ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року

м. Київ

справа №1.380.2019.005042

адміністративне провадження №К/9901/12421/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Головного управління ДФС у Львівській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Онишкевича Т.В., суддів: Іщук Л.П., Обрізка І.М.),

У С Т А Н О В И В:

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Львівській області на ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року про повернення позовної заяви у справі № 1.380.2019.005042 за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Львівській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування постанови.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою та вважаючи, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, Головне управління ДФС у Львівській області подало касаційну скаргу.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги її заявник посилається на те, що ГУ ДФС у Львівській області звертало увагу суду на те, що ГУ ДФС у Львівській області неодноразово вчиняло усі можливі та залежні від нього дії щодо використання у повному обсязі наявних засобів та можливостей. Зокрема, неодноразово здійснювалося звернення з листами до ДФС України про виділення коштів на сплату судового збору (долучені до матеріалів справи).

При цьому, неможливість своєчасно оплатити судовий збір зумовлена також і постійною заблокованістю коштів на розрахунковому рахунку через безспірне списання коштів за виконавчими листами, що підтверджено повідомленнями органу державної казначейської служби, які долучені контролюючим органом до матеріалів справи.

Також зазначає, що 18 грудня 2020 р. така сплата відбулася, про що свідчить печатка на оригіналі платіжного доручення № 2841.

Крім того, відсутність коштів на рахунках касатора та як наслідок неможливість сплати судового збору є поважною причиною пропуску строку на оскарження судового рішення та не повинно бути перешкодою у доступі до правосуддя, а повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне звернення, однак апеляційний суд цього не врахував і безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 345 КАС України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі перегляду ухвал судів першої та апеляційної інстанцій.

Оскільки предметом перегляду у даній справі є ухвала суду апеляційної інстанції, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною третьою статті 295 КАС України (яка визначає загальний строк на апеляційне оскарження) передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

У свою чергу, згідно з пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.

Як убачається зі змісту ухвалених у цій справі судових рішень, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору. У подальшому ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2020 року апеляційну скаргу повернуто апелянту з підстав неусунення недоліків апеляційної скарги, визначених в ухвалі про залишення її без руху.

Вдруге апеляційна скарга подана апелянтом 11 лютого 2020 року.

Восьмий апеляційний адміністративний суд установивши, що апеляційна скарга подана зі значним пропуском передбаченого процесуальним законом строку, клопотання про поновлення не містить достатніх обґрунтованих підстав та доказів, щодо наявності поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження, ухвалою від 21 лютого 2020 року, залишив скаргу без руху і запропонував скаржнику подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, в якій вказати інші підстави для поновлення такого строку з наданням відповідних доказів на обґрунтування заяви.

На виконання вимог ухвали суду, позивач надіслав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначив, що пропуск строку на апеляційне оскарження пов`язано з об`єктивними причинами і не залежить від волевиявленням позивача, а саме з недостатнім фінансуванням контролюючого органу. При цьому зазначає, що платіжне доручення органом казначейства скеровано до Головного управління ДФС у Львівській області лише 07 лютого 2020 року і апеляційну скаргу подано вже 11 лютого 2020 року.

Аналізуючи наведені апелянтом обставини поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд визнав їх неповажними, та ухвалою від 17 березня 2020 року, яка є предметом касаційного оскарження, відмовив відповідачеві у відкритті апеляційного провадження. При цьому, суд виходив з того, що платіжне доручення № 2841, на яке посилається скаржник, датоване 16 грудня 2019 року. Разом з тим, апеляційну скаргу подано лише 11 лютого 2020 року. При цьому скаржником не зазначено, коли саме скаржник отримав докази сплати вказаного судового збору органом казначейства, а також повторна подача апеляційної скарги, у зв`язку з поверненням первинної не є пов`язаними з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги, та, як наслідок, не є поважною підставою для порушення принципу правової визначеності.

Так, статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які діють як суб`єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.

Відтак, органи влади (у тому числі й податкові), що діють як суб`єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов`язків.

Стосовно доводів скаржника, про те, що сплата судових витрат є перешкодою в доступі до правосуддя, то колегія суддів уважає їх безпідставними, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Варто зауважити, що питання поважності причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин справи і належних доказів поважності пропуску процесуального строку на оскарження.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

Разом з тим, податковий орган, як при неодноразовому поданні апеляційної скарги, так і в межах встановленого у подальшому судом апеляційної інстанції строку, не вказав підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям.

Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи.

Отже, Суд констатує, що оскаржувана ухвала ґрунтуються на правильно установлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко

Згідно з оригіналом

помічник судді О.О. Супрун