Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.07.2019 року у справі №826/27149/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 липня 2019 року

Київ

справа №826/27149/15

адміністративне провадження №К/9901/16009/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної міграційної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 травня 2016 року (судді Добрянська Я.І., Кузьменко В.А., Федорчук А.Б.), додаткову постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року (судді Добрянська Я.І., Кузьменко В.А., Федорчук А.Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року (судді Чаку Є.В., Файдюк В.В., Саприкіна І.В.) у справі №826/27149/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання незаконним наказу в частині,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України, відповідач) в якому просила:

- визнати протиправним наказ ДМС України від 11 червня 2015 року №81 «Про визнання недійсним бланків» в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 ;

- скасувати наказ ДМС України від 11 червня 2015 року №81 в частині визнання недійсним (анулювання) бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 .

На обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначала, що відповідач незаконно позбавив її права володіти, користуватися і розпоряджатися своїм документом, який вона отримала на законних підставах.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 травня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним наказ Державної міграційної служби України № 81 від 11 червня 2015 року «Про визнання недійсним бланків» в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 .

21 червня 2016 року представником позивача подано заяву про винесення додаткового рішення щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази не ухвалено рішення.

Додатковою постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року ухвалено скасувати наказ Державної міграційної служби України № 81 від 11 червня 2015 року «Про визнання недійсним бланків» в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії

НОМЕР_1 .

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 травня 2016 року.

Не погодившись з указаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 травня 2016 року, додаткову постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги ДМС України наполягає на тому, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, який підтверджує громадянство України, доказів набуття якого позивачем матеріали справи не містять, а тому відповідачем правомірно, в межах та на підставі повноважень прийнято оскаржуваний наказ в частині визнання недійсним (анулювання) бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 . Також зазначає, що судами не вжито жодних заходів для повного та всебічного дослідження підстав для прийняття оскаржуваного рішення, зокрема листа МВС України № 38/3/5-409 цт.

Представник позивача надав заперечення на касаційну скаргу, в яких посилаючись на необґрунтованість та безпідставність останньої просить залишити скаргу без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій без змін. Зазначив, що рішення про скасування громадянства позивачки уповноваженими органами не приймалось, рішення щодо набуття нею громадянства України не скасовувалось, не визнавалось недійсним та є чинним на даний час. В даному випадку позивачка не приймалася до громадянства, а набула його у спрощеному порядку за територіальним походженням ще в 2011 році, а тому вважає, що нею додержано вимог закону щодо набуття громадянства України.

Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 13 лютого 2017 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ДМС України.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року касаційну скаргу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Шарапа В.М.(суддя-доповідач), Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 12 червня 2019 року № 708/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В.М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року №14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 .

29 липня 2011 року Залізничним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим (орган 8099) ОСОБА_1 видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 .

Вищезазначений паспорт ОСОБА_1 отримала на підставі паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 дата видачі 04 червня 2011 року, про що свідчить її особистий підпис у заяві-анкеті 29 липня 2011 року.

Наказом Державної міграційної служби України від 11 червня 2015 року № 81 «Про визнання недійсними бланків документів» відповідачем анульовано бланк паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого ОСОБА_1 .

Крім того, згідно наказу Державної міграційної служби України від 11 червня 2015 року № 81, у зв`язку з тимчасовою окупацією Автономної республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької та Луганської областей, ураховуючи положення статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» та листа МВС України № 38/3/5-409 цт від 16 квітня 2015 року, відповідно до пункту 5.1 наказу ДМС України № 153 від 18 липня 2012 року «Про порядок використання, обліку та зберігання бланків документів суворого обліку та суворої звітності в ДМС України», визнано недійсним (анульованим) бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 .

Зазначений бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон на даний час перебуває у ОСОБА_1 , він не вилучався, відмітки в паспорті про його анулювання відсутні.

Позивач, не погоджуючись з наказом від 11 червня 2015 року № 81 в частині визнання не дійсним (анулювання) бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , оскаржила його до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що паспорт громадянина України було отримано позивачем на підставі Закону України «Про громадянство України». Відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу від 11 червня 2015 року № 81 в частині визнання недійсним (анульованим) бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 діяв необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про громадянство України», а отже, суд дійшов висновку про скасування даного наказу в оскаржуваній частині та визнання протиправними дій відповідача.

Верховний Суд вважає обґрунтованими такі висновки судів першої та апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України від 18 січня 2001 року №2235-III «Про громадянство України» (тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2235-III).

Згідно з статтею 3 Закону № 2235-ІІІ Громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

Документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.

Згідно зі статтею 6 Закону № 2235-ІІІ Громадянство України набувається: за народженням; за територіальним походженням; внаслідок прийняття до громадянства; внаслідок поновлення у громадянстві; внаслідок усиновлення; внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя; внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Статтею 8 Закону № 2235-ІІІ передбачено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 квітня 2012 року №320, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 липня 2012 року за №1089/21401, затверджено порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Порядок № 320), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи судами попередніх інстанцій (наразі втратив чинність).

