Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2019 року

Київ

справа №826/10755/15

адміністративне провадження №К/9901/19917/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді -доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №826/10755/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі - позивач, ПАТ «Укрнафта») звернулось до суду з позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування рішення від 22.05.2015 №3530/23-00 про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення від 22.05.2015 №3530/23-00.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходи з того, що процедура з примусового погашення податкового боргу, передбачена пунктом 32 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК (який набрав законної сили 01.01.2015), не поширюється на спірний податковий борг ПАТ "Укрнафта", оскільки у держави наявна заборгованості перед позивачем щодо повернення помилково/надміру сплачених коштів, що виключає законність оспорюваного рішення.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Дрогобицька ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, який постановою від 16.02.2016 скасував рішення першої та апеляційної інстанції та прийняв нове, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд Вищий адміністративний суд України виходив з того, що приписи пункту 32 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК, який виключає можливість прийняття рішення про стягнення готівки за наявності зобов'язань держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, слід застосовувати у системному зв'язку з пунктом 43.1 статті 43 ПК, в силу якого помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Таким чином, наявність у платника податкового боргу виключає можливість повернення такому платнику надміру сплачених грошових зобов'язань. У разі наявності у платника переплати з податкового платежу (крім надміру сплаченої суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню), з одночасним існуванням у нього податкового боргу з іншого виду податку відповідна переплата підлягає погашенню лише шляхом її спрямування на оплату грошових зобов'язань (податкового боргу). З огляду на те, що позивач до контролюючого органу із відповідною заявою не звертався, та з урахуванням заявочного характеру процедури зарахування наміру сплачених до бюджету коштів на оплату грошових зобов'язань (податкового боргу) з інших платежів, у розглядуваному випадку на момент прийняття Дрогобицькою ОДПІ оспорюваного рішення зобов'язань держави перед ПАТ «Укрнафта» з повернення коштів за торгові патенти у загальній сумі 6 871,78 грн не існувало.

Не погодившись з постановою Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 ПАТ «Укрнафта» подало до Верховного Суду України заяву про її перегляд з підстав, встановлених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII.

Ухвалою Верховного Суду України від 07.06.2016 відкрито провадження у справі №826/10755/15 за позовом ПАТ «Укрнафта» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень КАС (у редакції цього Кодексу, викладеній згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень КАС (у редакції цього Кодексу, викладеній згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) заяви і скарги, зазначені в підпунктах 1, 3 - 6 цього пункту, передаються відповідно до Касаційного адміністративного суду, Великої Палати Верховного Суду за розпорядженням керівника апарату суду, до якого подані такі заяви і скарги, протягом тридцяти днів з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заява зареєстрована у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду 12 лютого 2018 року.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 лютого 2018 року у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Олендер І.Я. (суддя-доповідач), Гончарова І.А., Ханова Р.Ф.

Розгляд заяви позивача здійснюється Верховним Судом за правилами глави третьої Розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, без повідомлення та виклику учасників справи.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС України мотивом перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є зокрема, неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предметів спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У заяві позивач просить переглянути вказану постанову Вищого адміністративного суду України посилаючись на наявність підстав, встановлених пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України, а саме неоднакове застосування пункту 32 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України у частині правомірності стягнення податкового боргу за наявності зобов'язань держави щодо повернення Товариству надміру сплачених грошових зобов'язань.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 08.10.2015 (К/800/35177/15), від 26.01.2016 (К/800/32542/15), від 03.12.2015 (К/800/41062/15), які, на думку позивача, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції вищезазначеної норми матеріального права.

Позиція позивача наведена в позовній заяві, у заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції, та полягає у тому, що наявність у держави зобов'язань перед ПАТ «Укрнафта» з повернення надміру сплачених коштів виключає можливість прийняття рішення відповідно до пункту 32 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Суди встановили наступні фактичні обставини справи.

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» за основним місцем обліку, як платник податків та зборів зареєстровано у ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, однак перебуває на обліку у Дрогобицькій об'єднаній ДПІ Головного управління ДФС у Львівській як платник рентної плати за користування надрами для видобування нафти та природного газу.

У зв'язку із не сплатою ПАТ «Укрнафта» у 2014 році самостійно визначених зобов'язань із рентної плати Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області 02.09.2014 винесено податкову вимогу №787-25, щодо сплати заборгованості у розмірі 4 874 186,51 грн.

Станом на 22.05.2015 за ПАТ «Укрнафта» обліковувався борг із сплати рентних платежів у розмірі 93 475,3 тис. грн., вказана заборгованість виникла у 2014 році, у зв'язку із не сплатою позивачем самостійно визначених зобов'язань.

Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області 22.05.2015 прийнято рішення № 3530/23-00 про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків, відповідно до п. 32 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Склад податкового боргу Товариства перед бюджетом та стан заборгованості бюджету (Держави) перед платником податків на момент прийняття спірного рішення податковим органом не визначався.

НОРМАТИВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН І ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пункт 59.1 ст.59 Податкового кодексу України передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Приписами п.95.1 - п.95.4 ст.95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому, відповідно до п.32 підроз.10 розділу ХХ Податкового кодексу України, встановлено, що тимчасово, до 01.07.2015 у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань. У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Висновок щодо нормативного регулювання спірних правовідносин

Зміст пункту 32 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України вказує на необхідність відсутності зобов'язань держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, тому, наявність зобов'язань держави в особі будь-якого контролюючого органу перед платником податків щодо повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з будь-якого податку чи збору унеможливлює стягнення податкового боргу на підставі рішення контролюючого органу без звернення до суду.

Аналогічний правовий висновок висловлений в постанові Верховного суду від 16.10.2018 у справі №826/2352/15.

Загальний висновок щодо правової оцінки обставин справи.

Судами попередніх інстанцій на підставі листів ПАТ «Укрнафта» від 25.03.2015 за №08.1.19/142 та від 02.04.2015 за №181.3/175 до відповідача щодо повернення помилково та /або надмірно сплачених коштів; листа заступника начальника Дрогобицької об'єднаної ДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 10.04.2015 за №2275/141/13-09-20-00-24, встановлено наявність у позивача переплати, яка унеможливлює підстави для застосування податковим органом стягнення податкового боргу у спосіб передбачений пунктом 32 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Відповідачем не доведено відсутність зобов'язань держави щодо повернення ПАТ «Укрнафта» помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, що є обов'язковою умовою для застосування процедури погашення податкового боргу на підставі пункту 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Відтак, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про те, що положення пункту 32 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлюють, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов: 1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку; 2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень; 3) відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

Таким чином, зазначена норма закону прямо встановлює право керівника контролюючого органу прийняти рішення про стягнення коштів платника податків лише у разі відсутності зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.

У постанові Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 суд касаційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у даному разі приписи пункту 32 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК, який виключає можливість прийняття рішення про стягнення готівки за наявності зобов'язань держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, слід застосовувати у системному зв'язку з пунктом 43.1 статті 43 ПК, в силу якого помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Таким чином, наявність у платника податкового боргу виключає можливість повернення такому платнику надміру сплачених грошових зобов'язань.

За таких обставин, Вищий адміністративний суд України не правильно застосував вищенаведені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору та до помилкового скасування рішення судів першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року) за наслідками розгляду справи більшістю голосів від складу суду приймається одна з таких постанов: про повне або часткове задоволення заяви; про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись пунктом першим частини першої розділу 7 "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №826/10755/15 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2015 і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015 у справі №826/10755/15.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду