ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.01.2018 Київ К/9901/472/17 810/2509/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Першого заступника прокурора Київської області до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, за касаційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду у складі судді Брагіна О.Є. від 24 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Безименної Н.В., Аліменко В.О., Кучми А.Ю. від 05 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

Перший заступник прокурора Київської області звернувся в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовна заява мотивована тим, що оскаржуване рішення Козинської селищної ради прийняте всупереч вимог статей 88, 89 Водного кодексу України, статей 60, 61 Земельного кодексу України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року, позовна заява повернута позивачу.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір підсудний місцевому загальному суду як адміністративному суду.

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Перший заступник прокурора Київської області звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано те, що звертаючись з позовом до суду, перший заступник прокурора Київської області має статус позивача з огляду на відсутність органу, уповноваженого державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, і відповідно до обсягу наданих йому повноважень виконує владну функцію та виступає від імені держави, тобто є посадовою особою державного органу.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього рішення) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього рішення) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту права та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону судові рішення суду першої та апеляційної інстанції не відповідають, а мотиви викладені в касаційній скарзі скаржником є прийнятні з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 18 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Разом з тим пунктом 1 частини другої вказаної статті визначено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Суд зазначає, що для визначення предметної підсудності справ за позовами прокурора важливо встановити статус прокурора у справі - позивач чи представник сторони.

У разі коли прокурор є позивачем у справі, то такі справи відповідно до частини другої статті 18 КАС України підсудні окружним адміністративним судам, оскільки позивачем у справі є посадова особа органу державної влади.

У разі коли прокурор звернувся до суду як законний представник, то предметну підсудність таких справ необхідно визначати з урахуванням статусу особи, яку він представляє.

Таким чином, згідно змісту позовної заяви, позивачем у даній справі є Перший заступника прокурора Київської області, який відповідно до обсягу наданих йому повноважень є посадовою особою органу державної влади.

Приймаючи до уваги положення пункту 1 частини другої статті 18 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень), незалежно від статусу відповідача, адміністративні справи, де позивачем є орган державної влади, зокрема прокурор міста, підсудні окружним адміністративним судам.

Враховуючи викладене, доводи скаржника спростовують висновки, викладені в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року, щодо підсудності даного спору місцевому загальному суду.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Преамбула Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23, 24 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві … керується законом, що приймається парламентом" (Zand v. Austria № 7360/76); фраза "встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96); суд не є встановленим законом у разі, якщо правила, які регламентують склад суду, не були додержані (Posokhov v. Russia № 63486/00, Fedotova v. Russia № 73225/01).

Таким чином суд касаційної інстанції, здійснивши перегляд судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, а також перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, прийшов до висновку про обґрунтованість касаційної скарги.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів у цій справі підлягають скасуванню, а касаційна скарга задоволенню.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І Гриців

Н.В. Коваленко