Пунктом 10.4 Порядку № 320 передбачено, що погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти: які обмінюються у зв`язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові; у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки); осіб, громадянство України яких припинено; знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян; зіпсовані під час заповнення; оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року.

У разі оформлення паспорта з порушенням вимог чинного законодавства керівником територіального органу (територіального підрозділу) проводиться службове розслідування, за результатами якого складається висновок у двох примірниках, який надсилається до Державної міграційної служби України для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу ДМС України. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС України, другий - у територіальному органі (підрозділі).

Якщо паспорт, який підлягає знищенню, видавався іншим територіальним підрозділом, до цього територіального підрозділу надсилається повідомлення за формою, наведеною у додатку 21 цього Порядку.

У випадках знищення паспортів, зіпсованих при заповненні, у Книзі обліку проставляється відмітка про псування паспорта із зазначенням номера і дати затвердження акта про знищення паспорта, а в графі 1 наклеюється вирізка з бланка паспорта громадянина України, де зазначено серію і номер паспорта.

Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 (далі по тексту - Порядок № 302).

У відповідності до пункту 39 Порядку № 302 (тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) за наявності підстав, зазначених у цьому Порядку, раніше виданий паспорт підлягає вилученню, поверненню державі, знищенню або тимчасовому затриманню.

Особа, стосовно якої громадянство України припинено відповідно до Закону №2235-ІІІ, зобов`язана у порядку та строки, встановлені законодавством про громадянство України, повернути паспорт територіальному підрозділу ДМС, що здійснив його оформлення та видачу (пункт 40 Порядку № 302).

Забороняється вилучення в особи паспорта, крім випадків, передбачених законом, зокрема взяття паспорта в заставу (п.43 Порядку № 302).

Положенням про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 23 березня 2007 № 719-V, визначено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон - це документ, що посвідчує особу громадянина України під час перетинання ним державного кордону України та перебування за кордоном. Паспорт є власністю України.

Паспорт оформляється громадянам України, що досягали 18-річного віку і постійно проживають в Україні, - за їх особистим зверненням або зверненням законних представників таких громадян щодо одержання паспорта до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, за місцем проживання.

Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року

№ 231 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 №380 (380-2004-п)(далі - Правила), що діяли на 2012 рік, визначено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу і підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дають право цій особі на виїзд з У країни і в`їзд в Україну.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152 в редакції від 12 грудня 2014 року, яка діяла на момент видання ДМС України наказу Державної міграційної служби України від 30 серпня 2016 року № 218 «Про визнання недійсними бланків документів», затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилущення, (далі по тексту - Порядок № 152).

Пунктом 55 Порядку № 152 встановлено, що паспорт для виїзду за кордон вважається недійсним та знищується в разі: 1) коли він підлягає обміну у зв`язку із зміною прізвища, імені та по батькові; 2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті для виїзду за кордон, записам в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження); 3) непридатності паспорта для виїзду за кордон для подальшого використання; 4) припинення громадянства особи; 5) коли паспорт для виїзду за кордон знайдено, а замість нього видано новий паспорт для виїзду за кордон; 6) смерті особи, якій було видано такий паспорт; 7) зіпсуття паспорта для виїзду за кордон під час заповнення; 8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.

Відповідач обґрунтовуючи законність своїх дій посилається на те, що оскаржуваний наказ винесено на підставі п.5.1 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, обліку, передачі та знищення бланків документів суворого обліку та суворої звітності в ДМС України, затвердженої наказом Державної міграційної служби України від 18 липня 2012 року №153 (далі по тексту - Інструкція № 153), відповідно до якого недійсними бланками вважаються зіпсовані (при виготовлені документа), анульовані (дія не відбулася), дефектні (відсутність або пошкодження захисної сітки, друкованого тексту, водяних знаків, серій або номерів на бланках, наявність дубльованих номерів тощо), відсутні (що виявлено при відкритті пачки) та викрадені.

А саме, на думку представника відповідача, бланк паспорту серії НОМЕР_1 був визнаний недійсним як такий, дія якого не відбулася (анульований).

Однак, суд першої інстанції ухвалюючи рішення правильно звернув увагу на те, що вищевказана Інструкція № 153 не зареєстрована в Міністерстві юстиції України, а відтак, не є нормативно-правовим актом, а є виключно внутрішнім документом ДМС України.

Так, за приписами п.1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03 жовтня 1992 року № 493/92 установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України (п.2 Указу Президента України № 493/92).

За приписами п.5.6 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, суб`єкти нормотворення направляють нормативно-правові акти для виконання лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування.

У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, не тягнуть за собою правових наслідків і не можуть бути підставою для регулювання відповідних правовідносин, застосування санкцій до фізичних та юридичних осіб за невиконання приписів, що в них містяться.

Із наведених нормативних приписів можна зробити висновок, що Інструкція № 153 не є належною нормативною підставою для визнання недійсним бланку паспорту позивача, а тому посилання відповідача на вказану Інструкцію № 153 як на доказ правомірності спірного наказу є безпідставними.

