Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2018 року

Київ

справа №489/2329/17

провадження №К/9901/3924/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 489/2329/17

за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в місті Миколаєві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Михайлова Олега Олеговича, Управління патрульної поліції в місті Миколаєві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій протиправними, скасування постанови про адміністративне правопорушення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Ленінського районного суду міста Миколаєва від 05 жовтня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Тихонової Н. С., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Потапчука В. О., суддів: Семенюка Г. В., Шляхтицького О. І.

І. Суть спору

1. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора УПП в м. Миколаєві ДПП Національної поліції України Михайлова О.О., УПП в м. Миколаєві ДПП Національної поліції України про визнання дій протиправними, скасування постанови ПС2№ 998874 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП та закриття провадження у справі.

2. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій інспектора УПП в м. Миколаєві ДПП Національної поліції України Михайлова О. О., які полягають у зупинці належного позивачу транспортного засобу та складення відносно нього постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за відсутності доказів вчинення адміністративного правопорушення.

2.1. Позивач вказує, що 29 квітня 2017 року він дійсно керував транспортним засобом "DAEWOO Sens", номерний знак НОМЕР_1, але не здійснював правопорушення, яке полягає у здійсненні проїзду на заборонний сигнал світлофора.

2.2. Вважаючи постанову серії БР № 457985 від 29 квітня 2017 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. неправомірною, ОСОБА_1 звернувсь до суду з вимогою про визнання протиправними дій, скасування постанови про адміністративне правопорушення серія БР № 457985 від 29 квітня 2017 року.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Інспектором УПП в м. Миколаєві ДПП Національної поліції України Михайлова О. О. прийнято постанову серії БР № 457985 від 29 квітня 2017 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за порушення вимог пунктів 8.10, 16.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), що призвело до скоєння правопорушення, передбаченого частиною другої статті 122 КУпАП.

4. З постанови про адміністративне правопорушення вбачається, що 29 квітня 2017 року о 10 год. 25 хв. водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_2, в м. Миколаєві на перехресті пр.Богоявленського та вул. Старофортечна, не зупинився перед дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки" на шляху його руху та в'їхав в межі перехрестя на забороняючий сигнал світлофора, чим порушено вимоги пунктів 8.10, 16.3 Правил дорожнього руху та скоєно адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 КУпАП.

5. Дослідженим у судовому засіданні першої та апеляційної інстанцій відеозаписом реєстратора патрульного, не встановлено факту порушення позивачем пунктів 8.10, 16.3 Правил дорожнього руху.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

6. Постановою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 05 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року, позовні вимоги задоволено частково.

6.1. Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БР № 457985 від 29 квітня 2017 року, прийняту відносно ОСОБА_1.

7. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду переконливих доказів про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а відтак твердження позивача не спростовано.

8. Таку позицію Ленінського районного суду міста Миколаєва підтримав і Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.

IV. Касаційне оскарження

9. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити у позові.

10. В обґрунтування касаційної скарги вказує на помилковість висновку судів попередніх інстанцій, оскільки факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення було виявлено відповідачем візуально під час здійснення нагляду за дорожнім рухом, що підтверджується відеозаписом реєстратора патрульного.

11. Водночас, позивач у відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

12. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

13. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

14. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

17.1. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

18. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.

19. Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

20. Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

21. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

22. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).

23. Відповідно до пункту 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

24. В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

25. У відповідності до вимог частини третьої статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

26. Згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

26.1. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

27. Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене статтею 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

28. Так, пунктом 8.10 Правил дорожнього руху обумовлено, що у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

27. Відповідно до пункту 16.3 Правил дорожнього руху у разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

28. Приписами пункту 8.7.3. е) Правил дорожнього руху визначено, що червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

29. Частиною другою статті 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

30. Відповідно до статті 52 Закону України "Про дорожній рух" контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

31. За змістом статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

32. Статтею 251 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

33. Згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

VI. Позиція Верховного Суду

34. Аналіз положень статті 258 КУпАП дає підстави для висновку про надання Національній поліції права не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

35. Відповідно на ці правовідносини поширюється положення частини четвертої статті 258 КУпАП, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

36. Таким чином під час оформлення матеріалів про адміністративні порушення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, в тому числі, передбаченого статтею 122 КУпАП, у працівників Національної поліції відсутній обов'язок складати протокол про адміністративне правопорушення.

37. З оскаржуваної постанови вбачається, що 29 квітня 2017 року о 10 год. 25 хв. водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_2, в м. Миколаєві на перехресті пр. Богоявленського та вул. Старофортечна, не зупинився перед дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки" на шляху його руху та в'їхав в межі перехрестя на забороняючий сигнал світлофора, чим порушено вимоги пунктів 8.10, 16.3 Правил дорожнього руху та скоєно адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 КУпАП.

38. З оглянутого в судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанцій відеозапису з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, факту порушення позивачем пунктів 8.10, 16.3 Правил дорожнього руху не встановлено.

39. За такого правового врегулювання та обставин справи Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність постанови у справі про адміністративне правопорушення серії БР № 457985 від 29 квітня 2017 року у зв'язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП.

40. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

41. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

42. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

43. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення.

2. Постанову Ленінського районного суду міста Миколаєва від 05 жовтня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець