Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 560/14729/23

адміністративне провадження № К/990/5712/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2024 (головуючий суддя Курко О.П., судді Шидловський В.Б., Боровицький О.А.)

у справі №560/14729/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, встановлені судами попередніх інстанцій обставини:

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ в Хмельницькій області), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області №26 від 06.07.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за вислугою років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

1.1. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-XI (далі - Закон №2262-XI) з урахуванням вислуги років більше 27 років, а тому рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області № 26 від 06.07.2023 про відмову у призначені пенсії за вислугою років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-XI є протиправним.

2. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.10.2023 позов задоволено:

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області №26 від 06.07.2023.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 27.06.2022 з врахуванням вислуги, яка становить 27 років 10 місяців 17 днів, та провести нарахування та виплату пенсії.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3858,88 грн за рахунок асигнувань ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

3. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 08.01.2024 скасував рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30.10.2024 та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.

4. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що:

4.1. Відповідно до наказу Державної установи «Хмельницький слідчий ізолятор» Центрально-західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 26.10.2018 №47 о/с позивач звільнений зі служби 31.10.2018 з посади старшого по корпусу відділу режиму і охорони Державної установи «Хмельницький слідчий ізолятор» (старший прапорщик внутрішньої служби).

4.2. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.11.2022 у справі №560/8704/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано відмову Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор", викладену в листі від 09.06.2022 за № 5/23-22/Т-23, стосовно формування відповідного подання та направлення матеріалів справи ОСОБА_1 для подальшого розгляду питання щодо призначення йому пенсії за вислугою років згідно із пунктом "а" статті 12 Закону № 2262-ХІІ. Зобов`язано Державну установу "Хмельницький слідчий ізолятор" підготувати та направити до Центрально-Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції подання та документи для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, та пункту "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ. У задоволенні інших вимог відмовлено.

4.3. 27.06.2023 до ГУ ПФУ в Хмельницькій області з Центрально-західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції надійшли подання та документи ОСОБА_1 для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

4.4. Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області № 26 від 06.07.2023 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, оскільки на день звільнення у ОСОБА_1 немає календарної вислуги років, необхідної для призначення пенсії.

5. Суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а, від 14.04.2021 у справі №480/4241/18, щодо можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення, та дійшов висновку про протиправність відмови у призначенні пенсії за вислугу років згідно пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ.

6. Суд апеляційної інстанції, не погодившись з таким висновком суду, зазначив, що станом на 27.06.2022 та станом на 27.06.2023 новою редакцією пункту 3 Порядку №393 передбачено зарахування календарної вислуги років на пільгових умовах тільки для визначення розміру пенсії. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки у ОСОБА_1 немає календарної вислуги років, необхідної для призначення пенсії, в призначені пенсії за вислугу років згідно із Законом № 2262-ХІІ, рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 06.07.2023 № 26 ОСОБА_1 правомірно було відмовлено.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги, заперечень (відзиву) на касаційну скаргу:

7. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2024 та залишити в силі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.10.2023.

7.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі слугувало неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України).

Зокрема скаржник стверджує про те, що судом апеляційної інстанції ухвалено оскаржувану постанову без врахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а, від 14.04.2021 у справі №480/4241/18.

7.2. Позивач зазначає, що до спірних правовідносин повинні бути застосовані положення Порядку №393 станом на день звільнення з військової служби (31.10.2018).

Вважає помилковим застосування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 31.08.2023 у справі №200/4951/22, від 07.09.2023 у справі №560/9478/22, від 13.11.2023 у справі №140/1151/23, оскільки викладений висновок сформований щодо застосування пункту «а» частини 1 статті 12 Закону 2262-ХІІ у співвідношенні до Порядку №393 в його наступній редакції, яка ще не діяла на час його звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби (червень 2017 року).

Скаржник наполягає на тому, що суду слід було застосувати до спірних правовідносин пункт 3 Порядку №393, який діяв на час його звільнення зі служби, натомість застосував пункт 3 Порядку №393 у редакції Постанови Кабінету Міністрів України №119 від 16.02.2022.

8. Відзив на касаційну скаргу відповідач до суду не направляв, хоч і був належним чином повідомлений (03.04.2024) про відкриття провадження у справі.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

9. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

10. Предметом спору у цій справі є відмова відповідача у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" частини 1 статті 12 Закону №2262-XII.

11. Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV (далі - Закон №2713-IV) держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

12. Згідно з частиною 3 статті 23 Закону № 2713-IV пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

13. Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України (частина 4 статті 23 Закону № 2713-IV).

14. Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону, серед інших, мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

15. За змістом пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону, призначається незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.

16. Досліджуючи природу пільгового зарахування вислуги років, Верховний Суд у складі судової палати у постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18 зробив висновок, що таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.

17. Питання пільгового обчислення календарної вислуги років особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби уже досліджувалось Верховним Судом.

Так, у постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18 Верховний Суд у складі судової палати дійшов також таких висновків:

«…право на пільговий залік вислуги років для осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби передбачене також і Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».

Відповідно до частин 3, 4 статті 23 цього Закону пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів.».

18. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що позивача проходив службу на посадах рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби і на момент звільнення його календарна вислуга в пільговому обчисленні становила більше 27 років.

19. За таких обставин, позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ.

20. Посилання суду апеляційної інстанції на те, що ОСОБА_1 звернувся за призначенням за пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ вже під час дії Порядку №393, в редакції постанови Кабінету Міністрів України №119 від 16.02.2022, є безпідставним і ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, оскільки передбачене цим Порядком право на пільгове зарахування вислуги років враховується для визначення розміру пенсії, а не її призначення. При цьому, право позивача на пільгове зарахування вислуги років саме для призначення пенсії передбачене частиною 4 статті 23 Закону № 2713-IV, яка підлягає застосуванню під час вирішення цієї справи.

21. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.02.2025 у справі №520/14878/23 за подібних обставин справи.

22. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. За частиною 3 статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

24. Згідно зі статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

25. За правилами частин 1, 3, 4 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

26. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, однак за неправильного застосування норм матеріального права, тому у цій справі постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині мотивів задоволення позовних вимог, які слід враховувати в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 343 349 351 352 359 КАС України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2024 скасувати.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.10.2023 змінити в частині мотивів задоволення позовних вимог, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.10.2023 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і не оскаржується.

Головуючий суддя В.М. Шарапа

Судді: Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін