Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.10.2018 року у справі №711/1837/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 жовтня 2020 року

м. Київ

справа №711/1837/18

адміністративні провадження №К/9901/64055/18, К/9901/64147/18

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Рибачука А. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Берназюка Я. О., Бучик А. Ю., Желєзного І. В., Єзерова А. А., Коваленко Н. В., Кравчука В. М., Мороз Л. Л., Стародуба О. П., Стеценка С. Г., Стрелець Т. Г., Тацій Л. В., Чиркіна С. М., Шарапи В. М. -

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (письмовому провадженні) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 711/1837/18

за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі - Управління МВС, МВС України, відповідно), МВС України про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційними скаргами Управління МВС та МВС України

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.06.2018, ухвалене у складі головуючого судді Тимошенка В. П. та

постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Мельничука В. П., суддів Ісаєнко Ю. А., Лічевецького І. О., -

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1.07.03.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати протиправною відмову МВС України у призначені йому одноразової грошової допомоги як особі, якій встановлено ІІ групу інвалідності з 29.03.2017 відповідно до Закону України від 20.12.1990 № 565-XII "Про міліцію" (далі - ~law9~) та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 (далі - Порядок № 850);

зобов'язати Управління МВС повторно надіслати до МВС України документи для призначення йому одноразової грошової допомоги відповідно до ~law10~ та Порядку №850;

зобов'язати МВС України прийняти рішення про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ІІ групи інвалідності відповідно до ~law11~ та Порядку №850.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що в серпні 2017 року він звернувся до МВС України з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги. Проте МВС України відмовило йому у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності з посиланням на положення пункту 4 Порядку №850 через те, що після первинного огляду Медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) минуло більше двох років. Натомість, на думку позивача, ~law12~ не встановлює обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, а наявність таких обмежень, у Порядку № 850 не може слугувати підставою для відмови у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги.

2. Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 06.06.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від
20.09.2018, задовольнив позовні вимоги.

3.11.10.2018 та 17.10.2018 Управління МВС та МВС України, відповідно звернулись до Верховного Суду із касаційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення ними норм процесуального права, просять скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

4. Верховний Суд ухвалами від 19.10.2018 та 13.11.2018 відкрив касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами та витребував матеріали справи із суду першої інстанції першою ухвалою.

5. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 10.03.2020 №408/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями на підставі ухвали Верховного Суду від 05.03.2020 про самовідвід судді-доповідача Бевзенка В. М., суддів Данилевич Н. А., Радишевської О. Р.

6. Протоколом розподілу справи від 11.03.2020 та протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 11.03.2020 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А. І.- головуючий суддя, судді: Мороз Л. Л., Тацій Л. В.

7. Ухвалою судді Верховного Суду від 11.03.2020 прийнято зазначену справу до провадження.

8. Здійснюючи попередній розгляд справи № 711/1837/18 (касаційні провадження № К/9901/64055/18, № К/9901/64147/18) колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для передачі її на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав з підстав, наведених у частині 1 статті 346 КАС України.

9. Ухвалою судді Верховного Суду від 22.09.2020 призначено справу до розгляду Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав в порядку спрощеного позовного провадження (письмовому провадженні) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. У справі, яка розглядається суди встановили, що ОСОБА_1, перебуваючи на посаді чергового пункту централізованої охорони позавідомчої охорони Золотоніського районного відділу внутрішніх справ Управління МВС Черкаського облвиконкому в званні лейтенанта міліції, приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - ЧАЕС).

Позивачу як особі, що перебувала на службі в органах внутрішніх справ з
18.06.1997 призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України від
09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

03.12.1997 позивач вперше був оглянутий обласною МСЕК №2 м. Черкаси та йому було визначено 25% ступеню втрати професійної працездатності.

29.05.2000 позивач отримав страхову суму за державним обов'язковим особистим страхуванням в розмірі 925,00 грн у зв'язку із втратою 25 % працездатності, отриманої в період проходження служби.

17.04.2001 при повторному огляді обласною МСЕК №2 м. Черкаси позивачу встановлено III групу інвалідності (строком до 01.05.2004) в зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та визначено ступінь втрати професійної працездатності 35%.

29.07.2001 позивач, у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, отримав страхову виплату за державним обов'язковим особистим страхуванням в розмірі 10
496,00 грн.

27.04.2004 позивач був повторно оглянутий обласною МСЕК №2 м. Черкаси та йому було встановлено III групу інвалідності (безтерміново) у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та визначено ступінь втрати професійної працездатності 40%.

29.03.2017 під час повторного огляду спеціалізованою радіологічною МСЕК позивачу встановлено ІІ групу інвалідності (безтерміново) у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та визначено ступінь втрати професійної працездатності 70%.

У серпні 2017 року позивач звернувся до МВС України із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги за процедурою, визначеною Порядком № 850.

23.08.2017 Департамент фінансово-облікової політики МВС України листом №15/2-3030 повернув матеріали ОСОБА_1. Ліквідаційній комісії Управління МВС як такі, що не відповідають вимогам законодавства.

08.09.2017 Управління МВС листом №37/П- 42 повідомило позивача про те, що МВС України відмовило йому у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності через невідповідність вимогам пункту 4 Порядку № 850, а саме через те, що після первинного огляду МСЕК минуло більше двох років.

Не погоджуючись із такою відмовою у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності та поверненням документів, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у позивача наявне право на отримання спірної грошової допомоги. При цьому суди вказали на те, що положення пункту 4 Порядку № 850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку № 850 не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. Касаційні скарги Управління МВС та МВС України мотивовані, зокрема тим, що пунктом 4 Порядку № 850 регламентовано граничний строк у 2 роки, у межах якого після первинного встановлення втрати працездатності працівник міліції має право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, якщо йому встановлено інвалідність (вищу групу інвалідності). Окрім того, МВС України вказує на те, що ~law13~, на який посилаються суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях, втратив чинність.

13. У відзивах на касаційні скарги відповідачів ОСОБА_2 вказує на те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ~law14~ на умовах, визначених Порядком № 850. Відтак, рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а касаційні скарги Управління МВС та МВС України слід залишити без задоволення.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України [в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі"; далі - ~law16~)], колегія суддів виходить із такого.

15. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

17. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

18. На час звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до ~law17~ та Порядку № 850 (набрав чинності з 31.10.2015) пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - ~law19~) визнано таким, що повністю втратив чинність ~law20~.

19. Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень ~law21~ право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених ~law22~ зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності ~law23~.

20. До набрання чинності ~law24~, тобто до 07.11.2015, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано ~law25~ та Порядком № 850, відповідно.

21. Відповідно до ~law26~ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

22. На реалізацію вимог ~law27~ Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 21.10.2015 № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, якою затвердив Порядок № 850, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

23. Відповідно до пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

24. Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

25. Перелік документів, які необхідно подати працівнику міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, визначений у пункті 7 вказаного Порядку.

26. Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС України в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги (пункту 8 Порядку № 850).

27. Згідно із пунктом 9 Порядку № 850 МВС України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

28. За правилами пункту 10 Порядку № 850 грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС України рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС України.

29. Таким чином, на час виникнення спірних відносин за позивачем як колишнім працівником органів внутрішніх справ, у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, право на отримання одноразової грошової допомоги зберігалось згідно із пунктом 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень ~law28~.

30. При цьому, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції щодо процедури, умов, розмірів, а також строків, визначає Порядок № 850.

31. Разом з цим, відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

32. Судова палата зазначає, що за своєю суттю одноразова грошова допомога є одноразовою виплатою, гарантованою державою у зв'язку із, зокрема, встановленням інвалідності працівникові міліції, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

33. При цьому, судова палата звертає увагу на те, що право на отримання грошової допомоги та право отримання допомоги в більшому розмірі (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) у зв'язку із виникненням обставин, з якими законодавець пов'язує збільшення її розміру, є різними правовими поняттями.

34. Отже, процедура перегляду розміру вже призначеної та виплаченої одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною обставин, наданням нових документів, передбачає виплату лише різниці між виплаченою та нарахованою сумою у зв'язку із встановленням згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи чи іншої причини інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності під час повторного огляду. Визначення у такій процедурі строків є важливим для правового регулювання таких відносин, оскільки за загальним правилом суб'єктивні права та юридичні обов'язки їхніх учасників виникають, розвиваються та припиняються у певний час. Строки дисциплінують учасників правових зв'язків, забезпечують чіткість і визначеність у правах та обов'язках суб'єктів.

35. До того ж, судова палата звертає увагу на те, що положеннями ~law29~, які втратили чинність із набранням чинності ~law30~ не було передбачено права працівника органів внутрішніх справ на виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми у зв'язку із підвищенням групи чи визначенням іншої причини інвалідності або збільшенням відсотку втрати працездатності під час повторного огляду МСЕК.

36. Такий механізм визначений лише Порядком № 850, пункт 4 якого визначає умови, коли здійснюється виплата допомоги та передбачає дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми.

37. Отже, на думку колегії суддів, оскільки положення ~law31~ втратили чинність, а за колишніми працівниками міліції збереглося лише право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, зокрема у зв'язку із встановленням інвалідності за певних обставин, яке може бути реалізовано через механізм, визначений Порядком № 850, то до відносин, які виникли у цій справі слід застосувати строк, обмежений положеннями пункту 4 вказаного Порядку двома роками, який обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.

38. При цьому, вказані положення пункту 4 Порядку № 850 встановлюють обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.

39. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав зазначає, що Верховний Суд вже розглядав справи з подібними правовідносинами, зокрема: № 808/1866/16 (касаційне провадження № К/9901/16183/18), №369/13187/17 (касаційне провадження №К/9901/54122/18), №296/10138/16-а (касаційне провадження № К/9901/34493/18), № 817/713/16 (касаційне проводження К/9901/6289/18), № 281/490/17 (касаційне провадження № К/9901/48241/18) та інші, у яких викладено правовий висновок щодо застосування положень ~law32~ та пункту 4 Порядку № 850.

40. У цих справах Верховний Суд дійшов висновку про те, що пункт 4 Порядку № 850 не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.

41. З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного вперше у постанові від 13.02.2018 у справі № 808/1866/16 та інших, у яких містися такий чи подібний висновок щодо застосування положень ~law33~ та пункту 4 Порядку № 850, та дійшла такого висновку щодо застосування цих норм матеріального права у подібних правовідносинах:

(1) із втратою чинності з 07.11.2015 ~law34~ право на отримання одноразової грошові допомоги за працівниками міліції збереглось відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень ~law35~ і здійснюється в порядку та на умовах, визначених Порядком № 850;

(2) ~law36~, що діяв до набрання чинності ~law37~, так само як і ~law38~ не містять положень щодо можливості отримання відповідною категорією осіб одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми;

(3) положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням працівникові міліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та міститься виключно у пункті 4 Порядку № 850;

(4) передбачені пунктом 4 Порядку № 850 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності застосовуються починаючи з
31.10.2015 - з дня набрання чинності вказаним Порядком;

(5) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше до
31.10.2015 чи після.

42. Застосовуючи цей висновок до обставин справи, Верховний Суд звертає увагу на те, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності, відбувся 29.03.2017, а первинно інвалідність ІІІ групи встановлено
17.04.2001. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

43. У справі, яка розглядається суди встановили, що за наслідками розгляду заяви позивача про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановлення ІІ групи інвалідності, МВС України відмовило йому у призначенні такої оскільки між первинним встановленням втрати працездатності та повторним оглядом, за наслідками якого ОСОБА_1 було встановлено вищу групу інвалідності минуло понад два роки, про що Управлінням МВС було повідомлено позивача у спосіб, визначений Порядком № 850.

44. За таких обставин, відмова МВС України у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку із встановлення ІІ групи інвалідності є правомірною.

Відтак позовні вимоги є необґрунтованими. Відповідно, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018 слід скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.

45. Відповідно до частин 1 -3 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

46. Оскільки суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи, проте неправильно застосували норми матеріального права, їх рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позовних вимог.

47. Відшкодування судових витрат суб'єкту владних повноважень законом не передбачено, окрім випадків задоволення позову суб'єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 345, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області та Міністерства внутрішніх справ України задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018 у справі №711/1837/18 - скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя А. І. Рибачук Судді: В. М. Бевзенко А. Ю. Бучик Я. О. Берназюк І. В.

Желєзний А. А. Єзеров Н. В. Коваленко В. М. Кравчук Л. Л. Мороз О. П. Стародуб С. Г.

Стеценко Т. Г. Стрелець Л. В. Тацій С. М. Чиркін В. М. Шарапа