Крім того, бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 було використано для оформлення паспорта для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 та видано їй 27 липня 2011 року, оформлений відділом забезпечення видачі документів у централізованому порядку ДДГІРФО МВС України (код органу - 8099), тобто фактично задовго до анексії Російською Федерацією території АР Крим, яка мала місце в лютому 2014 року, тобто посилання відповідача на виявлення фактів незаконного документування певної категорії осіб паспортами громадянина України у зв`язку з набуттям ними громадянства України у спрощеному порядку за територіальним походженням відповідно до статті 8 Закону України «Про громадянство України» на підставі довідок про реєстрацію особи громадянином України, виданих від імені Головного управління ДМС в Автономній Республіці Крим, є необґрунтованим.

Також, з листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 0.64-171/0/15-15 від 06 січня 2016 року, судами встановлено, що відповідно до витягу з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» позивач в період з 27 липня 2011 року по 01 січня 2015 року неодноразово, задовго до анексії території АР Крим, використовувала паспорт серії НОМЕР_1 під час перетинання державного кордону України.

Наведені обставини доводять те, що бланк паспорта громадянина України НОМЕР_1 позивачем вже було використано, а тому помилковими є доводи представника відповідача про визнання недійсним бланка паспорта серії НОМЕР_1 як такого, дія якого не відбулася (анульований).

Відповідно до п. 56 Порядку № 152 у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства керівник територіального органу чи підрозділу ДМС проводить службове розслідування. За результатами розслідування складається висновок у двох примірниках, який надсилається до ДМС для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу апарату ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, другий - у територіальному органі або підрозділі ДМС.

Паспорти для виїзду за кордон списує та знищує територіальний орган або підрозділ ДМС, а за кордоном - закордонна дипломатична установа України, які прийняли рішення про списання та знищення таких паспортів (пункт 57 Порядку № 152).

Списання та знищення недійсних паспортів для виїзду за кордон здійснюється комісією у складі не менше трьох посадових осіб територіального органу або підрозділу ДМС, а за кордоном - закордонної дипломатичної установи України. Комісія складає акт про списання та знищення недійсних паспортів для виїзду за кордон у трьох примірниках (пункт 58Порядку № 152)

Паспорти для виїзду за кордон, вилучені територіальним органом або підрозділом ДМС, а за кордоном - закордонною дипломатичною установою України, знищуються щомісяця згідно з актом про знищення паспортів для виїзду за кордон. Територіальний орган або підрозділ ДМС, а за кордоном - закордонна дипломатична установа України з використанням відомчої інформаційної системи вносить до бази даних Реєстру інформацію про факт знищення паспорта для виїзду за кордон та інформує про це територіальний орган або підрозділ ДМС, що видав паспорт для виїзду за кордон, а за кордоном - закордонну дипломатичну установу України (пункт 60 Порядку № 152).

Так, судами встановлено що приймаючи оскаржуваний наказ від 11 червня 2015 року № 81 «Про визнання недійсним бланків», відповідач керувався статтею 7 Закону України «Про основи національної безпеки України», листом МВС України № 38/3/5-409 цт від 16 квітня 2015 року, пунктом 5.1 наказу ДМС України № 153 від 18 липня 2012 року «Про порядок використання, обліку та зберігання бланків документів суворого обліку та суворої звітності в ДМС України», водночас посилання на норму Закону України «Про громадянство України» або будь-якого іншого нормативно-правового акту, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуваний наказ відсутнє.

Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що посилання відповідача на зазначене законодавство не може бути підставою для визнання недійсним бланку паспорту, оскільки не регулює спірних відносин.

Доводи відповідача, про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту набуття громадянства України у порядку, визначеному законодавством, не є доказом правомірності дій відповідача у спірних відносинах та не спростовують факту недотримання відповідачем встановленого порядку визнання недійсним бланку паспорту.

Твердження ДМС України про те, що судом апеляційної інстанції не було досліджено належний та суттєвий доказ, а саме лист МВС України № 38/3/5-409 цт, як підставу для прийняття оскаржуваного рішення, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи є безпідставними, з огляду на наступне.

Дослідження змісту цього листа не може мати будь-яких правових наслідків для вирішення справи, оскільки будь-яка інформація, викладена в ньому, не може слугувати підставою для визнання недійсним (анулювання) бланку паспорту.

Натомість, встановлення зі змісту зазначеного листа фактів, які б свідчили про подання позивачем під час оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, чи приховування позивачем будь-якого суттєвого факту, за наявності якого позивач не мав права набути громадянство України, може слугувати підставою для втрати позивачкою громадянства України на підставі пункту 2 частини 1 статті 19 Закону України "Про громадянство України".

Однак, посадовими особами ДМС України було прийнято рішення про визнання недійсним бланку паспорту окремо від вирішення питання про законність отримання позивачкою громадянства України.

З аналізу встановлених судами обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що паспорт громадянина України для виїзду закордон було отримано позивачкою на підставі Закону України «Про громадянство України», а тому наявні всі правові підстави для задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що оскаржувана додаткова постанова суду першої інстанції не була переглянута в апеляційному порядку, суд дійшов висновку про закриття провадження у частині касаційного оскарження додаткової постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 333, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в частині оскарження додаткової постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року - закрити.

Касаційну скаргу Державної міграційної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року у справі №826/27149/15- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду