову про скасування процесуального документа за виконавчим провадженням від 13 червня 2016 року ВП № 51042291, винесену старшим державним виконавцем ВДВС ГТУЮ Кукурічко Л.І., якою скасовано документ «Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51042291 від 11.05.2016».

2. Позовні вимоги обґрунтовані зокрема тим, що при прийнятті оскаржених рішень відповідач не врахував, що постанова ДАБІ про накладення штрафу у сфері містобудівної документації (виконавчий документ) оскаржувалася в судовому порядку, відповідно не могла бути пред'явлена до примусового виконання раніше дати набрання законної сили рішенням суду.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. 12 квітня 2016 року Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві звернувся до відповідача із заявою №10/26-73/1204/05 про прийняття виконавчого документу до виконання.

4. Постановою від 11 травня 2016 року старший державний виконавець ВДВС ГТУЮ Кукурічко Л.І. відкрив виконавче провадження ВП №51042291 на виконання постанови № 86/14/7/26-18/2102/02/1 від 21 лютого 2014 року.

5. Постановами від 13 червня 2016 року відповідач скасував згадану постанову від 11 травня 2016 року та відмовив у відкритті виконавчого провадження. Підставою для прийняття оскаржуваних постанов стало порушення встановленого строку пред'явлення документів до виконання.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

6. Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 1 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовив.

7. Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31 січня 2016 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.

8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що частина перша статті 23 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV) містить вичерпний перелік підстав для переривання строків пред'явлення виконавчого документа до виконання і такої підстави як оскарження рішення у судовому поряду у цьому переліку немає. Суди зазначили, що пункт 29 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1995 року № 244 (далі - Порядок № 244), передбачає лише зупинення виконання постанови про накладення штрафу до набрання законної сили відповідним рішенням суду, однак не містить положень про зупинення строків пред'явлення виконавчого документа до виконання. На цій підставі суди вирішили, що оскільки ДАБІ пропустила встановлений строк пред'явлення документів до виконання, державний виконавець правомірно відмовив у відкритті виконавчого провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 606-XIV.

IV. Касаційне оскарження

9. У касаційній скарзі ДАБІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

10. Касаційну скаргу обґрунтовує, зокрема, тим, що ПАТ «Київський завод зварювального обладнання», відповідно до статті 5 Закону України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (далі - Закон № 208/94-ВР), оскаржив до суду постанову № 86/14/7/26-18/2102/02/1 від 21 лютого 2014 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної документації.

11. Ухвалою від 4 серпня 2014 року Окружний адміністративний суд м. Києва залишив без розгляду позовну заяву ПАТ «Київський завод зварювального обладнання» про оскарження постанови № 86/14/7/26-18/2102/02/1 від 21 лютого 2014 року. Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 жовтня 2014 року залишив вказане судове рішення першої інстанції без змін. Після того, як за наслідками судового оскарження постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної документації судове рішення набрало законної сили, позивач пред'явив його до примусового виконання і з посиланням на пункт 29 Порядку № 244 стверджує, що строк, протягом якого виконання вказаної постанови було зупинено, не зараховується до загального строку давності її виконання, встановленого у статті 4 Закону № 208/94-ВР.

12. ПАТ «Київський завод зварювального обладнання» у письмових запереченнях на касаційну скаргу зазначив, що оскаржені судові рішення законні і обґрунтовані, а доводи касаційної скарги безпідставні.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

13. У статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС), встановлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

14. За правилами частини третьої статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

15. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16. Відповідно до частини першої статті 341 КАС визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

17. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 606-XIV (чинного на дату виникнення спірних відносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

19. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

20. Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

21. Згідно з частиною першою статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону № 606-XIV строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

22. Згідно з частиною другою статті 23 Закону № 606-XIV після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

23. Відповідно до абзацу 4 частини третьої статті 4 Закону № 208/94-ВР не підлягає виконанню постанова, яку не було звернуто до виконання протягом двох років з дня винесення.

24. Відповідно до пункту 29 Порядку № 244 оскарження постанови про накладення штрафу в установлений строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

25. Згідно з пунктом 31 Порядку № 244 постанова про накладення штрафу є виконавчим документом і підлягає виконанню в установленому законом порядку з дня набрання нею законної сили. У разі оскарження постанови про накладення штрафу та належного повідомлення відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю про її оскарження така постанова направляється до органу державної виконавчої служби для примусового виконання після набрання законної сили відповідним рішенням суду, крім випадків скасування її судом.

VI. Позиція Верховного Суду

26. З урахуванням приписів Закону № 208/94-ВР строк пред'явлення до примусового виконання постанови № 86/14/7/26-18/2102/02/1 від 21 лютого 2014 року становить два роки.

27. Між тим, постанову № 86/14/7/26-18/2102/02/1 від 21 лютого 2014 року оскаржено до суду і в підсумку судового розгляду Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 жовтня 2016 року залишив без змін ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 серпня 2014 року, відтак остання набрала законної сили.

28. Колегія суддів звертає увагу, що відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності встановлює Закон № 208/94-ВР. За приписами статті 4 цього Закону постанова, яку не було звернуто до виконання протягом двох років з дня винесення, виконанню вже не підлягає.

29. Порядок № 244 є підзаконним нормативно-правовим актом і не може змінювати (по-іншому трактувати) приписи Закону №208/94-ВР чи мати перевагу у застосуванні.

30. Окрім того, частина перша статті 23 Закону № 606-XIV також не містить підстав, на основі яких державний виконавець міг би не зараховувати до строку пред'явлення виконавчого документа до виконання строк, протягом якого оскаржувався цей виконавчий документ (у цій справі ним є постанова № 86/14/7/26-18/2102/02/1 від 21 лютого 2014 року).

31. За встановлених обставин справи і їх правового регулювання колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

32. Висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

33. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

34. З урахуванням вимог статті 350 КАС касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

35. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець