ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 лютого 2019 року

справа №816/513/17

адміністративне провадження №К/9901/38144/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарова І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року у складі судді Алєксєєвої Н.Ю.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року у складі суддів Старостіна В.В., Бегунца А.О., Рєзнікової С.С.

у справі № 816/513/17

за позовом Селянського (фермерського) господарства «Світанок»

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

07 квітня 2017 року Селянське (фермерське) господарство «Світанок» (далі - Господарство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, про визнання протиправним та скасування рішення податкового органу щодо неможливості застосування до Селянського (фермерського) господарства «Світанок» (ідентифікаційний код 24828666) спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності як платника єдиного податку четвертої групи, визначене листом-повідомленням від 23 березня 2017 року №3200/10/16-31-12-28.

01 червня 2017 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року, позов задоволено, визнано протиправною відмову податкового органу, що надана листом від 23 березня 2017 року за №3200/10/16-31-12-28 щодо неможливості застосування до Селянського (фермерського) господарства «Світанок» (ідентифікаційний код 24828666) спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності як платника єдиного податку четвертої групи.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наявності у суб'єкта господарювання підстав для підтвердження статусу платника єдиного податку та правильно обраного способу судового захисту.

15 вересня 2017 року податковим органом подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій положень підпункту 291.51.3 пункту 291.5 статті 291, підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України, зазначає про наявність у позивача податкового боргу та визнає його як підставу неможливості підтвердження статусу платника єдиного податку. У зв'язку із наведеним податковий орган просить скасувати оскаржувані судові рішення та винести нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Касаційна скарга містить також клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

18 вересня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано з Полтавського окружного адміністративного суду справу № 816/513/17 (суддя - Веденяпін О. А.).

24 жовтня 2017 року позивачем подано до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, в яких Господарство спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

12 грудня 2017 року справа № 816/513/17 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

14 березня 2018 року справу № 816/513/17 разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду.

20 серпня 2018 року відповідачем подано клопотання про здійснення розгляду справи у відкритому судовому засіданні, яке не підлягає задоволенню з огляду на положення частини п'ятої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що Господарство є сільгоспвиробником, у якого частка сільськогосподарського виробництва за попередні (звітні) періоди перевищує 75 відсотків, та протягом 2015-2016 років мало статус платника єдиного податку четвертої групи.

З метою щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку IV групи, у 2017 році позивач, у відповідності до підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України, подав до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку IV групи, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва та відомості про наявність земельних ділянок.

За наслідком розгляду поданих документів податковий орган листом від 23 березня 2017 року за №3200/10/16-31-12-02-28 повідомив Господарство про неможливість застосування спрощеної системи оподаткування як платника єдиного податку ІV групи на 2017 рік у зв'язку з наявністю у останнього станом на 01 січня 2017 року податкового боргу в сумі 27 грн 20 коп. (код платежу 14011001 - податок на додану вартість с/г підприємства за операціями із зерновими і технічними культурами).

Єдиною підставою для прийняття відповідачем рішенням про неможливість застосування спрощеної системи оподаткування як платника єдиного податку ІV групи на 2017 рік є наявність боргу.

У ході розгляду справи, із даних податкових декларацій з податку на додану вартість та показників інтегрованих карток платника податків судами встановлено, що у позивача була наявна переплата з податку на додану вартість у достатньому розмірі для зарахування надміру сплачених платежів в рахунок сплати податкових зобов'язань зі сплати платежу з податку на додану вартість за операціями із зерновими і технічними культурами.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлюється статтею 298 Податкового Кодексу України, пунктом 298.8 якої передбачено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.4 цієї статті.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

За положеннями пункту 299.2 цієї статті центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Щорічне підтвердження статусу платника єдиного податку, умови та порядок такого підтвердження встановлені правилами підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України.

Таким чином, оскільки з 01 січня 2016 року позивач автоматично набув статусу платника єдиного податку четвертої групи, контролюючий орган зобов'язаний внести відповідні відомості до реєстру платників єдиного податку та інформаційних мереж, а також на вимогу позивача надати підтвердження його статусу (довідку).

Ухвалюючи рішення шляхом направлення листа про відмову підтвердження статусу платника єдиного податку, виконуючий обов'язки заступника начальника податкового органу розглянув документи, надані для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2017 рік, та відмовив з посиланням на облік податкового боргу.

Верховний Суд погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій про те, що у межах спірних відносин йдеться про підтвердження статусу платника єдиного податку, а не про обрання або перехід на спрощену систему оподаткування.

Доводи касаційної скарги податкового органу про наявність податкового боргу у вигляді пені у розмірі 27 грн 20 коп. як підстави для відмови у підтверджені статусу платника єдиного податку є неприйнятними. Наявність податкового боргу у платника податків досліджено та спростовано судами попередніх інстанцій. Посилання відповідача на норми підпункту 291.51.3 пункту 291.51 статті 291 Податкового кодексу України є безпідставним, оскільки ці норми встановлюють умови, за якими суб'єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи. Умовою, яка виключає набуття цього статусу, серед іншого, є податковий борг станом на 1 січня базового (звітного) року, і ця умова не стосуються підтвердження вже набутого статусу такого платника.

Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивач у даному випадку з 01 січня 2016 року став платником єдиного податку четвертої групи, відтак вимоги підпункту 291.51.3 пункту 291.51 статті 291 Податкового кодексу України щодо відмови в такій реєстрації (неможливості застосування спрощеної системи оподаткування) за наявності податкового боргу до спірних правовідносин не застосовуються.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою судів попередніх інстанцій встановлених обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року у справі № 816/513/17 залишити без змін.

Пoстанoва набиpає закoннoї сили з дати її пpийняття, є oстатoчнoю і oскаpженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді І.А. Гончарова

І.Я. Олендер